31 серпня 2023 року
м. Київ
справа №460/15983/21
адміністративне провадження № К/990/23165/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 (колегія суддів у складі: Кухтея Р. В., Носа С. П., Шевчук С. М.),
Короткий зміст обставин справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2013 року та січня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 84 594,69 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 12.08.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4374,00 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4374,60 грн за період з 01.03.2018 по 12.08.2021 включно в сумі 181 123,07 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.08.2021 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.08.2021 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 залишено без змін.
24.03.2023, не погодившись з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 залишено без руху. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, відповідачем до суду заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване, як встановлено судом апеляційної інстанції, такими ж підставами, які були визнані судом неповажними. Апелянт, зокрема, указує, що належним чином завірена копія рішення на адресу Військової частини не надходила, а про рішення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) лише 08.03.2023.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2023. Відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2023. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі № 460/15983/21.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що твердження відповідача про те, що належним чином завірена копія рішення на адресу Військової частини не надходила, а про рішення відповідач дізнався з ЄДРСР лише 08.03.2023, спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 35325007156905, відповідно до якого Військова частина НОМЕР_1 отримала оскаржуване рішення 09.01.2023, що підтверджується підписом про його отримання. Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, тому дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та зобов'язати суд апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження у цій справі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що за відсутності у Військової частини НОМЕР_1 офіційної електронної адреси копія рішення суду першої інстанції повинна була надсилатися у паперовій формі рекомендованим листом. Однак, рішення окружного суду не було направлене відповідачу в означений спосіб, про його наявність відповідач дізнався на початку березня з інтернет-ресурсу ЄДРСР, що призвело до порушення строку подання апеляційної скарги.
В контексті доводів про те, що суд зобов'язаний відповідно до закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.01.2021 у справі № 260/1888/20, від 19.02.2021 у справі № 909/541/19, від 31.03.2021 у справі № 240/13092/20, від 09.04.2021 у справі № 500/90/19, від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20.
На додаток скаржник указує, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану особовий склад Військової частини НОМЕР_1 здійснює свої обов'язки пов'язані з охороною та обороною об'єктів за призначенням, також на підставі розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 № 222/1Д/ВЧ/1Т (таємний) особовий склад Військової частини НОМЕР_1 був переведений на штат воєнного часу, та на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 40 був переведений на казармений стан та здійснює заходи щодо забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до визначених у військовій частині бойових (спеціальних) завдань. Отже, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідач просить урахувати, що підставою оскарження є те, що спір розглядається судом під час воєнного стану.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
30.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 460/15983/21.
Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023.
Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.08.2023 № 1462/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 460/15983/21 у зв'язку з відпусткою судді Загороднюка А. Г., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 460/15983/21.
Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2022 Рівненським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 460/15983/21, розглянутій в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом касаційної інстанції встановлено, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 надіслано до ЄДРСР 26.12.2022, зареєстровано 27.12.2022 та оприлюднено 28.12.2022.
Відповідно до частин першої і п'ятої статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною шостою статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 відповідач отримав 09.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 3532500156905 (а. с. 55).
Проте з апеляційною скаргою відповідач звернувся 24.03.2023, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі є визнання судом неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження наведені скаржником.
У той же час, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При поданні апеляційної скарги та у подальшому на виконання ухвали суду від 20.04.2023 відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Так, зокрема, в клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке додано до апеляційної скарги, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 до Військової частини не надходило, про його наявність відповідач дізнався з інтернет-ресурсу ЄДРСР. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не указує дату ознайомлення з оскаржуваним рішенням.
Своєю чергою, у клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання ухвали суду від 20.04.2023, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач обґрунтував його такими ж підставами, зокрема, відповідач зазначив, що належним чином завірена копія рішення на адресу військової частини не надходила, а про рішення скаржник дізнався з ЄДРСР лише 08.03.2023.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем підставам для поновлення строку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що указані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 3532500156905, згідно з яким Військова частина НОМЕР_1 отримала оскаржуване рішення 09.01.2023, що підтверджується підписом про його отримання (а. с. 55).
Отже, твердження відповідача про те, що копія рішення суду першої інстанції не надходила на адресу відповідача, а тому скарга подається з пропуском строку на апеляційне оскарження, є не підтвердженими.
Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, то принагідно зазначити таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023. Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.
Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Щодо посилання відповідача на опубліковані 02.03.2022 Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких рекомендовано по можливості продовжувати різного роду строків щонайменше до закінчення воєнного стану, то це рішення має рекомендаційний характер і враховується судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Водночас колегія суддів зауважує, що у клопотаннях про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження від 24.03.2023 та від 12.05.2023 відповідач не покликався на введення в Україні воєнного стану.
Зважаючи на це, доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги в контексті описаних обставин, Верховний Суд уважає необґрунтованими і погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2022.
Крім того Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Заявник, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законну і обґрунтовану ухвалу, постановлену з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Висновки щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення, судові витрати відповідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук