Справа № 567/842/23
21 серпня 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя Василевич О.В.
секретар Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. В обгрунтування позову зазначає, що з 19.10.2013 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06.07.2021 року було розірвано. Вказує, що від спільного подружнього життя у них народилося четверо дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розірвання шлюбу проживають разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання дітей та на її утриманні не надавав, а тому вона в серпні 2021 року звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.
Зазначає, що згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01.11.2021 року у справі №567/1105/21 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 6000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Окрім того, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 25.08.2021 р. та до досягненння донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьохрічного віку.
На підставі вказаного рішення Острозьким районним судом видано виконавчий лист, який було нею пред'явлено до примусового виконання до Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, де було відкрито виконавче провадження, проте відповідач сплачував аліменти не регулярно та не в повному розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 25.08.2021 року по 30.04.2023 року у розмірі 36 012,90 грн.
Посилаючись на ст.196 СК України позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за вищевказаний період.
Розмір неустойки (пені), обрахований позивачкою за період з 25.08.2021 року по 30.04.2023 року, становить 274 198,71 грн. Водночас, з врахуванням обмежень, передбачених ст.196 СК України, при нарахуванні пені розміром поточної заборгованості зі сплати аліментів, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 36 012,90 грн., що становить 100 % заборгованості.
Ухвалою суду від 18.05.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків, як це передбачена у ч.4 ст.155 СК України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 з 19.10.2013 р. перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06.07.2021 р.
27.01.2023 року позивачка вдруге одружилась, у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.01.2023 р.
Під час спільного подружнього життя у сторін народилося четверо дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_2 від 24.03.2014 р., серії НОМЕР_3 від 11.02.2016 р., серії НОМЕР_4 від 13.07.2018 р., серії НОМЕР_5 від 13.12.2019 р.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 01.11.2021р. позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 6000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 25.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Окрім того, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_8 аліменти на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 25.08.2021 р. та до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьохрічного віку.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
На виконання вищевказаного рішення Острозьким районним судом Рівненської області видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Острозькому відділі ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 04.05.2023 р. ОСОБА_2 за вищевказаним виконавчим провадженням має заборгованість зі сплати аліментів на утримання чотирьох дітей за період з 25.08.2021 р. по 30.04.2023 р. у розмірі 36 012, 90 грн.
З вищевказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти на утримання дітей відповідачем сплачувались нерегулярно та не в повному обсязі, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем, як належний доказ по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростований відповідачем по справі.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 14.12.2020р. (справа № 661/905/19) стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідач не повідомив суду про наявність обставин, які б виключали його вину у несплаті аліментів.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, що суд об'єктивно на підставі належної оцінки доказів і доводів позивачки враховує при встановленні доведеності вини відповідача.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 допустив виникнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей, а відтак у позивачки ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
При цьому суд враховує презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки.
При визначенні розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх аліментних зобов'язань суд зазначає наступне.
Згідно виконаного позивачкою розрахунку розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів на утримання дітей за період з 25.08.2021 р. по 30.04.2023 р. становить 274198,71 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості зі сплати аліментів, а також не спростував визначений позивачкою у зв'язку з такою заборгованістю розмір пені, а відтак наданий позивачкою розрахунок розміру неустойки (пені), за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідачем не спростований, та згідно ч.1 ст.196 СК України за наявності такої заборгованості позивачка, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки, а відтак суд приходить до висновку, що позивачка вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача неустойки (пені) у визначеному законом розмірі за порушення останнім виконання своїх аліментних зобов'язань.
Суд погоджується з наданим позивачкою розрахунком неустойки (пені), разом з тим визначений позивачкою розмір неустойки (пені) у відповідності до ч.1 ст.196 СК України підлягає зменшенню, оскільки не може бути більшим, а ніж 100 відсотків заборгованості, розмір якої як було вище встановлено судом становить 36012, 90 грн.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підтверджується письмовим розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем.
Одночасно, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем на утримання дітей сплачувались не в повному обсязі, що не спростовано відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дітей виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо утримання неповнолітніх дітей, покладеного на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів належної їх сплати не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.
Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України сума пені не може бути більшою ніж 100 % заборгованості по аліментам на дитину.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 1073,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.196 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 258, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25.08.2021 р. по 30.04.2023 р. у розмірі 36 012 (тридцять шість тисяч дванадцять) грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.08.2023 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.