31 серпня 2023 року справа № 320/7145/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач та/або ФГВФО) з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправними та скасувати винесені державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70830512 від 24.01.2023 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості у розмірі 26000,00 грн. виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70830465 від 24.01.2023 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості у розмірі 300 грн. витрат виконавчого провадження ВП №70497615.
Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача стверджує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було вчинено всі необхідні дії щодо виконання рішення суду по справі №160/16625/21 до відкриття виконавчого провадження ВП №70497615, а тому враховуючи добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №70830512 від 24.01.2023 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості у розмірі 26000,00 грн. виконавчого збору та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №70830465 від 24.01.2023 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості у розмірі 300 грн. витрат виконавчого провадження ВП №70497615 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №70497615, ВП №70830465, ВП №70830512.
Письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.
Згідно із частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенко Володимир Іванович про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів по банківському вкладу, стягнення інфляційних втрат, стягнення трьох процентів річних та моральної шкоди - задоволено частково.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188 716,89 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять грн. 89 коп.).
В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28.11.2022 видано виконавчий лист №160/16625/21.
08.12.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70497615 з примусового виконання виконавчого лист№160/16625/21, виданого 28.11.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
08.12.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», у ВП №70497615 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26 000,00 грн.
08.12.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, у ВП №70497615 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.
23.01.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №70494615.
24.01.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70830465 з примусового виконання постанови №70497615, виданої Шевченківським ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08.12.2022 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).
Також, 24.01.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70830512 з примусового виконання постанови №70497615, виданої Шевченківським ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08.12.2022 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Надалі, постановою від 15.02.2023 ВП №70497615 про результаті перевірки виконавчого провадження постановлено скасувати постанову державного виконавця №70497615 від 23.01.2023 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язано державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка В.В. привести виконавче провадження ВП №70497615 у відповідність до вимог чинного законодавства.
Підставою для винесення вказаної постанови стало те, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №70497615 винесена державним виконавцем з порушенням вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник не надав підтвердження фактичного виконання рішення.
17.02.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком Василем Вікторовичем, керуючись статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №70497615 з примусового виконання виконавчого листа №160/16625/21, виданого 28.11.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Станом на час вирішення спору по суті, з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження слідує, що виконавче провадження ВП №70497615 є не закінченим.
У той же час, позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що постанови державних виконавців про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, в розумінні положень статті 3 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У той же час, пунктом 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5) регламентовано, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
В силу вимог частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у позовній заяві стверджує про те, що рішення суду було добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження згідно із постановою ВП №70830512 від 24.01.2023 про стягнення виконавчого боргу у розмірі 26 000,00 грн. та постановою ВП №70830465 від 24.01.2023 про стягнення 300 грн. витрат на виконавче провадження.
Разом з цим, судом встановлено, що ані постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26 000,00 грн. від 08.12.2022 ВП №70497615, ані постанова про стягнення з боржника витрат на виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн. від 08.12.2022 ВП №70497615 не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Аналізуючи матеріали справи суд наголошує, що позивач фактично вказує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, про те не оскаржує відповідні постанови державного виконавця про їх стягнення.
Тобто, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись до суду із даним позовом, оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання окреслених вище постанов від 08.12.2022 ВП №70497615, що не є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Варто відмітити, що Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Разом з тим, частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.
Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 07.02.2022 у справі №826/11086/18.
Суд відмічає, що в даному випадку вихід за межі позовних вимог матиме своїм наслідком зміну предмету спору, у зв'язку із чим роз'яснює позивачу, що належним та ефективним захистом його порушеного права є звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26 000,00 грн. від 08.12.2022 ВП №70497615 та постанови про стягнення з боржника витрат на виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн. від 08.12.2022 ВП №70497615.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 31.08.2023.
Суддя Кушнова А.О.