Справа №949/1311/23
28 серпня 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Семейка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гунька В.С., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Свої вимоги мотивує тим, що 05 грудня 2005 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, що зареєстрований Колківською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №28. Від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту укладення шлюбу відносини між сторонами почали поступово погіршуватись, що відобразилось на їхніх стосунках. Підставами для цього стала втрата взаємопорозуміння, почуттів, виникнення обопільної неприязні та розчарування. Відповідач не здатен підтримувати моральну атмосферу в сім'ї та піклуватись про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Такі обставини почали відображатися на міцності їхніх сімейних стосунків, що в свою чергу призвело до фактичного розпаду сім'ї. Діти перебувають на повному її утриманні та потребують повноцінного харчування, оздоровлення і відпочинку, культурного розвитку, придбання їм одягу та ліків. Проте забезпечити самостійно дітей усім необхідним вона не може, а відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а тому просить суд стягувати із відповідача аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду та проводити стягнення до досягнення дітьми повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Семейко В.В. в судовому засіданні позов в частині стягнення аліментів визнали та не заперечували проти його задоволення. Однак, заявили клопотання про надання сторонам строку для примирення тривалістю шість місяців, оскільки ОСОБА_2 має намір зберегти сім'ю.
Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення даного клопотання та просила суд не надавати сторонам строк для примирення, оскільки минулі спроби відносити шлюбні взаємини в минулому не принесли позитивного результату.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 05 грудня 2005 року. Шлюб зареєстровано Колківською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №28. Дана обставина стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2005 року.
Від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.8-10).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 23 червня 2023 року вбачається, що на утриманні ОСОБА_1 знаходяться троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дітей ОСОБА_2 не забезпечує дітей матеріально (а.с.11).
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями пункту 3 частини 2 статті 18, статті 51, частини 3 статті 56, частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, примирення між подружжям та збереження сімї не можливо, так як це буде суперечити інтересам та волі позивачки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сім'я розпалася остаточно і шлюб існує формально.
Беручи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а позивачка зберегти сім'ю не бажає, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені її особисті і майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною 2 статті 110 Сімейного кодексу України, вважає за необхідне позов в частині розірвання шлюбу задовольнити.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд проходить такого висновку.
Частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України чітко визначено загальний обов'язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Частиною 2 статті 179 Сімейного кодексу України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 183 Сімейного кодексу України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік", встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні;
З огляду на положення Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік", в 2023 році щомісячна сума аліментів не може бути менше: для дітей віком від 6 до 18 років - 1416,50 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII) передбачено, що, дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дитини суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити та стягувати із відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дітей, обставинам справи і вимогам Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а за позовну вимогу щодо стягнення аліментів, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
Тому, на підставі викладеного, керуючись статтями 104, 105, 110, 112, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 грудня 2005 року Колківською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №28 - розірвати.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 06 липня 2023 року та проводити стягнення до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації відповідно до Закону.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,80 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 80 коп.).
Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код за ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 01 вересня 2023 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор