31 серпня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/8689/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «МРІЯ-АГРО-МАШ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фермерське господарство «МРІЯ-АГРО-МАШ» (далі - ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ», позивач) 27.06.2023 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №14/25-01-04-05 від 21.03.2023 про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи;
- зобов'язати відповідача підтвердити йому статус платника єдиного податку четвертої групи у 2023 році, починаючи з 01.01.2023.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач та земельні ділянки, які знаходяться у його користуванні, знаходяться у межах Новгород-Сіверського району (прикордонні населені пункти), у зв'язку з чим систематично потерпає від ворожих обстрілів. Рішенням Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 №2-13/VIII позивача включено до переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи. Враховуючи наведене, вважає, що в незалежності від розміру частки сільськогосподарського виробництва господарство має право у 2023 році оподатковуватися за спрощеною системою оподаткування. Крім того, для обставин, які позбавляють суб'єкта господарювання права бути платником єдиного податку четвертої групи, необхідне проведення документальної перевірки з дослідженням первинних документів. Натомість відповідач таку перевірку не проводив, ним здійснено камеральну перевірку.
Ухвалою судді від 03.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУДПС у Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та пояснило, що рішення про анулювання позивачеві реєстрації платника єдиного податку четвертої групи прийнято на підставі висновків акту камеральної перевірки у зв'язку з тим, що платником не виконано вимоги пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298, пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: подано Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік по декларації платника податку четвертої групи за 2023 рік з порушенням передбачених термінів (до 20 лютого поточного року).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений, враховуючи таке.
ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності позивача є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. Також господарство має право здійснення інших видів сільськогосподарської діяльності. З 01.01.2016 ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» зареєстровано платником єдиного податку 4 групи. Відповідно до відомостей в користуванні господарства є земельні ділянки (в тому числі сільськогосподарські угіддя), розташовані в регіоні з кодом 2518 (а.с. 23-42, 63-72).
Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 №2-13/VIII позивача включено до Переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи (пункт 671) (а.с. 43, 46-62).
08.03.2023 позивачем контролюючому органу подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік (а.с. 19-22).
Також ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» до ГУДПС у Чернігівській області направлено лист від 09.03.2023 №38, у якому при прийнятті рішення щодо підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи просило врахувати включення господарства до вищевказаного Переліку. За наведених обставин, позивач зазначив, що подання або неподання ним розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік не впливає на виконання норми Податкового кодексу України щодо частки сільськогосподарського виробництва не менше 75% (а.с. 18).
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Розділу І Податкового кодексу України посадовою особою ГУДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» з питання порушення платником єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою вимог, встановлених Податковим кодексом України.
За результатами перевірки складено акт від 21.03.2023 №2895/Ж5/25-01-04-05-17, у якому зазначено про невиконання позивачем умов переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, а саме: подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) з порушенням передбачених термінів (пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України), зокрема, подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік до декларації платника єдиного податку 4 групи за 2023 рік 08.03.2023 (а.с. 44-45).
Враховуючи вказані висновки камеральної перевірки ГУДПС у Чернігівській області 21.03.2023 прийнято рішення №14/25-01-04-05 про анулювання ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2023 рік на підставі абзацу 5 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (а.с. 14).
Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправним, ФГ «МРІЯ-АГРО-МАШ» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із таких норм права.
Відповідно до пп. 291.4.4. п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно із пунктами 299.1, 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 Податкового кодексу України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.
Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Згідно із пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Пунктом 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу (абзац 5).
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.
Суд зазначає, що Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, не може бути або втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.01.2019 по справі №814/1394/15.
Сторонами не заперечується, що позивач у період з 2016 року по 2022 рік мав статус платника єдиного податку четвертої групи. При цьому, відповідного рішення податкового органу про анулювання такої реєстрації відповідачем не приймалося, а тому 01.01.2023 позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем скеровано до контролюючого органу податкову звітність (розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік), отриману відповідачем 08.03.2023.
Згідно із абзацом 2 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України передбачений порядок реєстрації або анулювання реєстрації платників єдиного податку. Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Контролюючий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, згідно передбаченого Податковим кодексом України порядку.
Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Отже, контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Суд зазначає, що для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18.
Відповідачем не надано доказів проведення документальної перевірки позивача.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 по справі №806/499/16, відповідно до яких податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для не підтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників.
Крім того, додатково суд зауважує, що відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 №2-13/VIII позивача включно до Переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи (пункт 671) (а.с. 43, 46-62).
У свою чергу, відповідно до пп. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.
З огляду на викладене, право позивача на статус платника єдиного податку четвертої групи не залежить від фактичного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема, у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, що реалізуючи Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження. Разом з тим, Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним.
Надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права. Адже форма, відповідно до вимог поваги до прав людини та принципу сприяння, не має підміняти зміст, зокрема, в ситуації, коли під час прийому документа його можна привести у відповідність до формальних вимог Закону.
Оскільки відповідач за результатами опрацювання отриманих від позивача документів не виказав жодних зауважень до них, то відповідно позивач мав законні очікування на те, що спірний статус платника податків буде підтверджений.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних вимог, тому позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі.
Суд зазначає, що ГУДПС у Чернігівській області як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності вчинених ним дій щодо відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи, а тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення від 21.03.2023№14/25-01-04-05.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов'язання ГУДПС у Чернігівській області поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку четвертої групи в Реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації, а саме з 21.03.2023.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 09.06.2023, ордер на надання правової допомоги. Відповідно до наданих суду документів, гонорар адвоката є фіксованим та становить 10 000,00 грн. (а.с. 73-77).
Однак, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 2148,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 7148,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фермерського господарства «МРІЯ-АГРО-МАШ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №14/25-01-04-05 від 21.03.2023 про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області поновити Фермерському господарству «МРІЯ-АГРО-МАШ» реєстрацію платником єдиного податку четвертої групи в Реєстрі платників єдиного податку з 21.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства «МРІЯ-АГРО-МАШ» судові витрати в сумі 7148 (сім тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 31 серпня 2023 року.
Позивач: Фермерське господарство «МРІЯ-АГРО-МАШ» (код ЄДРПОУ 34841311, вул. Садова, буд. 1, с. Хотіївка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15421).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна