31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/10411/21
адміністративне провадження № К/990/28319/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М.,перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №640/10411/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Четвертої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №5дп-21 від 14 січня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 . Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії від 20 січня 2021 року про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури Хоменка О.М. від 15 березня 2021 року №258к про звільнення його з посади прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 16 березня 2021 року;
- поновити його на посаді прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області. У разі створення Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури поновити його на аналогічній посаді в Баришівський відділ Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури та органах прокуратури з 16 березня 2021 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 16 березня 2021 року до дня поновлення на посаді;
- стягнути з Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора в рівних частинах на його користь судові витрати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів №5дп-21 від 14 січня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії №169 від 20 січня 2021 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Київської обласної прокуратури Хоменка О.М. від 15 березня 2021 року №258к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 16 березня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 з 17 березня 2021 року на посаді, яка рівнозначна посаді прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області у Броварській окружній прокуратурі Київської обласної прокуратури та органах прокуратури.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 17 березня 2021 року до дня поновлення на посаді в розмірі 177117,50 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалами Верховного Суду від 23 березня 2023 року, 24 квітня 2023 року, від 23 травня 2023 року та від 06 липня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки у поданих касаційних скаргах не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
14 серпня 2023 року позивач вп'яте засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Заявник касаційної скарги зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про звільнення з публічної служби із застосуванням двох і більше підстав, а саме пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) та пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку з застосуванням дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд звертає увагу, що зазначеним доводам скаржника судом касаційної інстанції вже надавалась правова оцінка, зокрема в ухвалах від 23 травня 2023 року та від 06 липня 2023 року, проте проігнорувавши викладені роз'яснення Верховного Суду щодо оформлення касаційної скарги з належним викладенням в ній підстави для касаційного оскаженіння рішення суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач формально підійшов до оформлення вже цієї касаційної скарги, позаяк останнім вчергове не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних норм, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, з огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд відхиляє формальне посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №640/10411/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурорів, Четвертої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко