вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/491/17 (907/440/20)
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Чорній М.В. №02-01/3611 від 23.06.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”, м. Київ про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси
у межах справи №907/491/17 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Чинадієво, Закарпатська область (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про банкрутство
За участю представників:
від позивача - Мартинюк Тарас Богданович, адвокат, ордер серія ВО №1004375 від 27 грудня 2021 року - в режимі відеоконференції
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Маркусь Михайло Іванович, ордер серія АО № 1069306 від 13 вересня 2022 року
від 3-ї особи відповідача ОСОБА_2 - Субота Михайло Іванович, ордер серія АО №1064837 від 17.01.2023
від 3-ї особи відповідача 2 ( ОСОБА_3 ) - ОСОБА_4 , ордер серія АО № 1073930 від 11 листопада 2022 року
від 3-ї особи відповідача 2 ( ОСОБА_5 )- ОСОБА_4 , ордер серія АО № 1073929 від 11 листопада 2022 року
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/491/17 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Чинадієво, Закарпатська область (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
24.06.2020 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Фізичної особи - підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Чорній М.В. №02-01/3611 від 23.06.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”, м. Київ про витребувавання з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) квартиру загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов'язання державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень” зареєструвати за Миндою Юріем Васильовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
З метою виконання повноважень ліквідатора в порядку та у відповідності до вимог до ст. ст. 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою включення стягнутих коштів до складу ліквідаційної маси, для захисту інтересів кредиторів зокрема держави, відновлення порушеного права, ліквідатор просить прийняти подану позовну заяву до розгляду.
Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 ст. 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2020р. у справі №907/491/17 (907/440/20) прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
26.08.2020 ліквідатором Фізичної особи - підприємця Минда Юрія Васильовича арбітражним керуючим Чорній М.В. подано клопотання №02-01/3799 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії, посилаючись на те, що вчинені дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” щодо переоформлення майна належного боржнику є неправомірними та такими, що грубо порушують права та законні інтереси боржника та кредиторів у справі №907/491/17.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2020 задоволено клопотання ліквідатора та накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: квартиру загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, поділу об'єкту, тощо на спірне нерухоме майно, а саме: квартири загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста” (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 11 1, м. Київ, поштовий індекс 04080) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, поділу об'єкту, тощо на спірне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено державним реєстраторам, якими є особи, визначені ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Заборонено державним реєстраторам, якими є особи, визначені ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2020 призначено підготовче засідання на 22.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2020 призначено підготовче засідання на 05.02.2021.
Ухвалою суду від 05.02.2021 судове засідання відкладено на 18.03.2021 року.
Ухвалою суду від 18.03.2021 судове засідання відкладено на 15.04.2021 року.
Ухвалою суду від 15.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 червня 2021 р.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року відкладено розгляд справи на 17.06.2021.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 07.07.2021.
Ухвалою суду від 07.07.2021 року відкладено розгляд справи по суті на невизначений термін.
Ухвалою суду від 07.10.2021 відкладено розгляд справи на 04.11.2021 року.
Ухвалою суду від 04.11.2021 відкладено розгляд справи на 25.11.2021 року.
Ухвалою суду від 04.11.2021 відкладено розгляд справи на 25.01.2022 року.
24.01.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з підстав зазначених у ньому.
До дати судового засідання від в.о. керуючого реалізацією арбітражного керуючого Чорній М.В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 25.01.2022 відкладено розгляд справи на 22.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2022 було відкладено розгляд справи по суті на 22 лютого 2022 року.
Проте, судове засідання призначене на 22.02.2022 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній відпустці з 22.02.2022 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/1-к від 22.02.2022 року.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинно відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі “Вергельський проти України” (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).
Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, та в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженого Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022.
Ухвалою від 28.02.2022 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з запровадженням воєнного стану в Україні в межах розумного строку.
Ухвалою суду від 09.11.2022 року у справі 907/491/17 призначено керуючим реалізацією майна боржника Минда Юрій Васильович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1874 від 09.01.2019 року.
Ухвалою від 13.12.2022 р. призначено розгляд справи по суті на 24 січня 2023 року.
Ухвалою від 24.01.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 01.03.2023 року.
Ухвалою суду від 01.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 23.03.2023 року.
Проте, судове засідання призначене на 23.03.2023 року о 11:00 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.
Ухвалою суду від 23.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 25.04.2023 року.
Ухвалою суду від 25.04.2023 р. відкладено розгляд справи на 31.05.2023 року.
Ухвалою суду від 31.05.2023 відкладено розгляд справи на 04.07.2023 р.
Ухвалою суду від 04.07.2023 року відкладено розгляд справи по суті у справі № 907/491/17 (907/440/20) на 22.08.2023 року.
16.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”, м. Київ, адвоката Перегудова І.Г. до суду надійшло клопотання (за вх.№02.3.1-02/5641/23 від 16.08.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 17.08.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”, м. Київ, адвоката Перегудова І.Г. (за вх.№02.3.1-02/5641/23) від 16.08.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Разом з тим, на дату та час слухання справи представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвестохіллс Веста”, м. Київ, адвокат Перегудов І.Г. у режимі відеоконференції на зв'язок так і не вийшов, явою явку у засідання суду не забезпечив, про відповідні причини суд не повідомив у визначеному законом порядку.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
У своїй позовній заяві вказує на те, що 03 серпня 2004 року в Реєстр прав власності на нерухоме майно Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки внесено запис про право приватної власності на квартиру (реєстраційний номер 6786883), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: Договір Дарування серія ВВК №449255, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу 30.07.2004р. за реєстровим №2577.
09 серпня 2004 року Чинадіївською селищною радою на підставі договорів Дарування, посвідчених державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори 20 січня 2003 року за реєстровим № 1-205 та приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу 30 квітня 2003 року за реєстровим №435 ОСОБА_1 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЗК №032237. Кадастровий номер земельної ділянки 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 09 червня 2008 року укладено Кредитний договір №0352/08/26-CL. Згідно умов даного Договору, Забезпеченням повернення кредитних коштів виступало: - Двокімнатна квартира загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 3015 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №0352/08/26-CL від 09.06.2008р. між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 09.06.2008р. укладено договори іпотеки №3162 та №3164.
Заочним рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2012р. у справі №0707/2921/2012 стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нижні Ворота Воловецького району, мешканця АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0352/08/26-CL від 09 червня 2008 року у розмірі 544 884,92 грн.
У мотивувальній частині зазначеного рішення судом відмовлено ПАТ «Форум» у зверненні стягнення на майно, зазначивши: « ... Враховуючи вищевказане, суд вважає, що збільшений позов ПАТ «Банк Форум» підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором та судового збору. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд вважає за необхідне в позові відмовити, оскільки своєю вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №0352/08/26-CL від 09 червня 2008 року в сумі 544 884 грн. 92 коп., а також вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок відшкодування заборгованості в тому самому розмірі за тим самим кредитним договором, позивач фактично просить в подвійному розмірі відшкодувати йому заборгованість по кредитному договору». Зазначене рішення суду не оскаржувалось.
За доводами позивача в процесі виявлення майна боржника, проведення його інвентаризації та формування ліквідаційної маси, ліквідатором 20 червня 2020 року отримано інформаційну довідку №213303026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої встановлено, що 05 вересня 2019 року право власності на зазначену вище квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер №254 від 26.03.2019р.; Договір іпотеки серія та номер 3162 від 09.06.2008р. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766).
Аналогічна ситуація склалась із земельною ділянкою кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно інформації Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 05 вересня 2019 року право власності на зазначену вище земельну ділянку перереєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766).
Позивач вважає, що зазначені дії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» щодо переоформлення вищезазначеного майна належного боржнику є неправомірними та такими що грубо порушують права та законні інтереси як самого боржника, та його кредиторів у справі №907/491/17.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2019р. у справі №907/491/17 визнано ФОП Минду Юрія Васильовича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановлено: підприємницьку діяльність банкрута завершити. Строк виконання усіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав з 13.08.2019р. Припинити стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності з 13.08.2019. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чорнія Мар'яна Володимировича.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який діяв на момент порушення провадження у справі №907/491/17), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.
Стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порівняно з приписами ст. 215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надае можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства, або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницької діяльності, є обов'язковим (постанова від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).
Права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно з моменту порушення справи про банкрутство (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14)
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.
Завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
З моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/261 1 / 14) http: //reyestr. court. gov. иа/Revi ew/78650674..
Залишаючи без змін судові рішення щодо закриття провадження у справі, ухвалені у справі за позовом Банку до ТОВ про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, Верховний Суд виходив з такого.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.
Отже, завданням процедури банкрутства е задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
Отже, реєстрація права власності на оспорювань квартиру та земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» яка відбулась 05 вересня 2019 року грубо порушує вимоги Закону оскільки на момент такої реєстрації ФОП Минду Юрія Васильовича було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Також позивач просить суд врахувати те, що не зважаючи на відповідну ухвалу суду про витребування від відповідача відповідних доказів в частині надіслання боржнику вимог дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майна, відповідні докази відповідачем суду не подано, мотивів невиконання відповідної ухвали суду не наведено. Вважає, що дані обставини також свідчать про зловживання кредитором своїх прав у процедурі звернення стягнення на заставлене майно у позасудовому порядку.
