31.08.2023 Справа №607/12225/23
Провадження №2-а/607/265/2023
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -
07.07.2023 позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кукурудза А.Є. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що постановою про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 його ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Зокрема йому ставиться у провину те, що він 27.05.2023 доставив в зону митного контролю ВМО № 2, п/п «Порубне - Сірет» Чернівецької митниці товар «Висівки пшеничні» вантажним автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із перевищенням строку доставки більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб.
Разом з тим позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, згідно товаросупровідних документів та інформації, яка міститься в електронній митній декларації ЕК 10 AA № 23UA403030010985U9 від 27.04.2023, транспортним засобом ВО3201BK, ВО4748XX переміщується товар «Висівки пшеничні» з України до Туреччини. Строком доставки товару за митною декларацією до митниці призначення згідно статті 95 Митного Кодексу України встановлено дату 07.05.2023. За результатами перевірки співробітниками Чернівецької митниці встановлено, що фактично транспортний засіб НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з товаром та документами на них доставлено 27.05.2023.
Разом з тим, позивач звертає увагу, що перевізником товару ПП«ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» було повідомлено Чернівецьку митницю із наданням відповідних підтверджуючих документів про те, що у зв'язку із тим, що у транспортному засобі перевізника, яким є тягач ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіп НОМЕР_5 д.н.з. НОМЕР_2 виявлено технічні несправності, які потребували термінового ремонту, та у зв'язку із проходженням сертифікації придатності до експлуатації вантажних перевезень автомобілів та причепів ЄКМТ, перевізник не зміг вчасно прибути на митницю, оскільки об'єктивно був позбавлений можливості виконати вказане перевезення та прибути на митницю, із дотриманням усіх передбачених законодавством України з питань державної митної справи вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем з причин дії обставин непереборної сили, які не залежали від волі перевізника, а саме, виявлення технічних несправностей транспортних засобів та їх усунення, а також необхідність сертифікації транспортних засобів після ремонтних робіт.
Відтак перевізник ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» просив продовжити термін доставки по електронній митній декларації ЕК 10 АА № 23UA403030010985U9 від 27.04.2023 до 26.05.2023. Однак Листом Чернівецької митниці від 24.05.2023 вказані перевізником ПП «ЗАХІД-ХЛБ-ЗБУТ-2002» обставини не були визнані поважними та такими, що підтверджують наявність дії обставин непереборної сили.
Водночас, на думку позивача, перевізник підтвердив належними доказами дію обставин непереборної сили, що у свою чергу не тягне за перевізником адміністративної відповідальності, передбаченої Митним кодексом України.
Окрім цього, позивач зауважує, що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів користувачем тягача ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіпу НОМЕР_5 д.н.з. НОМЕР_2 є ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», якому як перевізнику видано відповідну ліцензію, затверджену наказом № 431 від 25.06.2021, яка дійсна на даний час.
Окрім цього, відповідно до міжнародної товарно - транспортної накладної серії А №000052 перевізником товару «Висівки пшеничні», є ПІПІ «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», на якого як на перевізника покладено обов'язок у строк, встановлений ст. 95 МК України, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.
Таким чином з посиланням на ст.ст. 4, 458 Митного кодексу України позивач вказує, що відповідальність за порушення визначених Митним кодексом України строків доставки товарів на митницю, яка передбачена ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, повинна покладатись виключно на ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», а не на нього.
З огляду на вищевикладене позивач просить суд визнати протиправною i скасувати постанову виконуючого обов'язків заступника начальника Чернівецької митниці Македона П.Й. від 14.06.2023 в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 і закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати, зокрема 6500,00 грн - витрат на правову допомогу та 536,80 грн судового збору.
