30 серпня 2023 року № 320/10587/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-5 та всіх необхідних документів;
- зобов'язати Службу безпеки України підготувати та напрвити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-5 та всіх необхідних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у підготовленні та направленні до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “б” статті 12 Закону № 2262-XII, оскільки саме пенсійний орган здійснює правову оцінку стажу позивача для призначення пенсії, а також у разі його достатності призначає пенсію на підставі докуменів що надані сторонами. Наголошує на тому, що саме рішення пенсійного органу має юридичні наслідки для заявника, оскільки призначення пенсії чи відмова в призначенні з підстав недостатності стажу чи не хватки віку належить до компетенції цього органу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт “б” статті 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії, яка передбачала право на призначення пенсії за вислугу років за наявності на момент звільнення зі служби: 45-річного віку, страхового стажу 25 років, з яких 12 років 6 місяців - військова служба або служба в органах внутрішніх справ, зважаючи на те, що на момент звільнення з військової служби (31.07.2006) позивач не мав необхідного віку та страхового стажу, у нього відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років, згідно із пунктом “б” статті 12 Закону № 2262-XII.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується відповідним паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ленінградським РУГУ МВС України в місті Києві 20.10.1998.
Відповідно до довідки Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області від 17.12.2019 №208 позивач проходив військову службу у періоди:
з 29.05.1988 по 07.06.1990 - строкова військова служба в ЗС СРСР в/ч НОМЕР_2 , військовий квиток НОМЕР_3 ;
з 27.08.1996 по 13.12.1999 - служба в органах МВС України на посадах офіцерського складу, наказ ГУ МВС України №380-ос від 27.03.1996;
з 13.12.1999 по 11.08.2006 - служба в органах СБ України на посадах офіцерського та керівного складу, наказ ГСБ України №1794-ос від 21.12.1999.
Вислуга років на 01.08.2006 складала 11 років 10 місяців 12 днів.
27.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років та направити до ГУ ПФУ в м.Києві подання про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від 09.02.2023 №51/17/К-264/24 відмовив йому в оформленні та поданні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії, з посиланням на відсутність у позивача, на день звільнення зі служби, необхідного віку та страхового стажу, визначеного пунктом “б” статті 12 Закону № 2262-XII.
Не погодившись із відмовою відповідача у підготовленні та направленні, до органу Пенсійного фонду України, документів для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За змістом статті 10 Закону № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого статті 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі- Порядок №3-1) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Системний аналіз викладених положень дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №554/2032/17.
Зважаючи на викладене, підлягають відхиленню доводи позивача щодо відсутності повноважень у відповідача щодо встановлення наявності підстав для призначення пенсії за вислугу років.
Підставою для відмови у підготовленні та поданні до орану Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, Служба безпеки України вказала: відсутність на день звільнення зі служби (31.07.2006) страхового стажу - 25 років і більше з яких 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба та недосягнення позивачем на день звільнення зі служби 45-річного віку.
Згідно з частиною першою Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону № 2262-XII.
Редакція пункту “б” статті 12 вказаного Закону змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.
Протягом певного періоду часу існували положення статті, згідно з якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.
Відповідно до пункту “б” статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону, яка діяла на час звільнення позивача зі служби 31.07.2006) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Таким чином, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.
Отже, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10.02.2015 (справа № 21-630а14) та постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, від 28.05.2019 у справі № 404/8137/13-а та від 17.06.2020 у справі №554/2032/17.
Так, право на призначення пенсії за вислугу років виникло у позивача при досягненні ним 45-ти років, тобто 11.05.2015.
Станом на час досягнення позивачем 45-ти років (11.05.2015) діяла редакція пункту “б” статті 12 Закону № 2262-ХІІ, яка обумовлювала право на призначення пенсії за вислугою років досягненням особою 45-річного віку на день звільнення зі служби та наявністю страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Судом встановлено, що на день звільнення позивача з військової служби (31.07.2006) позивачу виповнилось 36 роки, його трудовий стаж складав 11 років 10 місяців 12 днів (військова служба та служба в підрозділах Служби безпеки України).
Викладене свідчить про те, що на момент звільнення зі служби позивачем не було досягнуто 45-річного віку, встановленого Законом № 2262-ХІІ, а також позивач не мав страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, що свідчить про відсутність у такого права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “б” статті 12 вказаного Закону.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.