21 серпня 2023 р.Справа № 440/2427/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
представників: позивача - Скубак А.В., відповідача - Сухомлин Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.10.22 по справі №440/2427/22
за позовом Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2022 року Державне підприємство "Жовтневий спиртовий завод" (далі позивач, ДП "Жовтневий спиртовий завод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014890901 від 12 листопада 2020 року, видане на підставі акту про результатами фактичної перевірки №681/16-31-09-01/00374829 від 22 жовтня 2020 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ДП "Жовтневий спиртовий завод".
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ним було правомірно застосовано пільгу зі сплати акцизного податку у перевіряємому періоді з огляду на те, що п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачала обов'язкового включення платника податку до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини. Також позивач вважає, що ним не було порушено вимог статті 7-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), оскільки зазначена норма регулює правовідносини, в яких здійснюється відпуск спирту етилового та його отримання, тоді як ДП «Жовтневий спиртовий завод» передавало спирт на переробку в межах підприємства, внаслідок чого відпуску та отримання спирту не було. Також позивач покликався на протиправність проведення фактичної перевірки в контексті сплати ним акцизного податку, вважаючи, що таке питання може бути досліджено податковим органом лише у межах проведення документальної перевірки.
Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року без змін.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються документів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ДП "Жовтневий спиртовий завод" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 00374829 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ГУ ДПС у Полтавській області /а.с. 29-30 т. 1/.
На підставі наказів ГУ ДПС у Полтавській області №1788 від 07 жовтня 2020 року та №1868 від 16 жовтня 2020 року /а.с. 218-219 т.1/, направлень на перевірку №126 від 07 жовтня 2020 року, №128 від 07 жовтня 2020 року, №163 від 12 жовтня 2020 року /а.с. 221-223 т.1/ ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, статті 16 Закону № 481/95-ВР проведено фактичну перевірку ДП "Жовтневий спиртовий завод" за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, місто Карлівка, вулиця Полтавська, 3 за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
За результатами перевірки складено акт № 681/16-31-09-01/00374829 від 22 жовтня 2020 року, в якому зафіксовано, що ДП «Жовтневий спиртовий завод» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації спирту етилового 16 березня 2020 року за № 4320. Відповідно до Вимог на відпуск спирту на виробництво форми №П-29 для виробництва продукції хімічного та технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 722, а саме: для виробництва дезінфекуючого засобу та багатофункціонального розріджувача, за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року ДП «Жовтневий спиртовий завод» передано спирт етиловий денатурований в кількості 1431799,20 л. Фактично у серпні 2020 року Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод» вироблено 4751,0 л дезінфекуючого засобу та 1 132 811,6 кг багатофункціонального розріджувача. З огляду на те, що ДП «Жовтневий спиртовий завод» не внесено до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного та технічного призначення, передбаченого статтею 7-1 Закону № 481/95-ВР, то положення п.п. д п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України (щодо застосування ставки акцизного податку 0 грн за 1 літр 100-відсоткового спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного та технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України) не поширюються на обсяги передачі такого спирту. Передача спирту етилового могла здійснюватися ДП «Жовтневий спиртовий завод» за ставкою акцизного податку, встановленою п.п. 215.3.1 п. 215.3 статті 215 Податкового кодексу, а саме: 126,96 грн за 1 літр 100-відсоткового спирту. ДП «Жовтневий спиртовий завод» подано за серпень 2020 року декларації акцизного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 14 зі змінами: звітну від 18 вересня 2020 року за реєстраційним номером 9237208604, уточнюючу від 22 вересня 2020 року за реєстраційним номером 9239476311, уточнюючу від 05 жовтня 2020 року за реєстраційним номером 9252161022. Згідно вищезазначених декларацій ДП «Жовтневий спиртовий завод» задекларовано нульові зобов'язання з акцизного податку за серпень 2020 року. Станом на 16 жовтня 2020 року ДП «Жовтневий спиртовий завод» не здійснювало сплату акцизного податку до бюджету. Отже, за результатами перевірки встановлено порушення вимог статті 7-1 Закону №481/95-ВР здійснення передачі (відпуску та отримання) спирту етилового для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, без дотримання умови внесення ДП «Жовтневий спиртовий завод» до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення; та п.п. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, п. 214.4 ст.214 ПК України не включено до об'єкту оподаткування обсяги передачі в межах одного підприємства з метою промислової переробки підакцизної продукції спирту етилового денатурованого в обсязі 1431799,20 л. Сума акцизного податку відповідно до обсягів спирту етилового денатурованого, переданого на переробку з порушенням умов оподаткування акцизним податком, складає 181781226,43 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення рішення № 0014890901 від 12 листопада 2020 року, яким збільшено ДП "Жовтневий спиртовий завод" суму грошового зобов'язання за платежем «Спирт» на 227226533,04 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 181781226,43 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45445306,61 грн).
ДП "Жовтневий спиртовий завод" подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення рішення № 0014890901 від 12 листопада 2020 року /а.с. 69-75 т.1/.
Рішенням Державної податкової служби України №14286/6/99-00-06-03-02-06 від 25 червня 2021 року податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 0014890901 від 12 листопада 2020 року залишено без змін, а скаргу ДП "Жовтневий спиртовий завод" без задоволення.
Не погодившись із прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення № 0014890901 від 12 листопада 2020 року, ДП "Жовтневий спиртовий завод" звернулося до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган мав право проводити у цьому випадку фактичну перевірку, а у позивача не було законних підстав користуватися пільгою, визначеною п.п. «д» п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі ПК України).