Окрім цього, позивач вказує, що спірну постанову він отримав лише 27.06.2023, у зв'язку із чим строк на її оскарження ним було пропущено з поважних причин, а тому просить визнати поважними причини пропуску та поновити йому строк на оскарження постанови виконуючого обов'язків заступника начальника Чернівецької митниці Македона П.Й. від 14.06.2023 в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
24.07.2023 та 01.08.2023 представник відповідача Чернівецької митниці Державної митної служби України подала суду відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову, вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а спірну постанову винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства. Так, 27.05.2023 в зону митного контролю BMO №2, п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці прибув вантажний автомобіль державний номер НОМЕР_6 , ВО4748XX під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . До митного контролю громадянин ОСОБА_2 надав товаросупровідні документи, а саме: CMR A№000052 від 27.04.2023 та рахунок-фактуру № 1/2 від 29.03.2023. Згідно поданих товаросупровідних документів та інформації, яка міститься в електронних митних деклараціях EK10AA № 23UA403030010985U9 транспортним засобом ВО3201BK, BО4748XX переміщується товар «Висівки пшеничні» з України до Туреччини. Граничним строком доставки товару за митними деклараціями EK10AA № 23UA403030010985U9 призначення було встановлено дату 07.05.2023. Проте в порушення зобов'язання фактично транспортний засіб ВО3201BK/BО4748XX з товаром «Висівки пшеничні» та документи на них було доставлено до митниці призначення п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці 27.05.2023. Під час проведення опитування ОСОБА_1 повідомив, що не доставив товар до митниці призначення у терміни у зв'язку із комерційною необхідністю. Оскільки громадянин ОСОБА_1 , в порушення п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України, не доставив у встановлені МК України строки товар до митного органу призначення, перевищивши строк доставки більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, то на думку відповідача в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, передбачений ч. 3 ст. 470 МК України. Окрім цього, в діях позивача ОСОБА_1 наявні всі чотири ознаки складу правопорушення, а вчинення останнім правопорушення стверджується протоколом про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 27.05.2023, інформацією, яка міститься в ЄАІ ДМСУ та іншими матеріалами справи про ПМП. Щодо доводів позовної заяви про те, що у транспортному засобі виявлено технічні несправності, які потребували термінового ремонту, та у зв'язку із проходженням сертифікації придатності до експлуатації вантажних перевезень автомобілів та причепів ЄКМТ, то відповідач посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 191 МК України вказує, що перевізник, приймаючи рішення про перевезення товарів, з метою виконання покладених на нього Митним кодексом України обов'язків, повинен був розрахувати час, необхідний для проходження сертифікації, усунення технічних несправностей автомобіля, та своєчасно доставити їх у митницю призначення. Водночас, обставин, які б згідно ст. ст. 17, 247 КУпАП та ст. 460 МК України виключали адміністративну відповідальність громадянина ОСОБА_1 , або виключали провадження у справі про ПМП № 0409/40800/23, не встановлено. ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів про наявність фактів аварії, дій обставин непереборної сили, або протиправних дій третіх осіб, що унеможливили вчасно доставити товар та транспортний засіб до митниці призначення. Таким чином відповідач вважає, постанову Чернівецької митниці від 14.06.2023 відносно ОСОБА_1 винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку, а відтак вона є законною та обґрунтованою, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кукурудза А.Є. не з'явились, хоча адвокат Кукурудза А.Є. був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджуєтеся розпискою наявною в матеріалах справи. Позивач та його представник про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Представник відповідача Чернівецької митниці Державної митної служби України в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд вважає, що сторони про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів.
Розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що 27.05.2023 старшим державним інспектором п/п «Порубне - Сірет» м/н «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці, складено протокол про порушення митних правил № 0409/40800/23, згідно якого, 27.05.2023 о 11 год. 44 хв. в зону митного контролю ВМО №2, п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці прибув вантажний автомобіль державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_7 під керуванням громадянина України ОСОБА_3 . До митного контролю громадянин ОСОБА_2 надав товаросупровідні документи, а саме CMR НОМЕР_8 , від 27.04.2023 та рахунок-фактуру № 1/2 від 29.03.2023. Згідно поданих товаросупровідних документів та інформації, яка міститься в електронних митних деклараціях ЕК10AA № 23UA403030010985U9 транспортним засобом ВО3201BK, BО4748XX переміщується товар «Висівки пшеничні» з України до Туреччини. Граничним строком доставки товару за митними деклараціями ЕК10AA № 23UA403030010985U9 до митниці призначення було встановлено дату 07.05.2023. Фактично транспортний засіб НОМЕР_3 , НОМЕР_9 доставив товар та документи на них 27.05.2023. Таким чином громадянин ОСОБА_2 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки товару, до митниці призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб. чим порушив митні правила, передбачені ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Копію протоколу про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 27.05.2023 було вручено ОСОБА_1 27.05.2023 та одночасно його повідомлено про розгляд справи, який відбудеться 14.06.2023 о 11 год. 00 хв., про що свідчить підписка від 27.05.2023.
Згідно протоколу опитування в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 27.05.2023, ОСОБА_1 пояснив, що він не доставив товар в митницю призначення у встановлений термін, у зв'язку із комерційною необхідністю.
Постановою виконуючого обов'язків заступника начальника Чернівецької митниці Македон П.Й. в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн.
Із постанови про порушення митних правил вбачається, що 27.05.2023 в зону митного контролю ВМО №2, п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці прибув вантажний автомобіль державний номер НОМЕР_3 , НОМЕР_4 під керуванням громадянина України ОСОБА_3 . До митного контролю громадянин ОСОБА_2 надав товаросупровідні документи, а саме CMR НОМЕР_8 , від 27.04.2023 та рахунок-фактуру № 1/2 від 29.03.2023. Згідно поданих товаросупровідних документів та інформації, яка міститься в електронних митних деклараціях ЕК10AA № 23UA403030010985U9 транспортним засобом ВО3201BK, BО4748XX переміщується товар «Висівки пшеничні» з України до Туреччини. Граничним строком доставки товару за митними деклараціями ЕК10AA № 23UA403030010985U9 до митниці призначення було встановлено дату 07.05.2023. Фактично транспортний засіб НОМЕР_3 , НОМЕР_9 доставив товар та документи на них 27.05.2023.
Під час проведення опитування ОСОБА_1 повідомив, що не доставив товар в митницю призначення у встановлені терміни у зв'язку комерційною необхідністю.
Оскільки громадянин ОСОБА_1 , в порушення п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України, не доставив у встановлені МК України строки товар до митного органу призначення, перевищивши строк доставки більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, то зазначені обставини вказують на наявність в діях громадянина ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.
Обставин, які б згідно ст.ст. 17. 247 КУпАП та ст. 460 МК України виключали адміністративну відповідальність громадянина ОСОБА_1 , або виключали провадження у справі про ПМП № 0409/40800/23, не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 529 МК України, скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи постанову про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 було направлено ОСОБА_1 16.06.2023 та отримано останнім 27.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та трекінгом відправлень АТ «УКРПОШТА».
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач отримав спірну постанову 27.06.2023, суд вважає причини пропуску строку на оскарження постанови поважними, а тому такий строк підлягає поновленню, відтак клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 слід задовольнити.
Відповідно до положень ст.458 МК України порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 МК України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих документів.
Згідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.
За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.
Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
В обґрунтування позову позивач вказує, що перевізник не зміг вчасно прибути на митницю та доставити товар у встановлений строк, зокрема до 07.05.2023, з причин дії обставин непереборної сили, які не залежали від волі перевізника, а саме, виявлення технічних несправностей Спеціалізованого вантажного сідлового тягача VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 та загального напівпричіпа н/пр бортового тентованого FRUEHАUF д.н.з. НОМЕР_2 та їх усунення, а також необхідності сертифікації даних транспортних засобів після ремонтних робіт.
На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи Акт надання послуг № 2313 від 12.05.2023 підписаний між ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» та ТОВ «Техтрансконтроль», Акт виконаних робіт №2305793 від 15.05.2023 підписаний між ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» та ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» та Сертифікати придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів ЄКМТ №UA 1225438, № НОМЕР_10 від 12.05.2023.
