29 серпня 2023 року Справа № 915/990/16
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.
при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.
за відсутності представників учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. вих. № 01-22/03-25 від 11.12.2021 про затвердження грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень по збереженню документації та майна банкрута за період з 04.03.2019 по 17.12.2019
у справі № 915/990/16 про банкрутство ТОВ "Таргет ЛТД", у якій
кредитор: Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; ел.адреса: mk.official@tax.gov.ua, ідентифікаційний код ВП 44104027)
банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таргет ЛТД" (54000, м. Миколаїв, вул. Радянська, буд. 12-б, ідентифікаційний код 37117650)
ліквідатор: арбітражний керуючий Безабчук Алла Володимирівна (АДРЕСА_1; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Таргет ЛТД" (ідентифікаційний код 37117650).
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Таргет ЛТД" призначено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
Ухвалою від 10.12.2019 судом ліквідатором ТОВ "Таргет ЛТД" призначено арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича та ін.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 було затверджено звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс ТОВ "Таргет ЛТД" (код ЄДРПОУ 37117650), ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Таргет ЛТД" (код ЄДРПОУ 37117650) та закрито провадження у справі №915/990/16 про банкрутство ТОВ "Таргет ЛТД" (код ЄДРПОУ 37117650).
В подальшому постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство № 915/990/16 - скасовано, справу передано для розгляду Господарському суду Миколаївської області.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №158 від 03.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 03.12.2020 головуючим у справі призначено суддю Давченко Т.М.
Ухвалою від 07.12.2020 справу № 915/990/16 про банкрутство ТОВ "Таргет ЛТД" суддею Давченко Т.М. прийнято до провадження.
Ухвалою від 16.06.2021 ліквідатором ТОВ "Таргет ЛТД" (54000, м. Миколаїв, вул. Радянська, буд. 12-б, ідентифікаційний код 37117650) призначено арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво № 233 від 20.02.2013).
Арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. подано суду клопотання вих. № 01-22/03-25 від 11.12.2021 про затвердження грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень по збереженню документації та майна банкрута за період з 04.03.2019 по 17.12.2019.
Ухвалою суду від 27.01.2022 розгляд клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. призначено на 15.03.2022.
У вказану дату судове засідання не відбулося у зв'язку із введенням на території України воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Через активні бойові дії на території Миколаївської області та міста Миколаєва та неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області .
Після відновлення підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області ухвалою від 25.05.2023 суд призначив розгляд клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. на 29.08.2023.
Кредитору ухвалу надіслано на офіційну електронну адресу
Ліквідатору. указана ухвала доставлена до Електронного кабінету
Арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. ухвала також доставлена до Електронного кабінету.
Таким чином, усі учасники справи в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження грошової винагороди повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Учасники провадження до суду представників не скерували, причин неявки суду не повідомили, жодних заяв, клопотань чи заперечень стосовно призначеного до розгляду клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. не надали.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно приписів ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 29.08.2023 не визнавалась господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. вих. № 01-22/03-25 від 11.12.2021 суду не повідомлялося.
Таким чином, на думку суду в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., не дивлячись на відсутність представників учасників провадження у справі про банкрутство, яких слід вважати повідомленим про судове засідання належним чином. Відсутність представників учасників у справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
29.08.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали
Дослідивши матеріали справи щодо клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про затвердження грошової винагороди, суд приходить до такого.
Ухвалою суду від 04.03.2019, залишеною без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, через неналежне виконання обов'язків усунуто арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (свідоцтво №866 від 24.04.2013) від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Таргет ЛТД", зобов'язано арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. забезпечити збереження документації та майна банкрута до призначення нового ліквідатора ТОВ "Таргет ЛТД".
Ухвалою від 10.12.2019 суд призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича (свідоцтво №1118 від 05.06.2013) та зобов'язав колишнього ліквідатора ТОВ "Таргет ЛТД" арбітражного керуючого Бєлоусова І,В. в 5-денний термін з дня отримання даної ухвали передати призначеному ліквідатору документацію та майно банкрута.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Наразі розгляд справи здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Разом з тим, у період до 21.10.2019 відносини щодо винагороди та витрат ліквідатора регулювалися приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Стяттею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , яка кореспондується зі ст.30 Кодексу України з питань банкрутства, на які посилається у своїй заяв арбітражний керуючий Бєлоусов І.В., визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Проаналізувавши законодавство про банкрутство суд зазначає, що в указаних нормах законодавцем прямо визначено нарахування грошової винагороди за виконання повноважень арбітражного керуючого як розпорядника майна або ліквідатора.
Тобто, винагорода передбачена як плата арбітражному керуючому саме за виконання повноважень, які передбачені законом у конкретній процедурі, які отримують формалізований результат.
У даному ж випадку арбітражний керуючий просить суд затвердити грошову винагороду за виконання повноважень арбітражного керуючого щодо збереження документації та майна банкрута поза виконанням ним повноважень призначеного у справі ліквідатора.
При цьому, як уже зазначено у даній ухвалі, повноваження арбітражного керуючого Бєлоусова як ліквідатора боржника були припинені ухвалою від 04.03.2019, а тому підстави нарахування винагороди за період після припинення повноважень відсутні.
Окрім цього, збереження документації без повноцінного виконання повноважень ліквідатора не потребує взагалі особливих знань, навичок та дій, які арбітражний керуючий з невідомих підстав вважає професійною діяльністю арбітражного керуючого.
У поданій заяві арбітражний керуючий наголошує, що суд зобов'язував його забезпечити збереження документації та майна банкрута саме як арбітражного керуючого, а не фізичну особу.
Однак, указане твердження спростовується нормами чинного законодавства про банкрутство, оскільки останнє не передбачає можливості участі у справі фізичної особи без наділення її відповідним статусом - кредитора, керівника боржника, засновника чи ін.
Щодо звітування до державного органу з питань банкрутства, указаний припис стосується здійснення діяльності арбітражного керуючого, а не виконання повноважень у конкретній справі про банкрутство, за виконання яких нараховується винагорода.
Суд зазначає, що в своїй діяльності арбітражний керуючий має дотримуватися збереження балансу інтересів як кредиторів, так і боржника.
У даному ж випадку суд вбачає лише прояви зловживання процесуальними правами.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що подане клопотання є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам Кодексом України з процедур банкрутства, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 30, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. вих. № 01-22/03-25 від 11.12.2021 про затвердження грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень по збереженню документації та майна банкрута за період з 04.03.2019 по 17.12.2019.
2. Копію ухвали надіслати учасникам у справі про банкрутство, зазначеним у вступній частині ухвали, арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. (бульвар Мирний, 3, оф.612, м Херсон, 73000; ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Південному міжрегіональному управлінню міністерства юстиції у Миколаївській області (ел.пошта: info@mk.minjust.gov.ua).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.08.2023.
Суддя Т.М. Давченко