31 серпня 2023 року
м. Київ
справа №817/1169/16
адміністративне провадження № К/990/25879/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 (головуючий суддя - В.Я. Качмар, судді - О.Б. Заверуха, В.В. Ніколін)
у справі № 817/1169/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
про стягнення заробітної плати,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, просив:
- згідно з Законом України «Про державну службу», з врахуванням штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, затвердженого 01.05.2016, стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату, починаючи з 13.05.2016 по 12.10.2016 в сумі 56 940, 00 грн. В основу розрахунку позивач просив покласти посадовий оклад начальника управління згідно зі штатним розписом в сумі 6 892,00 грн., 700, 00 грн. надбавки за ранг державного службовця (4 ранг) та 50 % надбавки за вислугу років, що в місяць становить 11 358, 00 грн.;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області виплатити кошти з нарахуванням індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 12.05.2016 у справі № 817/3413/15 поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04.11.2015 та стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 32 521, 24 грн. Міністерство юстиції України видало наказ на виконання цього рішення суду лише 22.06.2016. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.09.2016 у справі № 817/3413/15 змінив вказану постанову Рівненського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04.11.2015 і поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04.11.2015, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2015 № 115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 100/26545.
Позивач зазначив, що на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 817/3413/15 наказом Міністерства юстиції України від 11.10.2016 № 4843/к його поновили на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04.11.2015, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2015 № 115/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 100/26545. Оскільки в пункті 1 наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2015 року № 115/5 йдеться лише про перейменування Головного управління юстиції у Рівненській області в Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, позивач вважає, що постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду виконали формально. Стверджує, що практично до виконання посадових обов'язків він допущений не був. Вказує, що в порушення законодавства України заробітна плата, яка повинна була нараховуватись позивачу - не нараховувалась та не виплачувалась. Вважає, що затримка виконання судового рішення призвела до втрати середнього заробітку за період з 12.05.2016 по 11.10.2016. Крім того, вказує, що за період вимушеного прогулу відбулась зміна в оплаті праці, а тому стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення повинно проводитись з врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу з 01.05.2016.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2018, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2016 по 21.06.2016 включно в сумі 21 025, 43 грн. (сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів). Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за період з 22.06.2016 по 12.10.2016 з розрахунку посадового окладу в розмірі 6 892, 00 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, надбавки за четвертий ранг державного службовця, та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати за період з 22.06.2016 по 12.10.2016. В решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2018 в цій справі скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2016 по 21.06.2016 включно в сумі 15 283, 35 (сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів). Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за період з 22.06.2016 по 12.10.2016 з розрахунку посадового окладу в розмірі 6 892, 00 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, надбавки за четвертий ранг державного службовця, та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати за період з 22.06.2016 по 12.10.2016. В решті позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 817/1169/16 скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2016 по 21.06.2016 включно в сумі 8 055, 72 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів. В решті позову відмовлено.
Верховний Суд постановою від 19.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 скасував, справу № 817/119/16 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.05.2016 по 21.06.2016 включно в сумі 8 055, 72 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за період з 22.06.2016 по 12.10.2016 з розрахунку надбавки за четвертий ранг державного службовця, та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати за цей період. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 в частині задоволених позовних вимог, Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах. В частині обґрунтувань посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу для відкриття касаційного провадження, касаційна скарга містить лише зазначення про недослідження судом зібраних у справі доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.
Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) подано до Суду додаткові пояснення у справі, в яких заявник просить касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту ухвали від 13.10.2022 слідує, що касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд враховує, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд вже неодноразово викладав позицію щодо застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі № 807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі № 821/1678/16, від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 25.09.2019 у справі № 813/4668/16, від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі № 2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі № 815/1676/18, від 05.03.2020 у справі № 280/360/19, від 26.11.2020 у справі № 500/2501/19, від 19.04.2021 у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 у справі № 640/15058/19, від 20.07.2021 у справі № 826/3465/18, від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 та ін.
У вказаних справах Верховний Суд вказав, що за законодавством України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У постановах від 11.06.2020 у справі № 2340/3029/18, від 31.01.2023 у справі № 340/10802/21 Верховний Суд вказав, що статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі й законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин.
Отже, за наявності встановленого факту невиконання судового рішення, яке підлягає виконанню негайно, наявні підстави для стягнення відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі № 817/3413/15 виконано наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 22.06.2016 № 502/04/к про поновлення позивача на посаді, відповідачем допущено затримку виконання рішення суду, що тягне за собою обов'язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час такої затримки.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Іншою підставою, по якій подана касаційна скарга є зазначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Водночас вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України), а скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Водночас Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 327, 341, 339, 345, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
Закрити касаційне провадження № К/990/25879/22 у справі № 817/1169/16 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі № 817/1169/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення заробітної плати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко
Судді А. В. Жук
Н. М. Мартинюк