23.05.2023 ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» надіслало на електронну адресу Чернівецької митниці Акт - повідомлення № 23/1 від 23.05.2023, яким повідомило, що вказаний у експортній декларації № 23UA403030010985U9 від 27.04.2023 тягач ВОЛЬВО, д.н.з. НОМЕР_6 з н/причіпом FRUEHAUF, д.н.з. НОМЕР_4 , здійснював проходження сертифікації придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів ЄКМТ, в термін проходження обов'язкового контролю технічного стану, через що виконання ним доставки у визначені експортною декларацією терміни стало неможливим. Зазначений автопоїзд із 28.04.2023 по 11.05.2023 перебував на території підприємства, яке власними силами проводило діагностику та ремонт. 12.05.2023 транспортний засіб здійснив виїзд у м. Хмельницький на станцію ОТК для проходження контролю технічного стану. Після чого транспортний засіб повернувся на базу підприємства, де із 13.05.2023 по 22.05.2023 виконував роботи по доведенню технічного стану транспортного засобу до відповідності всім визначеним вимогам. По завершенню робіт, після одержання відповідних Сертифікатів ЄКМТ, зазначений транспортний засіб невідкладно приступив до виконання даної доставки вантажу. У зв'язку із викладеним, ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» просило продовжити термін доставки по експортній декларації № 23UA403030010985U9 від 27.04.2023 до 26.05.2023 включно.
Відповідно до листа Чернівецької митниці Державної митної служби України № 7.2-08-1/7.2-17.1/13/3905 від 24.05.2023, Чернівецька митниця за результатами розгляду заяви ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» № 23/1 від 23.05.2023 повідомила, що продовження строку транзитного перевезення непередбачено чинним митним законодавством України. Станом на 24.05.2023 у Чернівецькій митниці відсутнє документальне підтвердження тривалості дії обставин непереборної сили при переміщенні товарів транспортними засобами р.н. ВО4748XX/ НОМЕР_3 відповідно до МД AA UA403030/2023/10985 від 27.04.2023. Отже, приватне підприємство «Захід-Хліб-Збут-2002» зобов'язане доставити до митниці призначення Товар, з урахуванням вимог Кодексу, а у разі наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підтверджених документально - після закінчення їх дії.
Разом з тим, суд звертає увагу, що такі факти як вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили, у разі наявності яких особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України.
При цьому, доказів того, що ремонт Спеціалізованого вантажного сідлового тягача VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 та загального напівпричіпа н/пр бортового тентованого FRUEHАUF д.н.з. НОМЕР_2 був здійснений у зв'язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем суду не надано.
Відтак, як свідчать обставини справи, доставка товару «Висівки пшеничні» до митниці призначення поза межами встановленого статтею 95 МК України строку, зокрема 27.05.2023, при граничному строку доставки за митною декларацією ЕК10AA № 23UA403030010985U9 - 07.05.2023, була зумовлена поломкою транспортного засобу, що не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов'язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.
Що узгоджується з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 10.08.2022 у справі №466/5031/16-а (провадження № К/9901/14398/18).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність факту порушення строку встановленого статтею 95 МК України доставки товару «Висівки пшеничні» до митниці призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, чим порушено митні правила, передбачені ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Разом з тим, частиною ст. 459 МК України передбачено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 191 МК України перевізники мають право замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до митного органу призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров'я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення).
Пунктом 37 ч. 1 ст. 4 МК України передбачено, що перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.
Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до п. 63 ч. 1 ст. 4 МК України уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.
Отже, терміни «уповноважена перевізником особа» відповідно до п.3 ч.1 ст.191 МК України та «посадова особа підприємства» в розумінні ч. 2 ст. 459 МК України не є ідентичними, тому уповноважена перевізником особа не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 МК України за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
З урахуванням вимог ч.1 ст.192 МК України, обов'язок доставляти товари до митного органу призначення у встановлений Митним кодексом України строк та повідомляти митний орган про аварію або обставини непереборної сили покладається на перевізника, тому відповідальність за невиконання вказаних обов'язків несе саме перевізник.
