31 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5139/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності, встановлення відсутності повноважень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення виплати пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі;
2) зобов'язати здійснити виплату пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28.02.2020 (звернення з заявою до територіального управління Пенсійного Фонду України про призначення підвищення до пенсії) - 07.06.2021 (останній день відкритого виконавчого провадження) у повному обсязі, стягнувши з Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 10 881 (десять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривень 71 копійку невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі;
3) встановити відсутність повноважень Відділу примусовою виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 08.06.2021 закінчувати виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1593/2020р. виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі № 140/6984/20.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №140/6984/20 позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з наступними змінами та доповненнями; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-II в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Зазначає, що вказаним рішенням встановлений кінцевий строк виконання рішення суду - припинення виплат пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі, зокрема, відповідно до статті 49 Закону №1058-ІУ у разі смерті пенсіонера.
При цьому, також зауважує, що враховуючи встановлений рішенням Волинською окружною адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №140/6984/20 кінцевий строк виконання рішення суду - припинення виплат пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі (у разі смерті пенсіонера), у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західною міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м.Львів) не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження в порядку, передбаченому п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що пунктом «г» статті 77 Закону України України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що підвищення до пенсій репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано та членам сімей, яких було примусово переселено складає - 50% та 25% мінімальної пенсії за віком відповідно.
На даний час розмір таких підвищень регулюється постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.
На виконання вказаного рішення суду з моменту звернення - 28.02.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в області здійснено нарахування.
В ході перевірки матеріалів пенсійної справи стосовно виконання рішення суду встановлено, що судом не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до «г» статті 77 Закону України України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням викладеного, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 по справі №140/6984/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в області здійснено нарахування підвищення до пенсії в розмірі 54,40 грн. з 28.02.2020. Інших зобов'язань щодо встановлення розміру надбавки рішенням суду не передбачено.
У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №140/6984/20 позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з наступними змінами та доповненнями; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-II в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
На виконання рішення суду в частині зобов'язання нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-II, ОСОБА_1 08.09.2020 видано виконавчий лист №1593/2020.
Виконавчий лист №1593/2020 від 08.09.2020 був пред'явлений до виконання та 30.03.2021 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яке 08.06.2021 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання).
Вважаючи бездіяльність відповідача - ГУ ПФУ щодо непроведення виплати пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IVвизначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV).
Частиною 3статті 4 Закону № 1058-IVвстановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IVпередбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IVвиплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас, відповідачем ГУ ПФУ у Волинській області не обґрунтовано та судом не встановлено підстави для припинення виплати позивачу пенсії, передбаченої статтею 49 Закону № 1058-IV. Крім того, жодних доказів з цього приводу відповідачем суду надано не було.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 428/6579/17.
Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності повноважень Відділу примусовою виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 08.06.2021 закінчувати виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1593/2020р. виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі № 140/6984/20 суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не має втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за заявленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися. А отже, позовна вимога про встановлення відсутності повноважень щодо закінчення виконавчого провадження №64968662 задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення з ГУ ПФУ у Волинській області невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період з 20.02.2020 по 07.06.2021 в сумі 10 881,71 грн, то суд зазначає, що до дискреційних повноважень ГУ ПФУ у Волинській області належить розрахунок сум недоотриманої позивачем пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі, відтак позовні вимоги в цій частині до задоволення також не підлягають.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 147,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 27.03.2023 №17.
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28 лютого 2020 року по 07 червня 2021 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Відповідач 2: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 343317547).
Суддя Ф.А. Волдінер