вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3085/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676
до Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" Павлоградської міської ради, 51400, м.Павлоград, вул.Промислова, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 03342250
про стягнення боргу
Представники сторін:
від позивача: Овчарук Олександр Олексійович
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 91 319 960,88грн. та судового збору в розмірі 939 400,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № 5573-НГТ-3 постачання природного газу від 30.06.2021р. в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 14.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
31.07.2023р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В своєму відзиві відповідач зазначає, що листом № 8/10.1/1479-22 від 17.05.2022р. Міністерство розвитку громад та територій України повідомило, що до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, внесено зміни шляхом включення до нього Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021р. Згідно повідомлення про включення/внесення змін до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення" станом на 17.05.2022р. Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на підставі наказу Мінрегіону від 09.05.2022р. № 69. Також підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.06.2016р. № 1730-III, зокрема: кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ "Газопостачлаьна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування; заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Станом на 28.07.2023р. кошти, передбачені законодавством на компенсацію різниці в тарифах, яка виникла починаючи з 01.06.2021р., до КП "Павлоградтеплоенерго" ПМР.
31.07.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач в своїй відповіді звертає увагу суду на те, що для врегулювання заборгованості за договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов'язання за договором на інше зобов'язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків згідно ст.4 Закону № 1730 та Договором про реструктуризації заборгованості згідно з ст.5 Закону № 1730. Саме лише включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із законом № 1730 та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості і як наслідок до відсутності заборгованості за договором.
Ухвалою суду від 08.08.2023р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2023р.
10.08.2023р. до суду від відповідача надійшла заява про відстрочку та розстрочку виконання рішення у справі № 904/3085/23.
Ухвалою суду від 17.08.2023р. відкладено розгляд справи по суті на 29.08.2023р.
18.08.2023р. до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення у справі № 904/3085/23.
25.08.2023р. до суду від відповідача надійшла відповідь на заперечення позивача на заяву відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення у справі № 904/3085/23.
В судове засідання, 29.08.2023р., з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, на запрошення суду до відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС не підключився, причини неявки суду не відомі.
В судовому засіданні, 29.08.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
30.06.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" Павлоградської міської ради (надалі - споживач) був укладений договір № 5573-НГТ-3 постачання природного газу.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу. (п.1.2. договору)
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України. (п.1.3. договору)
Згідно п.1.4. договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).
Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті несе споживач.
Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з червня 2021 року до червня 2024 року, а саме, 23 601,000 тис.куб.метрів (двадцять три мільйони шістсот одна тисяча куб.метрів), в тому числі по місяцях. (п.п.2.2.1. п.2.1. договору)
На період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються Сторонами окремими додатковими угодами до цього Договору. У випадку, якщо Сторони не узгодили замовлені обсяги газу на зазначені періоди та не підписали відповідні додаткові угоди, Постачальник має право розірвати Договір в односторонньому порядку. У такому випадку Постачальник надсилає рекомендованим листом відповідне письмове повідомлення Споживачу про розірвання цього Договору, при цьому Договір буде вважатися розірваним з дати, визначеної Постачальником у такому повідомленні. (п.п.2.1.2. п.2.1. договору)
Відповідно до пункту 5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 12 від 17.01.22р., оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
5.1 Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично" був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100 % вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.2. Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).
5.1.4. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору".
Відповідно до п.5.3. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до «30» червня 2024 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору. (п.13.1. договору)
Позивач та відповідач підписали Додаткові угоди № 1 від 30.06.2021р. до договору постачання природного газу від 30.06.2021р. № 5573-НГТ-3, № 2 від 23.07.2021р., № 3 від 25.08.2021р., № 4 від 20.09.2021р., № 5 від 01.10.2021р., № 6 від 20.10.2021р., № 7 від 25.10.2021р., № 7 від 16.11.2021р., № 8 від 29.11.2021р., № 10 від 09.12.2021р., № 11 від 06.01.2022р., № 12 від 17.01.2022р.. № 13 від 20.01.2022р..
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 170 773 483,82грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021р. (119,03417 тис.куб.м.) на суму 1 970 491,08грн., від 30.11.2021р. (2 864,76200 тис.куб.м.) на суму 21 726 031,86грн., від 31.12.2021р. (422,97836 тис.куб.м) на суму 7 001 981,74 грн., від 31.12.2021р. (3 906,23600 тис.куб.м.) на суму 29 624 453,21грн., від 31.01.2022р. (621,66814 тис.куб.м.) на суму 10 291 091,41грн., 31.01.2022р. (4 140,43900 тис.куб.м.) на суму 31 400 622,34грн., від 28.02.2022р. (3 364,37249 тис.куб.м.) на суму 25 515 021,47 грн., від 31.03.2022р. (2 753,03900 тис.куб.м.) на суму 20 878 737,23 грн., від 31.03.2022 р. (468,89300 тис.куб.м.) на суму 7 762 052,47 грн., від 31.03.2022р. (431,59760 тис.куб.м. ) на суму 14 657 435,68 грн., коригуючими актами приймання-передачі природного газу від 25.04.2022р. (2 753,03900 тис.куб.м.) на суму 20 837 719,15 грн., від 25.04.2022р. (468,89300 тис.куб.м. ) на суму 7 755 066,34грн., від 25.04.2022р. (431,59760 тис.куб.м. ) на суму 14 651 005,22грн., які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 79 453 522,94грн., що підтверджується довідкою АБ "Укргазбанк" № 15932/12473/2023від 07.04.2023р. та довідкою позивача. (а.с.16-22)
Станом на сьогоднішній день заборгованість за Договором № 5573-НГТ-3 постачання природного газу від 30.06.2021р. складає 91 319 960,88грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі № 904/3085/23 до 01.01.2024р. та розстрочки виконання рішення у справі № 904/3085/23 терміном на 84 календарні місяці з встановленням графіку оплати заборгованості до 20.01.2031р., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, обов'язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення, є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на низький рівень розрахунків споживачів за надані КП "Павлоградтеплоенерго" ПМР послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з введенням воєнного стану, застосуванням тарифів на послуги з теплопостачання на рівні, нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво та через відсутність компенсації заборгованості з різниці в тарифах, проте не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та розстрочення виконання рішення, не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення та розстрочення рішення суду у даній справі буде гарантовано виконане по закінченню вказаного строку.
