Справа № 158/2379/23
Провадження № 2-а/0158/62/23
01 вересня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Костюкевича О.К.
секретаря Хмілевської І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 10.07.2023 з матеріалів судової справи № 158/2045/23 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП йому стало відомо, що 15.06.2023 щодо нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі ЕАС № 7174345 від 15.06.2023, складеного поліцейським ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції Кравчуком Євгеном Миколайовичем - Фролова Юрія Анатолійовича було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Дану постанову позивачу вручено не було. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 15.06.2023 о 23 год. 10 хв. ОСОБА_1 у смт. Цумань по вул. Шевченка під час зупинки не пред'явив будь-яких документів на право керування та на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.4 ПДР України. Дані твердження є безпідставними, оскільки у позивача є документи на транспортний засіб та посвідчення водія, водночас у постанові вказано, що особу встановлено за допомогою посвідчення водія НОМЕР_1 . Позивачу не було роз'яснено його прав, не було з його участю проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тому вказану постанову вважає безпідставною, без будь-яких доказів, без належного розгляду та без обгрунтування правових підстав.
Враховуючи викладене, позивач просив поновити строк для оскарження даної постанови та вищевказану постанову скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідач Відділенням поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області та Головне управління Національної поліції у Волинській області відзиву на позовну заяви чи заяви про розгляд справи з викликом сторін до суду не надсилав.
В судове засідання сторони не викликались у зв'язку з розглядом справи у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, складена відповідачем, є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).
Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови 29 листопада 2021 о 13 год. 43 хв. у с. Копачівка, керуючи транспортним засобом «Ауді» д.н.з. « НОМЕР_2 », здійснив перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, чим порушив ПДР України. Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі, тому постанова винесена відносно користувача вказаного транспортного засобу - ОСОБА_2 . Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов'язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що згідно з законодавством України при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі, а на законну вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відмова від пред'явлення для перевірки документів може бути розцінена працівником органу Національної поліції як їх відсутність у водія на момент перевірки, у зв'язку з чим особа має нести відповідальність, встановлену законом, а саме частиною 1 статті 126 КУпАП.
Враховуючи наведене, при притягненні особи до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП необхідно довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред'явила поліцейському на його вимогу полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
В той же час, ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування законності винесеної постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, і констатує, що факт порушення позивачем вище вказаних вимог КУпАП не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні і на думку суду є недоведеним.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів неправомірності дій з боку позивача, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Беручи до уваги те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачами до суду не надано, то суд змушений приймати рішення на підставі наявних доказів і констатувати, що факт порушення позивачем зазначених вимог КУпАП не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
З врахуванням цього суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7174345 від 15.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Що стосується розподілу судових витрат, то, відповідно до ст. 139 КАС, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 536,80 гривень підлягає стягненню солідарному з відповідачів на користь останнього так як саме суд, згідно ч.1 ст. 143 КАСУ, вирішує питання щодо судових витрат у рішенні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 33, 121, 126, 245, 251, 252, КУпАП, ст.ст. 77, 132, 139, 143, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7174345 від 15.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, а провадження у справі закрити.
Стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції у Волинській області та Відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Представник позивача: адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович, АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, м. Луцьк вул. Винниченка, 11 Волинської області.
Відповідач: Відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції у Волинській області, вул. Залізнична, 52 м. Ківерці Луцького району Волинської області.
Суддя
Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
Повний текст судового рішення складений 01.09.2023