Порядок справляння акцизного податку врегульовано Розділом VI ПК України.
Згідно з п.п. 212.1.1. п. 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є, зокрема, особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.
Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу, Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на об'єктах електроенергетики (п.п. 213.1.2. п. 213.1 статті 213 ПК України).
За приписами п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння).
Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок визначено п. 215.2 ст. 215 ПК України.
Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України згідно з п. 216.1 ст. 216 ПК України є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.
Особливості оподаткування спирту етилового визначено п. 229.1 ст. 229 ПК України.
За приписами абзацу "д" п.п. 229.1.1 цієї статті акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, зокрема, із спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Обов'язки суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" п.п. 229.1.1 п. 229.1 цієї статті визначені у п.п. 229.1.8 п. 229.1 ст. 229 ПК України: а) обладнати кожне місце отримання спирту етилового витратомірами-лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) обладнати кожне місце відпуску продукції, для виробництва якої використовується отриманий спирт етиловий, витратомірами-лічильниками обсягу виробленої продукції, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; в) щоденно формувати та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, дані про добовий фактичний обсяг отриманого спирту етилового та обсяг продукції, виробленої з його використанням.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що у перевіряємому періоді - серпень 2020 року, так і під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, положення ПК України не містили такого обов'язку платника акцизного податку, як необхідність внесення його до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини, що зумовлювало виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абзацом "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України.
Відхиляючи доводи контролюючого органу щодо необхідності одночасного застосування норм абз.«д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України та ст. 7-1 Закону №481/95-ВР, а саме, що лише виконання в повному обсязі вимог, визначених ст. 7-1 Закону України № 481/95-ВР та статті 229 ПК України надає право платнику користуватися ставкою акцизного податку 0 грн. за літр 100-відсоткового спирту із спирту етилового для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 5.2. ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За приписами п. 7.3. та 7.4. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
ПК України в редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не передбачав такого наслідку невиконання суб'єктом господарювання обов'язку внесення до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, визначеного ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР, як позбавлення права на застосування пільги, передбаченої абзацом "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України.
Відповідне положення з'явилося у ПК України лише із внесення до нього змін Законом № 2284- ІХ від 31.05.2022, яким п.п. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 ПК України було доповнено абзацом 12 такого змісту: "Спирт етиловий за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту для виробництва продукції, зазначеної у підпунктах "д", "е", "є" цього підпункту, дозволяється отримувати лише суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), внесеним до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр), ведення якого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику".
Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.
Зважаючи на те що абз 12 п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України було доповнено лише 31 травня 2022 року, колегія суддів зазначає, що приписи цієї норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Оскільки Підприємство у перевіряємому періоді здійснювало господарські операції, що відповідають змісту абзацу «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України, що відповідачем не заперечується, позивач мав право на застосування пільги, визначеної цією нормою.
Колегія суддів зазначає, що дія нормативно-правових актів показує процес їх функціонування в суспільстві. Положення податкового законодавства мають перспективну правову природу дії та мають застосовуватися з дати введення відповідного закону в дію, набрання ним чинності. З цього моменту акт набуває юридичної сили, тобто розпочинається його нормативно-регулятивний вплив на суспільні відносини, що полягає у забезпечуваній державою формальній можливості використання або формальній необхідності виконання (дотримання) закріплених норм.
Конституційний принцип незворотності дії в часі закріплений ч.1 ст. 58 Конституції України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51) зазначено, що оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу.
Застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі в контексті обставин даної справи, зумовлює те, що реалізація вказаних повноважень платника має здійснюватися згідно з нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій. Розпочатий процес реалізації повноважень має бути завершений на підставі відповідних положень ПК України, чинних на момент початку такого процесу. Рішення та дії контролюючого органу є неправомірними, якщо вони не ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття рішення цим суб'єктом.
Отже, за результатами розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що як протягом періоду серпня 2020 року, так і під час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області №0014890901 від 12 листопада 2020 року, положення ПК України не містили такого обов'язку платника акцизного податку, як необхідність внесення його до Електронного реєстру суб'єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, що зумовлювало виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абзацом «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України.
За таких обставин колегія суддів вважає висновки податкового органу, викладені в акті про результатами фактичної перевірки №681/16-31-09-01/00374829 від 22 жовтня 2020 року необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення №0014890901 від 12 листопада 2020 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
При розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції враховує висновки що застосування до спірних правовідносин абзацу "д" п.п. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України у подібних спірних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року по справі № 440/3548/22.
Суд не враховує надані контролюючим органом до відзиву на апеляційну скаргу висновки експертів, оскільки вони жодним чином не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.
Більш того, контролюючий орган не подавав ці висновки експертів до суду першої інстанції та всупереч вимог ч. 4 ст. 308 КАС України не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, що також свідчить про відсутність підстав для їх врахування судом апеляційної інстанції.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП "Жовтневий спиртовий завод" підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" - задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі № 440/2427/22 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014890901 від 12 листопада 2020 року, видане на підставі акту про результати фактичної перевірки №681/16-31-09-01/003748829 від 22.10.2020.
Стягнути на користь Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" (вул. Полтавська, буд. 3, м. Карлівка, Полтавська область, 39503, код ЄДРПОУ 00374829) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) витрати по сплаті судового збору у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 31.08.2023.