Позивач заперечує щодо відстрочки та розстрочки виконання рішення, виклавши їх в своїх запереченнях від 28.08.2023р.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Правовий аналіз статті 239 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Відповідачем не підтверджено у відповідності до положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі.
На підставі вище викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду та роз'яснює відповідачу, що він не позбавлений можливості звернутися повторно з клопотанням про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду, з відповідним його належним обґрунтуванням, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилань відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.06.2016р. № 1730-III, Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час діє воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022р. № 2479-IX, суд зазначає наступне.
29.07.2022р. набув чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-ІІІ та який визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списанню та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.06.2016р. № 1730-III (надалі - Закон України № 1730) взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення; кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу; кредиторської заборгованості теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам; кредиторської заборгованості оптового постачальника електричної енергії перед теплогенеруючими організаціями в обсязі спожитої для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричної енергії (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричну енергію, її розподіл/передачу, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; зобов'язань учасників процедури врегулювання заборгованості перед державним бюджетом.
У разі відсутності у теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення заборгованості, зазначеної в абзацах другому - сьомому цієї частини, кошти субвенції можуть спрямовуватися для фінансування авансових платежів за споживання енергоносіїв або здійснення енергоефективних заходів (у тому числі на встановлення вузлів комерційного обліку), на реалізацію заходів, передбачених в інвестиційних програмах таких організацій і підприємств, погоджених органами місцевого самоврядування (військово-цивільними/військовими адміністраціями) на 2022 рік та наступні роки, придбання комунальної техніки (фінансовий лізинг) тощо у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Підтвердження наявних станом на 1 червня 2021 року обсягів заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, здійснюється територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, до складу яких включаються представники Державної аудиторської служби України та територіальних органів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі невключення представників Державної аудиторської служби України та територіальних органів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до складу територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах така комісія вважається неправомочною.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року, а в подальшому: протягом дії воєнного стану - щокварталу, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом; після припинення або скасування воєнного стану - станом на перше число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб'єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.
Для проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цією статтею, може використовуватися заборгованість з різниці в тарифах, право вимоги на відшкодування якої набуто кредитором відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.5 Закону України № 1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення шляхом розстрочення: на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів гривень; на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на суму реструктуризації згідно з частиною четвертою цієї статті.
В окремих випадках, за наявності обґрунтованих підстав, граничний строк розстрочення заборгованості, визначений абзацом третім цієї частини, може бути продовжено до 180 місяців за погодженням з органом управління та/або наглядовим органом кредитора, якщо загальний обсяг заборгованості теплопостачальної або теплогенеруючої організації, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, перевищує 5 мільярдів гривень.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації, включеної до реєстру, за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним згідно з цим Законом, забезпечується застосуванням одного або декількох гарантійних механізмів, а саме:
надання учасниками процедури врегулювання заборгованості фінансових та/або інших гарантій на суму реструктуризації (крім суми заборгованості, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) або будь-якого виду забезпечення, передбаченого законодавством України, за згодою сторін; прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), на території якого провадять ліцензовану господарську діяльність теплопостачальна та/або теплогенеруюча організації некомунальної форми власності на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області або громади, здійснюючи постачання теплової енергії та надання споживачам цієї територіальної громади послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за таким договором, є підставою для: дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості; нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань згідно з умовами договорів про постачання (купівлю-продаж) природного газу, надання послуг з розподілу або транспортування природного газу.
Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією/військовою адміністрацією).
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
За зверненнями споживачів теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов'язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію та комунальні послуги станом на 1 червня 2021 року, за умови здійснення ними поточних розрахунків за спожиту теплову енергію та відповідні комунальні послуги. Умови реструктуризації заборгованості споживачів згідно з такими договорами в частині строків реструктуризації не можуть бути гіршими, ніж умови реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбачені укладеними ними договорами.
Заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, реструктуризована станом на 1 червня 2021 року в порядку та на умовах, визначених цим Законом, повторній реструктуризації не підлягає.
Згідно з Постановою КМУ № 1403 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості з різниці в тарифах, не погашеної на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах, обсяг якої розраховано теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, що здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення споживачам відповідно до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 977 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4794), та підтверджено рішенням територіальної комісії, (пункт 4 Постанови КМУ № 1403).
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (пункт 5 Постанови КМУ № 1403).
Відповідачем не укладався договір про організацію взаєморозрахунків, не здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості та реструктуризації заборгованості, тощо.
Факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730 без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.
Отже, врегулювання заборгованості в рамках Закону України № 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків та договорів реструктуризації заборгованості.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами № 5573-НГТ-3 постачання природного газу від 30.06.2021р. за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 939 400,00грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" Павлоградської міської ради, 51400, м.Павлоград, вул.Промислова, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 03342250 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676 заборгованість в сумі 91 319 960,88грн. та судовий збір в розмірі 939 400,00грн.
В задоволенні заяви Комунального підприємства "ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО" Павлоградської міської ради про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3085/23 - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.09.2023
Суддя С.П. Панна