ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" вересня 2023 р. справа № 300/2512/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) в якому просить:
- визнати рішення №091630015140 від 12.04.2023 про відмову у призначенні пенсії незаконним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж, а саме: з 06.05.1981 по 08.01.1982; з 02.02.1983 по 27.03.1983; з 24.08.1984 по 25.04.1988; з 04.06.1992 по 29.07.1992.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №091630015140 від 12.04.2023 уважає протиправним, оскільки безпідставно та з формальних причин не зараховано до стажу періоди роботи, які підтверджені записами трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника. При цьому вказав на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відтак, вказане рішення на думку позивача підлягає скасуванню, спірні періоди роботи необхідно зарахувати до страхового стажу.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 , залишив без руху, надав позивачу для усунення вказаних недоліків десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом долучення належним чином засвідчених і належної якості копій усіх доданих до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у примірнику для суду та відповідачів.
Позивач, 19.05.2023, виконав вимоги ухвали суду від 12.05.2023 про залишення позовної заяви без руху.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.08.2022 представник зазначила про те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком від 05.04.2023 у позивача наявний страховий стаж 14 років 0 місяців 27 днів. Водночас, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: - 06.05.1981 по 08.01.1982 (8 місяців 3 дні), оскільки відтиск печатки, що посвідчує даний запис не придатний до сприйняття змісту; -02.02.1983 по 27.03.1983 (1 місяць 26 днів), оскільки не зазначено дату в наказі про звільнення з роботи; -24.08.1984 по 25.04.1988 (3 роки 8 місяців 2 дні), оскільки наявне виправлення в даті звільнення; - 04.06.1992 по 29.07.1992 (1 місяць 26 днів), оскільки запис про звільнення з роботи не посвідчено відтиском печатки. Зазначене є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція 162). Натомість, позивачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що у зазначені спірні періоди він дійсно вів трудову діяльності, яка підлягає зарахуванню до страхового стажу (а.с.39-41).
У відзиві на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, заперечуючи проти позову, представник зазначив ті самі заперечення, що і відповідач 2 у відзиві на позовну заяву (а.с.47-49).
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на безпідставність доводів відповідача та просить позов задовольнити (а.с.52-55).
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.04.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630015140 від 12.04.2023 у призначенні пенсії позивачу відмовлено, з тих підстав, що, на переконання пенсійного органу, у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж тривалістю 28 років. Крім цього, відповідач 1 у своєму рішенні зазначає, що у позивача наявний страховий стаж 14 років 0 місяців 27 днів, при цьому не враховується до страхового стажу низка періодів, а саме:
- 06.05.1981 по 08.01.1982 (8 місяців 3 дні), оскільки відтиск печатки, що посвідчує даний запис не придатний до сприйняття змісту;
- 02.02.1983 по 27.05.1983 (1 місяць 26 днів), оскільки не зазначено дату в наказі про звільнення з роботи;
- 24.08.1984 по 25.04.1988 (3 роки 8 місяців 2 дні), оскільки наявне виправлення в даті звільнення;
- 04.06.1992 по 29.07.1992 (1 місяць 26 днів), оскільки запис про звільнення з роботи не посвідчено відтиском печатки.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 48 Кодексу законів про працю України визначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов'язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року.
Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).
Як встановлено судом, позивачем при звернені до відповідача 2 долучено трудову книжку НОМЕР_1 від 10.10.1977 року в якій на сторінці 10-11 містяться записи:
- №14 про те, що ОСОБА_1 06.05.1981 прийнятий на роботу бетонником 2 розряду будівельного управління №4 треста «Прикарпатсрой» (наказ №36-к від 07.05.1981) (а.с. 27);
- №15 про те, що ОСОБА_1 08.01.1982 звільнений з роботи за угодою сторін (наказ №2-к від 08.01.1982) (а.с. 27), вказаний запис завірений печаткою, однак відтиск печатки є не чітким.
на сторінці 12-13 містяться записи:
- №19 про те, що позивач 02.02.1983 прийнятий на роботу тимчасово механіком групи ремонту і техобслуговування (наказ №13-к від 02.02.1983);
- №20 про те, що ОСОБА_1 27.05.1983 звільненийу зв'язку із виїздом (наказ №45) втім, вказаний запис про звільнення не містить дати наказу;
на сторінці 14-15 містяться записи:
- №23 про те, що позивач 24.08.1984 прийнятий на роботу штукатуром 3-го розряду в Івано-Франківське об'єднання молочної промисловості (наказ №153-к від 22.08.1984);
- № 25 про те, що ОСОБА_1 25.04.1988 звільнений за власним бажанням (наказ №49 від 18.04.1988) втім запис про звільнення має виправлення у даті звільнення;
на сторінці 42-43 містяться записи:
- № 33 про те, що позивач 04.06.1992 прийнятий на роботу сезонним робочим ІІІ р. на дільницю благоустрою ВАТ «Зелене господарство»(наказ № 30 від 02.06.1992);
- № 34 проте, що ОСОБА_1 29.07.1992 звільнений з роботи у зв'язку із завершенням строку трудового договору (наказ № 40 від 27.07.1992), запис про звільнення не завірений печаткою.
