31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/23272/21
адміністративне провадження № К/990/29571/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року (суддя - Маруліна Л. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року (колегія суддів у складі: Парінова А. Б., Беспалова О. О., Грибан І. О.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, боржниця, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Подільського відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач, відділ ДВС), в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови № НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 265 414,63 грн (далі також - оскаржена постанова відділу ДВС);
- скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совенко Віти Миколаївни № НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 265 414,63 грн;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
2. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржена постанова відділу ДВС про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», оскільки така постанова повинна бути винесена не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу, чого у виконавчому провадженні щодо позивачки станом на момент винесення оскарженої постанови не відбулось. Крім того, державним виконавцем відділу ДВС помилково визначена сума спірного виконавчого збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
4. Визнано протиправними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови № НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 265 414,63 грн;
5. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совенко Віти Миколаївни № НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 265 414,63 грн;
6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
7. У задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції щодо оскарженої постанови відділу ДВС мотивовано тим, що можливість винесення постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору закон пов'язував, зокрема, з поверненням виконавчого документа стягувачу, однак у цій справі станом на день винесення цієї постанови про стягнення виконавчого збору, а саме 29 листопада 2019 року, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем не виносилось.
9. Крім того, судом першої інстанції проаналізовано та викладено висновки щодо законності винесення іншої постанови відділу ДВС від 21 липня 2021 року, якою відкрито виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору, визначеного в оскарженій постанові відділу ДВС. Зазначено, що оскаржену постанову відділу ДВС пред'явлено до виконання з пропуском тримісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
10. Також, в межах питання визначення правомірності розрахованої державним виконавцем суми виконавчого збору, судом враховано обставину існування виконавчого провадження № 25291631 з примусового виконання виконавчого листа від 30 серпня 2010 року Подільським районним судом міста Києва у справі № 2-1500/10, яке також перебуває на виконанні у Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, боржником в якому визначено ОСОБА_2 , в межах якого винесено постанову про стягнення з останнього виконавчого збору в розмірі 262 640,63 грн. Указано, що це є додатковою підставою вважати неправомірною визначену суму виконавчого збору для позивачки, як солідарного боржника за виконавчим листом від 30 серпня 2010 року, виданого Подільським районним судом міста Києва у справі №2-1500/10.
11. В частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що, дослідивши матеріали справи та послуги, надані позивачці адвокатом відповідно до Акта здачі-прийняття наданих послуг, у суду відсутня можливість встановити розрахунок саме наданої позивачу послуги правничої допомоги (як-то підготовка та складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову) без урахування послуги щодо її друку та послуг пошти, що унеможливлює оцінку та здійснення розрахунку наданої адвокатом професійної правничої допомоги з питань, які згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг дійсно можна до неї віднести. Беручи до уваги встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300 грн є непідтвердженими та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачці, відтак, суд відмовив у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділу ДВС задоволені частково.
13. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
14. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вимог, а саме стягнення з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн.
15. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
16. Рішення суду апеляційної інстанції щодо оскарженої постанови відділу ДВС мотивовано тим, що в період з моменту відкриття спірного виконавчого провадження у 2011 року по листопад 2019 року державним виконавцем не виносилися постанови про повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у цьому виконавчому провадженню, що не заперечується відповідачем, тому в останнього були відсутні правові підстави для прийняття спірної постанови про стягнення з позивачки виконавчого збору саме в дату її винесення. Тобто, суд апеляційної інстанції в цій частині погодився із висновками суду першої інстанції, що спірну постанову державним виконавцем прийнято передчасно, у зв'язку із чим відповідні вимоги позову підлягають задоволенню.
17. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на: неправомірність постанови відділу ДВС від 21 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66153824; пропуск тримісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; відсутність у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 розрахунку нарахування виконавчого збору; неправомірність стягнення суми виконавчого провадження та неправомірність визначення суми виконавчого збору, визначеного для солідарного боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом від 30 серпня 2010 року, виданого Подільським районним судом міста Києва у справі № 2-1500/10.
18. Такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивачем в позовній заяві не заявлялися указані вимоги, що позбавляє суд підстав їх дослідження та ухвалення відповідних висновків.
19. Крім того, щодо питання стягнення витрати на професійну правничу допомогу апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про відмову в стягненні цих витрат та вирішив частково задовольнити відповідні вимоги, зазначивши, що предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значними, а отже, колегія суддів вважала обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розмір витрат на правничу допомогу за подання позовної заяви складання та подання до суду першої інстанції клопотань, заяв та участь в судовому засіданні 10 000 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
20. 28 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
21. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19, від 30 червня 2021 року у справі № 460/2478/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 640/23271/21 щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на момент винесення оскарженої постанови (далі також - Закон № 1404-VIII).
23. Скаржник вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час надходження виконавчого документа державному виконавцю вперше. У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
24. Умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто. Таким чином, повернення виконавчого листа стягувану на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, відповідач зазначає, що у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
25. Касаційна скарга містить доводи виключно щодо розгляду справи по суті спору, тобто щодо законності винесення оскарженої постанови відділу ДВС від 29 листопада 2019 року, та не містить жодних доводів щодо правильності вирішення судами попередніх інстанцій питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція інших учасників справи
26. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
27. 28 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відділу ДВС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року.
28. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2022 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду даної судової справи.
29. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року клопотання Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Подільському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 640/23272/21. Відкрито касаційне провадження за скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 640/23272/21. Витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/23272/21.
30. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржених судових рішень
31. Згідно з вимогами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Ураховуючи межі касаційного оскарження та доводи касаційної скарги (див. пункт 25 цієї постанови), суд касаційної інстанції в цій справі перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права щодо законності винесення оскарженої постанови відділу ДВС від 29 листопада 2019 року та не переглядає питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводів про що касаційна скарга відділу ДВС не містить.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
33. Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 серпня 2010 року Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 2-1500/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Спільного Українсько-Австралійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ-ДЖІ, ЛТД» солідарно на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кошти в сумі 2 654 146 грн 30 коп., що є еквівалентом 353 755 швейцарських франків 61 сантим (далі також - виконавчий лист).
34. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 15 липня 2011 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Згідно із змістом постанови, стягувачем визначено ПАТ «УкрСиббанк», боржником - ОСОБА_1 , суму стягнення у розмірі 2 654 146,30 грн.
35. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року у справі №2-1500/10 замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, боржником за яким є ОСОБА_1 , щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1500, виданого Подільським районним судом м. Києва 30 серпня 2010 року, який перебував на виконанні у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, з ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».
36. Постановою державного виконавця від 19 жовтня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на ПАТ «Дельта Банк».
37. 25 червня 2019 року Подільським районним судом міста Києва видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-1500/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Спільного Українсько-Австралійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ-ДЖІ, ЛТД» солідарно на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кошти в сумі 2 654 146 грн 30 коп., що є еквівалентом 353 755 швейцарських франків 61 сантим.
38. 29 листопада 2019 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10 % від суми боргу, а саме 265 414,63 грн. Строк пред'явлення до виконання цієї постанови визначено у три місяці.
39. Суди встановили, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 не містять доказів направлення його учасникам постанови від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору.
40. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 2-1500/10 стягувача ПАТ «Дельта Банк» замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-1» (далі також - ТОВ «ІНБУД-1»).
41. Постановою державного виконавця від 20 липня 2021 року у виконавчому провадження № НОМЕР_1 замінено стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ІНБУД-1».
42. 18 червня 2021 року ТОВ «ІБУД-1» подано відділу ДВС заяву про повернення виконавчого документу стягувачу.
43. Постановою державного виконавця від 20 липня 2021 року завершено виконавче провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Мотивувальною частиною цієї постанови встановлено, зокрема, що залишок виконавчого збору становить 258 287,29 грн, а постанова про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме провадження.