При ознайомленні з вказаними документами арбітражним керуючим детально досліджено форму вимог N906/19-223 (наявні 2 із 2 стор.) та №Об/19-228 (наявна 1 із 2 стор.) від 24.06.2019р. про усунення порушень основного зобов'язання направлених ТОВ ЗФК «Інвестохіллс Веста» на адресу ОСОБА_1 , та встановлено, що на зазначених вимогах відсутні обов'язкові реквізити, а саме, при зазначені підпису особи яка направляла дану вимогу не вказано ПІП такої особи. Крім того, вимоги аналогічного змісту, датою та за аналогічним номером було долучено ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» до відзиву на позовну заяву від 29.07.2020р. Після порівняння двох наявних копій вимоги №06/19-223 від 24.06.2020р. ліквідатором встановлено, що на них зображено очевидні відмінності у підписах та відтисках печатки. Провести аналогічне порівняння вимог №О6/19-228 від 24.06.201 9р. не є можливим по причині відсутності на одному із примірників останньої сторінки.
Також, при огляді долучених описів рекомендованих поштових відправлень встановлено, що підпис особи яка отримала поштове відправлення не належить ОСОБА_1 , що в свою чергу дозволяє дійти висновку про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про намір ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомлено, що вимоги на його адресу не надходили та ним особисто не отримувались.
Окрім того, варто зазначити, що жодна із долучених копій вимог ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не завірена належним чином, а також, до даних вимог не долучено копії довіреності, з якої можна було б побачити чи особа яка її готувала наділена певним обсягом повноважень.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» заявлені позовні вимоги не визнає з підстав наведених у поданому 03.08.2020 р. відзиві на позовну заяву. Так, відповідач зазначає що між сторонами склалися кредитні відносини. Відповідач, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», набуло право кредитодавця та, відповідно, іпотекодержателя відносно Позивача на підставі договорів відступлення, які були укладені з АКБ «ФОРУМ».
У зв'язку з невиконанням Позивачем умов Кредитного договору та Договору іпотеки, ТОВ «ФК «Веста» (попередня назва Відповідача до перейменування) 24.06.2019 року було спрямовано на адресу ОСОБА_1 . Вимогу №Об/19-223 про усунення порушень основного зобов'язання, яким останнього було повідомлено про розмір заборгованості за кредитом, а також попереджено про наміри іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_4 ) у порядку, передбаченому статтями 37, 38 ЗУ «Про іпотеку».
Разом з тим, 24.06.2019 року було спрямовано на адресу ОСОБА_1 вимогу №Об/19-228 про усунення порушень основного зобов'язання, яким останнього було повідомлено про розмір заборгованості за кредитом, а також попереджено про наміри іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (земельна ділянка №28, кад. номер 2122755500:0:016:0282) у порядку, передбаченому статтями 37, 38 ЗУ «Про іпотеку».
Позивачем 11.07.2019 року було одержано вищезазначені вимоги, що підтверджується поштовим повідомленням Укрпошти.
Відповідач стверджує що, за невиконання Позивачем умов Кредитного договору та у встановлений статтею 35 ЗУ «Про іпотеку» тридцятиденний строк, з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, договорів іпотеки, а також вимог про усунення порушень, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було прийнято рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки у позасудовий спосіб, шляхом набуття права власності на нерухоме майно у порядку, передбаченому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку».
Вказує на те, що Позивач не наводить обставин, які б свідчили, що нерухоме майно, яке є предметом позову, використовувалось ОСОБА_1 саме для здійснення ним підприємницької діяльності. Натомість зазначає, умови кредитного договору та договорів іпотеки свідчать, що зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інвестохіплс Веста» є цивільними та не пов'язані з підприємницькою діяльністю Позивача, а відтак нерухоме майно не підлягає включенню до ліквідаційної маси Банкрута.
Відповідач вважає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також наслідки визнання боржника банкрутом, встановлені законом та Постановою суду про визнання ФОП ОСОБА_1 , не поширюються на правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 як фізичною особою, та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
Також зазначає, що з аналізу умов кредитного договору, а також іпотечних договорів, вбачається, що сторони цих договорів самостійно визначили власний правовий статус та зазначили, що договори укладено ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності. У п. 1.1. Кредитного договору сторони встановили, що кредитна лінія відкривається позичальнику саме на споживчі цілі.
Стверджує, що ним правомірно та на законних підставах було реалізоване своє право іпотекодержателя та застосовано один із позасудових способів звернення стягнення на предмети іпотеки, передбачених ЗУ «Про іпотеку». Так, 05.09.2019 року при здійсненні державної реєстрації права власності на предмети іпотеки державним реєстратором було перевірено підставність звернення Відповідача із відповідними заявами, в результаті чого було прийняте відповідне рішення про проведення державної реєстрації права, яке с чинним та не оспорюється Позивачем.
У поданій письмовій відповіді на відзив, позивач наводить та стверджує, що ТОВ «Фінансова компанія «Веста» була обізнана про те, що вимоги ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_6 по кредитному договору №0352/08/26-CL від 09 червня 2008 року задоволено в повному обсязі шляхом стягнення заборгованості в розмірі 544 844,92 грн. (рішення суду від 04.09.2012р. у справі №0707/2921/2012).
Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №219606844 від 10.08.2020 року встановлено, що на момент перереєстрації права власності оспорюваної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (05 вереепя 2019 року) на земельну ділянку, кадастровий номер 2122755500:01:016:0282 було накладено ряд обтяжень (арештів), а саме: №32621995 від 31.07.2019 року, №32621216 від 31.07.2019 року, №28624350 від 29.10.2018 року, №20710495 від 03.08.2016 року, №20709996 від 15.02.2016 року, №20710266 від 21.01.2016 року, №20710306 від 21.01.2016 року, №20710410 від 30.05.2014 року, №20710446 від 04.04.2013, №20710612 від 21.08.2012 року, №20709789 від 09.06.2008 року.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятою статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 квітня 2019 року підтримала позицію суду першої та апеляційної інстанцій у справі №755/5072/17 зазначивши, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.
Позивач виходячи з наведених пояснень, стверджує, що ресторація права власності на оспорювань квартиру та земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» яка відбулась 05 вересня 2019 року грубо порушує вимоги Закону, з огляду на що, оспорюванні об'єкти підлягають витребуванню з незаконного володіння Відповідача на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
У поданих письмових запереченнях, відповідач звертає увагу на те, що, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не означає, що іпотекодержатель не має, право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки таке право іпотекодержателя визначено прямо в 3У «Про іпотеку» і виникає внаслідок як невиконання так і неналежного виконання зобов'язання.
Посилаючись на ч. 1 ст. 610 ЦК України, вказує на п. 5.1 договору іпотеки від 9 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки та витрати не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним договором, цим Договором та чинним законодавством України. Факт неналежного виконання основного зобов'язання встановлений рішенням Мукачівського районного суду від 04.09.2012 року у справі 0707/2921/2012 на яке посилається ліквідатор, але кредитор звертався до суду за захистом порушеного права, то право на звернення стягнення на предмет іпотеки у іпотекодержателя виникло ще до ухвалення судового рішення.
Стверджує що в даному випадку іпотека є дійсною, а зобов'язання за кредитним договором - не виконаними, відтак іпотекодержатель мав право реалізувати свої права у відповідності до чинних законодавчих приписів та договору іпотеки.
Відповідач зазначає що, відповідно цо п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33- 38 3акону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Відтак п. 6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в даному випадку не підлягає застосуванню і державний реєстратор не мав права відмовити іпотекодержателю в проведенні державної реєстрації у зв'язку з існуванням інших обтяжень предмета іпотеки.
Відповідач стверджує щодо посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі 755/5072/17, дійсно є висновок про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.
Відповідач вважає, що ТОВ ФК «Інвестохілле Веста» має статус фінансової установи, що підтверджені свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, а тому в Постанові, на яку посилається ліквідатор, зовсім інші обставини, які не є тотожними з обставинами даної справи.
Стверджує що, наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав передане в іпотеку майно (земельну ділянку) не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». А відтак п.6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в даному випадку не підлягає застосуванню і державний реєстратор не мав права відмовити іпотекодержателю в проведенні державної реестрації у зв'язку з існуванням інших обтяжень предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.08.2023 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що 03 серпня 2004 року в Реєстр прав власності на нерухоме майно Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки внесено запис про право приватної власності на квартиру (реєстраційний номер 6786883), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: Договір Дарування серія ВВК №449255, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу 30.07.2004р. за реєстровим №2577.
Крім того, 09 серпня 2004 року Чинадіївською селищною радою на підставі договорів Дарування, посвідчених державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори 20 січня 2003 року за реєстровим № 1-205 та приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу 30 квітня 2003 року за реєстровим №435 ОСОБА_1 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЗК №032237. Кадастровий номер земельної ділянки 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
09 червня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №0352/08/26-CL. Згідно умов даного Договору, Забезпеченням повернення кредитних коштів виступало: - Двокімнатна квартира загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 3015 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №0352/08/26-CL від 09.06.2008р. між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 09.06.2008р. укладено договори іпотеки №3162 та №3164.
Заочним рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2012р. у справі №0707/2921/2012 стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нижні Ворота Воловецького району, мешканця АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0352/08/26-CL від 09 червня 2008 року у розмірі 544 884,92 грн.
В зазначеному рішенні мотивувальної частини судом відмовлено ПАТ «Форум» у зверненні стягнення на майно, зазначивши: « ... Враховуючи вищевказане, суд вважає, що збільшений позов ПАТ «Банк Форум» підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором та судового збору. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд вважае за необхідне в позові відмовити, оскільки своєю вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №0352/08/26-CL від 09 червня 2008 року в сумі 544 884 грн. 92 коп., а також вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок відшкодування заборгованості в тому самому розмірі за тим самим кредитним договором, позивач фактично просить в подвійному розмірі відшкодувати йому заборгованість по кредитному договору». Зазначене рішення суду не оскаржувалось.
Ліквідатором 20 червня 2020 року в процесі виявлення майна боржника, проведення його інвентаризації та формування ліквідаційної маси, отримано інформаційну довідку №213303026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої встановлено, що 05 вересня 2019 року право власності на зазначену вище квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер №254 від 26.03.2019р.; Договір іпотеки серія та номер 3162 від 09.06.2008р. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766).
Аналогічна ситуація склалась із земельною ділянкою кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно інформації Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 05 верееня 2019 року право власності на зазначену вище земельну ділянку перереєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766).
Позивач вважає, що зазначені дії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» щодо переоформлення вищезазначеного майна належного боржнику є неправомірними та такими що грубо порушують права та законні інтереси як самого боржника, та його кредиторів у межах справи про банкрутство №907/491/17.
Таким чином, позивач вважає, що наявні підстави для витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).
За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі №Б-24/51-09.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2019р. у справі №907/491/17 визнано ФОП Минду Юрія Васильовича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановлено: підприємницьку діяльність банкрута завершити. Строк виконання усіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав з 13.08.2019р. Припинити стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності з 13.08.2019. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чорнія Мар'яна Володимировича.
Застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницької діяльності, є обов'язковим (постанова від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).
Права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно з моменту порушення справи про банкрутство (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14)
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.
Завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
Отже, реєстрація права власності на оспорювань квартиру та земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» яка відбулась 05 вересня 2019 року грубо порушує вимоги Закону оскільки на момент такої реєстрації ФОП Минду Юрія Васильовича було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі №522/1029/18 зазначено, що згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України та положеннями процесуального законодавства особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та е індивідуально визначеним.
Таким чином, у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, aле в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мaло місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.
Правова позиція, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів, викладена Верховним Суду України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження 14-144цс18).
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка е останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208це18, пункти 146-147.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018, відповідно до яких у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухомість, яка зареєстрована за відповідачем.
3 моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14) Залишаючи без змін судові рішення щодо закриття провадження у справі, ухвалені у справі за позовом Банку до ТОВ про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, Верховний Суд виходив з такого.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора не обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.
Так, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
Таким чином, реєстрація права власності на оспорювань квартиру та земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» яка відбулась 05 вересня 2019 року грубо порушує вимоги Закону оскільки на момент такої реєстрації ФОП Минду Юрія Васильовича було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
У пункті 145 Рішення ЕСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЕСПЛ у справі «Афанасьев проти України» від 05.04.2015).
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VII.
Відповідно частини 2 перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство повинен здійснюватися відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах повинно здійснюватися відповідно до цього Кодексу.
Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЕСПЛ у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких е боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №367 від 27 березня 2019 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав (пункт 7 Порядку).
Згідно пункту 12 Порядку, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 квітня 2019 року підтримала позицію суду першої та апеляційної інстанцій у справі №755/5072/17 зазначивши, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних цій поки таке обтяження не буде зняте.
Таким чином, судом встановлено наявність підстав для витребування власником майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» за приписами статей 387 і 388 ЦК Цивільного кодексу України.
У зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Чорній М.В. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норми ст.388 ЦК України, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
У зазначених справах суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, різний суб'єктний склад впливає на характер спірних правовідносин, що виключає їх подібність.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлених законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Чорній М.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання державного реєстратора зареєструвати земельну ділянку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) квартиру загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
4. Зобов'язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, яка 7 розташована за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру загальною площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (ідентифікаційний код 41264766, адреса: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, оф. 111, м. Київ, поштовий індекс 04080) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму 8 052,00 грн. (вісім тисяч п'ятдесят дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 01.09.2023
Суддя О. Ф. Ремецькі