Як слідує із зазначених записів трудової книжки позивач, 24.08.1984, на підставі наказу № 36-к від 07.05.1981 прийнятий на роботу бетонником 2 розряду будівельного управління №4 треста «Прикарпатсрой» та 08.01.1982 на підставі наказу №2-к від 08.01.1982 звільнений з роботи за угодою сторін. Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та завірені печаткою, хоча відтиск печатки є не чітким, однак вказаний факт не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи з 06.05.1981 по 08.01.1982, оскільки не спростовує факт роботи позивача на зазначеній посаді у вказаний період.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 02.02.1983 по 27.03.1983 суд вказує на те, що позивач, 02.02.1983 на підставі наказу № 13-к від 02.02.1983 прийнятий на роботу тимчасово механіком групи ремонту і техобслуговування та 27.05.1983 на підставі наказу № 45 звільнений у зв'язку із виїздом. Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та завірені печаткою, хоча дата наказу про звільнення у графі 4 трудової книжки позивача відсутня, однак відсутність дати наказу про звільнення, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи з 02.02.1983 по 27.05.1983, так як у графі 2 зазначеного запису міститься дата звільнення позивача 27.05.1983.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 24.08.1984 по 25.04.1988, суд вказує на те, що позивач, 24.08.1984 на підставі наказу № 153-к від 22.08.1984 прийнятий на роботу штукатуром 3-го розряду в Івано-Франківське об'єднання молочної промисловості та 25.04.1988 на підставі наказу №49 від 18.04.1988 звільнений за власним бажанням. Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та завірені печаткою, хоча дата звільнення зазначена у графі 2 трудової книжки позивача « 25.04.1988» містить виправлення, однак навіть з урахуванням виправлення є чіткою, з якої можна ідентифікувати дату звільнення позивача.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 04.06.1992 по 29.07.1992, суд вказує на те, що позивач, 04.06.1992 на підставі наказу № 30 від 02.06.1992 прийнятий на роботу сезонним робочим ІІІ р. на дільницю благоустрою ВАТ «Зелене господарство» та 29.07.1992 на підставі наказу № 40 від 27.07.1992 звільнений з роботи у зв'язку із завершенням строку трудового договору. Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи, хоча відсутній відтиск печатки підприємства, однак вказаний факт не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи з 04.06.1992 по 29.07.1992, так як відсутність відтиску печатки не спростовує факт роботи позивача на вказаній посаді у цей період.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, відсутні підстави для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача з 06.05.1981 по 08.01.1982; з 02.02.1983 по 27.03.1983; з 24.08.1984 по 25.04.1988; з 04.06.1992 по 29.07.1992 до його наявного страхового стажу.
При цьому, суд звертає увагу на те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника чи учня здійснювати контроль за веденням обліку його документів про стаж роботи чи навчання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах про стаж роботи. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи позивача з 06.05.1981 по 08.01.1982; з 02.02.1983 по 27.03.1983; з 24.08.1984 по 25.04.1988; з 04.06.1992 по 29.07.1992, адже він підтверджений належними доказами, а саме: трудовою книжкою яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
При цьому, відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того суд звертає увагу на те, що згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що обов'язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії лежить на територіальних органах ПФУ, а не на особі, яка звертається за призначенням пенсії.
Таким чином, суд вважає, що позивачем належними та допустимим доказами доведено, право на зарахування до його наявного страхового стажу оскаржувані періоди роботи.
У свою чергу, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали належної оцінки наданим документам та не надали жодних пояснень щодо їх неврахування, а також доказів про те, що позивач у спірні періоди не працював на зазначених у його трудовій книжці посадах, що прямо суперечить нормам ч. 2 ст.19 Конституції України та ст. 77 КАС України.
Отже, враховуючи вищезазначене суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Щодо визначення відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, то варто зазначити наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Постанова №22-1) (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961), передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
У даному випадку заяву про призначення пенсії позивач ( ОСОБА_1 ) подав за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області. Відповідно, публічно-правові відносини у ОСОБА_1 виникли саме з Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №091630015140 від 12.04.2023.
При цьому, пунктом 4.10 Постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, за приписами Постанови №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії. Тобто, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання ОСОБА_1 . Тому пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з яким, як уже зазначено вище, виникли публічно-правові відносини у ОСОБА_1 та яке і повідомило позивача про відмову йому у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення в даному випадку буде, зокрема, зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати відповідний страховий стаж ОСОБА_1 . Вказане буде забезпечувати реалізацію, передбаченого у статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, аналогічний підхід використав Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 в межах справи №560/3734/22. Так, за наслідками розгляду вказаної справи залишено без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, якими, зокрема, зобов'язано пенсійний орган (той територіальний підрозділ, до якого позивач звертався з усіма необхідними документами, а не той, який за принципом екстериторіальності розглядав такі документи) призначити пенсію позивачу.
Аналогічна правова позиція щодо способу захисту в подібних правовідносинах між фізичною особою та пенсійним органом в справах щодо призначення пільгової пенсії міститься також в постановах Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №392/1357/17 (2 а/392/109/17), адміністративне провадження №К/9901/842/18 та від 12.12.2022 по справі №174/420/17 (2 а/174/63/2017), адміністративне провадження №К/9901/35832/18.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, такі висновки Верховного Суду є обов'язковими до застосування у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений, згідно квитанцій за №65 від 08.05.2023 (а.с.1), судовий збір в розмірі 1073,60 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630015140 від 12.04.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж, а саме: з 06.05.1981 по 08.01.1982; з 02.02.1983 по 27.05.1983; з 24.08.1984 по 25.04.1988; з 04.06.1992 по 29.07.1992.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.