31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 380/8858/22
адміністративне провадження № К/990/28291/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської обласної прокуратури, у якій (з врахування заяви про уточнення позовних вимог) просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 2509 від 19.11.2021 «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» в частині затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури Рубцова Володимира Васильовича;
- зобов'язати Львівську обласну прокуратуру здійснити виплату ОСОБА_1 премію за 2021 рік, з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в справі №380/8858/22, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Львівської обласної прокуратури № 2509 від 19 листопада 2021 року «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» щодо затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури № 2509 від 19 листопада 2021 року «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Львівської обласної прокуратури» щодо затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 .
У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в справі № 380/8858/22 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Львівська обласна прокуратура подала касаційну скаргу до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалами Верховного Суду від 26 червня 2023 року та від 03 серпня 2023 року касаційні скарги Львівської обласної прокуратури повернуто особі, яка їх подала.
15 серпня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини другої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», якою регламентовано порядок преміювання прокурорів та склад заробітної плати.
Верховний Суд звертає увагу, що норма права, на яку посилається скаржник в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження, носить загальний характер, в той час як касаційна скарга не містить аргументів її неправильного застосування щодо преміювання прокурорів в контексті спірних правовідносинах.
Разом з цим скаржник вказує, що відсутній також висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1.2 Розділу 1 «Загальні положення» Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.10.2020 № 505, у частині того, що преміювання прокурорів здійснюється виключно у разі позитивного або задовільного оцінювання їх роботи. Не зроблено Верховним Судом аналіз п. 2.4 Розділу 2 «Оцінювання якості роботи прокурорів» Тимчасового положення щодо безпосереднього оцінювання керівником якості роботи прокурора. Немає правової позиції застосування п. 2.7 Розділу 2 «Оцінювання якості роботи прокурорів» Тимчасового положення y частині затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів наказом.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Заявник касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктами 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
Щодо пункту 4 частини другої статті 353 КАС України Верховний Суд звертає увагу, що недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Отже, Суд не приймає до уваги та відхиляє зазначену відповідачем підставу касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, оскільки скаржником не зазначено який саме та чому доказ є недопустимим (такими, що одержані з порушенням законної процедури).
Заявник касаційної скарги наголошує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії незначної складності помилково, оскільки, як вказує відповідач, спірні правовідносини та обраний спосіб захисту не підпадають під вказану категорію справ, визначену частиною шостої статті 12 та частини першої статті 263 КАС України, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.
Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.
Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Тому враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що цю справу суд першої інстанції не відносив до категорії малозначних справ, а урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №380/8858/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко