Справа № 364/664/23
Провадження № 2/364/217/23
про залишення позовної заяви без руху
01.09.2023 року суддя Володарського районного суду Київської області Глазкова Ю.О., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФАНЖИ» про припинення трудових відносин,
встановив:
До Володарського районного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить припинити трудові відносини із відповідачем з 18.07.2023 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд зазначає, що основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку, позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Проте, позовна заява не містить зміст заявлених позовних вимог до відповідача, а саме: яким чином порушено, не визнано або оспорено саме останнім права позивача.
Так, зі змісту позову вбачається, що позивач направив заяву про його звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на адресу товариства, яка, на його думку, проігнорована роботодавцем. На підтвердження зазначених обставин, він надав суду копію такої заяви та копії рекомендованих поштових відправлень, з яких встановлено, що дану заяву відповідач не отримував та вона повернута на адресу позивачу.
Будь-яких інших доказів звернення із відповідною заявою до відповідача ОСОБА_1 не надано.
Суд звертає увагу на те, що сам факт направлення поштового відправлення із заявою про звільнення, яку відповідач не отримав, не свідчить про відмову роботодавця у її задоволенні.
Враховуючи викладене, вважаю, що права та інтереси позивача не порушені відповідачем, оскільки останній не отримував заяву про звільнення поштою, а тому не обізнаний про намір позивача розірвати трудові відносини, зокрема така заява не розглянута ним та не прийнято відповідне рішення - про її задоволення або відмову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Отже, у даному випадку, позивач передчасно звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки не у повному обсязі скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, яке з урахуванням предмету спору, є обов'язковим.
У п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява має містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводились, в тому випадку, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ст. 222-1 КЗпП України трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у трудових спорах укладаються в письмовій формі.
У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду трудового спору до органів, передбачених статтею 221 цього Кодексу.
Участь у процедурі медіації може бути визнана поважною причиною у розумінні статей 225 і 234 цього Кодексу.
Стаття 232 КЗпП України визначає, що безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
4) роботодавця про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено роботодавцем і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні").
Безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2) молодих спеціалістів, які закінчили заклад фахової передвищої, вищої освіти і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, а одиноких матерів (батьків) - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) інших осіб, з якими роботодавець відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
З аналізу вказаних норм закону вбачається, що трудові спори можуть бути вирішені у судовому порядку у чітко визначених законом випадках, або у разі спору про застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено роботодавцем.
Разом з тим, до матеріалів позову не долучені будь-які належні, допустимі, достатні та достовірні докази (відмова у задоволенні заяви, лист, тощо), які б давали підстави вважати, що відповідачем порушено право позивача.
Крім того, відповідач заяву про звільнення позивача від 04.07.2023 не отримував, позивачем не вжито будь-яких інших заходів для досягнення між сторонами домовленості про спільне волевиявлення на припинення трудового договору саме з цієї підстави (за власним бажанням) та в обумовлений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу можливості для усунення вищезазначених недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФАНЖИ» про припинення трудових відносин - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. О. Глазкова