44. Постановою державного виконавця від 21 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66153824 щодо виконання постанови відділу ДВС від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 265 414, 63 грн.
45. Судами установлено, що постанову державного виконавця від 21 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66153824 (пункт 43 цієї постанови) щодо виконання постанови відділу ДВС від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору (пункт 37 цієї постанови) отримано позивачкою 06 серпня 2021 року, після чого остання дізналась про існування обох указаних постанов.
46. Вважаючи постанову відділу ДВС від 29 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору протиправною, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав із цим адміністративним позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їх застосування
47. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
48. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
49. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
50. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення в частині, яка переглядається, відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
51. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
52. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (15 липня 2011 року).
53. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
54. Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
55. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
56. Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
57. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
58. Згідно з частиною першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, станом на момент винесення оскарженої постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
60. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
61. Враховуючи, що підставою касаційного оскарження судових рішень в даній справі є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), саме в цих межах суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
62. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням в частині, яка переглядається та у межах доводів касаційної скарги, за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
63. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року справі № 480/1558/19, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19, від 30 червня 2021 року у справі № 460/2478/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 640/23271/21 та інші, згадані скаржником, оскільки фактичні обставини указаних спорів (предмет оскарження, час та порядок вчинення відповідних виконавчих дій) відмінні від установлених судами фактичних обставин цього спору.
64. Разом з тим, повертаючись до обставин цієї справи зауважимо, що виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито 15 липня 2011 року (тобто за правилами Закону № 606-XIV, в редакції, які діяли на той час).
65. Так, до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження», а з 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
66. Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 29 листопада 2019 року (за правилами Закону № 1404-VIII, чинного на дату її винесення).
67. Державним виконавцем відділу ДВС 29 листопада 2019 року винесено спірну постанову на підставі, як зазначено в постанові, статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
68. Зазначена вище редакція статті 40 Закону № 1404-VIII (пункт 59 цієї постанови) пов'язувала можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідному виконавчому провадженні з поверненням виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження з (за визначених підстав), якщо виконавчий збір не стягнуто.
69. Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 15 липня 2011 року по 29 листопада 2019 року державним виконавцем у відповідному виконавчому провадженні не виносилися постанови про повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження.
70. У зв'язку із чим у державного виконавця відділу ДВС були відсутні правові підстави для прийняття постанови 29 листопада 2019 року про стягнення з позивачки виконавчого збору.
71. Така постанова була прийнята державним виконавцем передчасно та у порушення вимог Закону № 1404-VIII.
72. Указаний підхід правильно враховано судом апеляційної інстанції при зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій справі.
73. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині, яка переглядається.
74. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 27 Закону № 1404-VIII є безпідставними, оскільки зазначені апеляційним судом (при зміні мотивів рішення суду першої інстанції) висновки стосувалися невідповідності дій державного виконавця вимогам статті 40 Закону № 1404-VIII, якою керувався державний виконавець, про що зазначено в оскарженій постанові.
75. Є неспроможними також доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не врахували обов'язок державного виконавця стягнути виконавчий збір до Державного бюджету України. Висновками судів, які аналізуються, не спростовано відповідний обов'язок державного виконавця, а зосереджено увагу відповідача на те, що виконання такого обов'язку державними виконавцями не може бути свавільним і має здійснюватися у передбачений законом спосіб без порушення прав учасників виконавчого провадження.
76. Доводи касаційної скарги здебільшого стосуються обов'язку державного виконавця відкрити виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня після реєстрації самої постанови про стягнення такого виконавчого збору (оскаржена постанова). Однак, постанова державного виконавця з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду в рамках цієї справи, що обґрунтовано описано судом апеляційної інстанції, який правильно змінив мотиви суду першої інстанції для задоволення позову. Доводи касаційної скарги в цій частині свідчать про нерозуміння скаржником ухвалених судових рішень, що також не дає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
77. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
78. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року, в частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року в частині вимог позову про визнання неправомірними дій державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови № НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року та скасування цієї постанови залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук