31 серпня 2023 року №320/1751/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБ України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення в розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБ України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення в розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду від 28.09.2020 по справі №640/22652/19 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок його пенсії виходячи із 90% грошового забезпечення. Рішенням Окружного адміністративного суду від 29.06.2022 по справі №640/27969/20 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБ України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5.
Стверджує, що здійснюючи перерахунок його пенсії на виконання зазначеного рішення суду, відповідачем протиправно знову зменшено основний розмір його пенсії з 90% до 70% та обмежено десятьма прожитковими мінімумами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Вказана ухвала суду, разом із позовною заявою та додатками до неї, направлені відповідача засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором №0113302483760.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 30.06.2000.
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років позивача, станом до проведення перерахунку, обчислення пенсії складалось із сум грошового забезпечення, включаючи додаткові види. Всього - 90% від грошового забезпечення.
З 01.01.2018 пенсія позивачу перерахована, до сум грошового забезпечення увійшли: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років - 50%, з урахуванням основного розміру пенсії у 70% грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 28.09.2020 по справі №640/22652/19 зобов'язано відповідача, зокрема, здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату за минулий час з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення, ГУ ПФУ 18.01.2021 здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 із таких сум грошового забезпечення: посадового окладу - 9020, 00 грн, окладу за військовим званням - 1480, 00 грн; процентної надбавки за вислугу років (50%) - 5250, 00 грн. Всього - 15 750, 00 грн. Основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення (вислуга років 40) у розмірі 14175, 00 грн. Підсумок пенсії з набавками - 14241, 43 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 13 730, 00 грн. Також на підставі цього ж рішення ГУ ПФУ 18.01.2021 здійснило перерахунок пенсії позивача з 05.03.2019 із таких сум грошового забезпечення: посадового окладу - 9020, 00 грн, окладу за військовим званням - 1480, 00 грн; процентної надбавки за вислугу років (50%) - 5250, 00 грн. Всього - 15 750, 00 грн. Основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення (вислуга років 40). Підсумок пенсії з надбавками склав 14241, 43 грн, з урахуванням підвищення 5073, 41 грн виплачується в повному розмірі.
У зв'язку із набранням законної сили рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 ФЕУ СБУ склало та направило супровідним листом від 27.07.2020 №21/3/2-М-60/5 до ГУ ПФУ та позивачу довідку про розмір грошового забезпечення встановленого за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення зі служби, станом на 05.03.2019, згідно із постановою №704.
28.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій висловив прохання провести перерахунок його пенсії відповідно до довідки, направленої ФЕУ СБУ супровідним листом від 27.07.2020 №21/3/2-М-60/5, враховуючи всі складові грошового забезпечення, визначені частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) в повному обсязі, починаючи з 01.04.2019.
ГУ ПФУ листом від 28.10.2020 №24624-25488/М-02/8-2600/20 повідомило позивача про відмову у здійсненні запитуваного перерахунку пенсії, оскільки після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови №103, Урядом України акти, які визначають механізм перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців не приймались, а відтак довідка, направлена ФЕУ СБУ супровідним листом від 27.07.2020 №21/3/2-М-60/5, повертається без виконання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.06.2022 по справі №640/27969/20:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплаченого;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, за період з 01.01.2018 по 01.01.2019.
На виконання зазначено рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5, при цьому основний розмір пенсії знову зменшено з 90% до 70% та обмежено десятьма прожитковими мінімумами.
Листом від 13.01.2023 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати пенсії виходячи із 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019 та без обмеження максимального розміру.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 01.10.2011 №3668-VI.
Відповідно до положень ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20.07.2022 по справі №340/2476/21.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії виходячи із 90% основного розміру пенсії, починаючи із 01.04.2019 суд зазначає таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 28.09.2020 по справі №640/22652/19 зобов'язано відповідача, зокрема, здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату за минулий час з урахуванням виплачених сум.
Отже, в адміністративній справі №640/22652/19 встановлено, що пенсію позивачу слід обчислювати виходячи із 90% сум грошового забезпечення.
Відтак з огляду на положення ст. 78 КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.
Відтак, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача, починаючи з 01.04.2019 з 90% до 70% є протиправними.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача ти виключення необхідності повторного звернення до суду, вимога позивача про зобов'язання виплатити пенсію без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019, виходячи із 90% сум грошового забезпечення на підставі довідки Фінансово-економічного управління СБ України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., зважаючи на розмір задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення в розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, яку Служба безпеки України підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.07.2020 супровідним листом №21/3/2-М-60/5 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення в розмірі 90% без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.