30 серпня 2023 року м.Київ № 640/31106/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління поліції охорони в м. Києві, у якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, в провадженні якої перебувала дана справа та відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 №747 дану адміністративну справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи суддю Шулежка В.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 справу прийнято до провадження судді Шулежка В.П.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
23.03.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.03.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на одноразову грошову допомогу, встановлену для працівників міліції, оскільки в період проходження служби в органах внутрішніх справ він був залучений до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.09.1987 по 01.02.1988 на посаді міліціонера-водія Прип'ятського МВВС УВС Київського обласного виконавчого комітету по охороні об'єктів міста Порип'ять, внаслідок чого, позивачеві у квітні 2018 року було встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності: захворювання, пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що МВС не уповноважене здійснювати нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки у разі здійснення цього буде порушено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затверджені постановою КМУ від 21.10.2015 №850. Також, зазначає, що оскільки група інвалідності позивачу встановлена з 2017 року при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги норми Закону України «Про міліцію» та прийнятого на його виконання Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених Постановою КМУ від 21.10.2015 №850, застосуванню не підлягають. У свою чергу за наявності підстав, така допомога може бути призначена відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, постановою КМУ від 27.12.2018 №1146, яка набрала чинності 04.01.2019, були внесені зміни до п.п. 9 п.5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2015 №877 та визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції. А тому позовні вимоги щодо зобов'язання МВС України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності є необґрунтованими. Також, відповідач наполягає на тому, що позивач перебував у трудових відносинах у ГУ МВС України в м.Києві, то саме цей орган і проводить виплату одноразової грошовій допомоги.
Третя особа, Управління поліції охорони в м.Києві, надіслала письмові пояснення, у яких зазначила про те, що Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, чітко визначено, що рішення про призначення або відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме МВС України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. У свою чергу Управлінням поліції охорони в м.Києві неодноразово надсилалися до відповідача матеріали для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, проте вона поверталися без виконання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_2 .
Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.06.2018.
Також позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 22.05.2018.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в період з 23.02.1976 по 187.03.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідкою управління внутрішніх справ МВС УРСР, позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з вересня 1987 року по січень 1988 року.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0967956 від 24.04.2018 згідно якої позивач є особою з інвалідністю ІІ групи захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до якої позивачеві встановлено ступінь втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі - 70%.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №826/10832/18 визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в місті Києві щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з підтвердними документами, які додані до заяви ОСОБА_1 ; зобов'язано Управління поліції охорони в місті Києві прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, ОСОБА_1 .
Листом від 20.03.2020 №29/43/К-6/43/29-3/04/2020 Управління поліції охорони в м. Києві повідомило Позивача, що на виконання вимог постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2020 ВП №61060374 з виконання виконавчого листа №826/10832/18 від 20.12.2019, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва було направлено заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги були надіслані до Міністерства внутрішніх справ на розгляд та прийняття рішення.
Однак, відповідач листом №8555/15-2020 від 14.03.2020 повідомив третю особу, що перевіркою матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 встановлено, що у довідці МСЕК відсутній діагноз, за яким встановлена інвалідність, а діагноз, зазначений у постанові військово-лікарської комісії «гіпертонічна хвороба І ст.», який пов'язаний з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не відповідає встановленій групі інвалідності; окремі копії документів не завірені належним чином.
Крім того, у листі відповідача вказано, що пунктом 5 Порядку встановлено, що за наявності в працівника міліції права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги, виплата проводиться з однієї з підстав за вибором особи.
Листом Управління поліції охорони в м. Києві від 28.04.2020 №К-8/43/29/05/04-2020 вказано, що оскільки Національна поліція України повноважень на прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні ОГД, затвердження висновків відповідно до Порядку, не має, матеріали, надіслані до Національної поліції України на вимогу МВС України, повертаються без розгляду.
14.05.2021 ОСОБА_1 подано повторно заяву (рапорт) після усунення недоліків, які зазначені у листі МВС України №8555/15-2020 від 14.03.2020, до якої було долучено довідку від 12.05.2021 №07/35-4174, яка підтверджує те, що одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕЧ, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач не отримував.
Крім того, 02.06.2021 позивачем до заяви (рапорта) від 14.05.2021 долучено лист Спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2 в якому вказано, що причинний зв'язок інвалідності встановлено на підставі постанови ВЛК від 05.02.2018 № 6/18, де зазначене захворювання гіпертонічна хвороба І ст. пов'язана з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС призвела до розвитку інфаркту міокарда і відповідно ГХ III (згідно діючої класифікації), що відображено в п. 12 Виписки з огляду акту медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0967956 від 24.04.2018.
Третя особа листом від 17.08.2021 №К-5/4329/03/04-2021 повідомила, що УПО в м. Києві листом від 08.07.2021 №2185/43/29/3/01-2021 у черговий раз було направлено на адресу МВС України матеріали щодо призначення ОГД. Листом МВС України від 11.08.2021 №37039/15-2021 матеріали повернуті без виконання із наданням зауважень.
У листі МВС України від 11.08.2021 №37039/15-2021К відповідач звертає увагу на те, що зазначення події, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, у висновку УПО в м. Києві не відповідає умовам підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 та доданим документам; долучений до матеріалів акт про нещасний випадок за формою, змістом та оформленням не відповідає вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 №1346 (зареєстровано в Мін'юсті 31.01.2003 за №83/7404), як передбачено пунктом 7 Порядку№850; не додано інформацію про наявність чи відсутність попередніх оглядів МСЕК заявника з установленням ступеня втрати професійної працездатності без установлення інвалідності, а також раніше виплачених сум страхових виплат та одноразової грошової допомоги, яка необхідна згідно з умовами пункту 4 Порядку №850. Крім того, відповідач вважає, що не є належним органом, який повинен здійснювати виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи, а розгляд поданих документів має здійснювати Національна поліція України.
Таким чином, відповідач відмовив позивачу у призначені, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990р. встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
На виконання вказаної норми Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (далі - Порядок №850).
02 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 1 Порядку № 850, ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно п.п. 2 п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Так, п. 3 Порядку № 850, встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
-загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;
-установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
-часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, довічно, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС, що підтверджується випискою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності обґрунтовується наявністю причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час проходження служби в органах внутрішніх справ, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 року у справі № 822/31/18 від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17, від 06 березня 2019 року у справі 822/163/18.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №826/10832/18 у встановлено, що позивач має право на призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, шо постановою BKЛ Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву» підтверджується той факт, що захворювання позивача пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до п. 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
-учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
-учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
-подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Отже підстави відмови призначення і виплати зазначеної грошової допомоги є вичерпними.
Судом встановлено, що третій особі та позивачу повернуто на доопрацювання матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу з тих підстав, що зазначення події, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, у висновку УПО в м. Києві не відповідає умовам підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 та доданим документам; долучений до матеріалів акт про нещасний випадок за формою, змістом та оформленням не відповідає вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 №1346 (зареєстровано в Мін'юсті 31.01.2003 за №83/7404), як передбачено пунктом 7 Порядку№850; не додано інформацію про наявність чи відсутність попередніх оглядів МСЕК заявника з установленням ступеня втрати професійної працездатності без установлення інвалідності, а також раніше виплачених сум страхових виплат та одноразової грошової допомоги, яка необхідна згідно з умовами пункту 4 Порядку №850.
Однак, вказані посилання суд вважає необґрунтованими, оскільки, вичерпним переліком випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначеному у пункті 14 Порядку № 850 ця обставина не передбачена.
Отже, позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги.
У відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем не зроблено.
Неодноразове повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги не передбачено Порядком №850 та суперечить зазначеним вище нормам матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17.
Верховний Суд у вказаному рішенні вказав, що після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
При цьому, вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги уповноважено МВС.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 11.12.2019 у справі №822/2690/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86274880) та від 19.02.2020 у справі №822/909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСП - 87712058).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В розумінні п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерством внутрішніх справ України неодноразово допущено протиправні дії щодо повернення матеріалів позивача без прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позивні визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що відповідач неодноразово повертав матеріали трій особі та листом відмовив позивачу в призначені одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ - 00032684, вул.Богомольця, буд. 10, м.Київ) прийняти рішення та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце у період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.