Згідно рахунку 1/2 від 29.03.2023 до контракту № 29032023 від 29.03.2023, продавцем товару «Висівки пшеничні», вагою 22,200 кг, загальною вартістю 4662,00 доларів США є ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», покупець (отримувач) - ELIN AGRO TARIM URUNLERI LIMITED SIRKETI.
Відповідно до Електронної митної декларації ЕК10AA № 23UA403030010985U9, ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» відправив транспортним засобом ВО3201BK, BО4748XX товар «Висівки пшеничні», вагою 22200 кг. з України до Туреччини. Одержувач - ELIN AGRO TARIM URUNLERI LIMITED SIRKETI. Строк доставки товару 07.05.2023. Особа відповідальна за фінансове врегулювання ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002».
Згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR A№000052, від 27.04.2023, ELIN AGRO TARIM URUNLERI LIMITED SIRKETI одержав вантаж - «Висівки пшеничні», відправником якого є ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002». Перевізником товару «Висівки пшеничні», вказано ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», ВО3201BK, BО4748XX.
Спеціалізований вантажний сідловий тягач VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 та загальний напівпричіп н/пр бортовий тентований FRUEHАUF д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровані за ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 та НОМЕР_12 виданими ТСЦ 6141.
Як вбачається з витягу з Електронного кабінету перевізника з Порталу Державної служби України з безпеки на транспорті, ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», отримано ліцензію перевізника затверджену Наказом № 431 від 25.06.2021, яка діє з 26.06.2021 та станом на даний час є дійсною. Засобами провадження господарської діяльності є в тому числі транспортний засіб з реєстраційним номером ВО3201BK.
Згідно наявного в матеріалах справи Наказу ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002» № 27 від 26.08.2010 «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 прийнятий з 26.08.2010 на роботу водієм.
Таким чином з наданих суду доказів вбачається, що перевізником в товару «Висівки пшеничні», є саме ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», у якого ОСОБА_1 , працює водієм.
Відповідно до ст.3 Розділу ІІ Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 50 згідно з додатком до цього Порядку зазначаються відомості про перевізника (експедитора) товарів, задекларованих у МД, номер його телефону в міжнародному форматі (з урахуванням коду країни та населеного пункту або мережі оператора мобільного зв'язку) та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення: прізвище, ініціали, серія та номер паспорта (для громадян нерезидентів: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), громадянство, реквізити паспортного документа або документа, що його замінює).
Таким чином, враховуючи вимоги статті 193 МК України, суд приходить до висновку, що оскільки відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом несе саме перевізник, в даному випадку ПП «ЗАХІД-ХЛІБ-ЗБУТ-2002», то в діях позивача ОСОБА_1 , який працює у вказаного перевізника водієм, відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 470 МК України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України у діях позивача не доведена, в той час, як відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б доводили правомірність винесеної спірної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 є підставним та підлягає до задоволення частково, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Разом з тим не підлягає до задоволення заявлена позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ч. 3 ст. 286 КАС України. Відтак позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 536 грн 80 коп., що підтверджується квитанцією № 32528798800007280470 від 06.07.2023. Відтак сума сплаченого судового збору у розмірі 268 грн 40 коп. підлягає стягненню з Чернівецької митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , а судові витрати у виді судового збору у сумі 268 грн 40 коп. слід покласти на позивача.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).
Згідно з пунктами 6, 7статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Факт надання адвокатом Кукурудзою А.Є. послуг позивачу підтверджується наступними доказами:
- договором про надання правової (правничої) допомоги № 05-01/07/23 від 05.07.2023, укладеним між адвокатом АДВОКАСТЬКИМ БЮРО «АНДРІЯ КУКУРУДЗИ» та Клієнтом ОСОБА_1 за умовами якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо оскарження постанови про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023. Згідно п. 3.1 Договору, гонорар, який Клієнт сплачує за надану в межах цього Договору правову допомогу складає фіксовану оплату в розмірі 6 500 грн.
- квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3081790915.1 від 06.07.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатив послуги за договором № 05-01/07/23 від 05.07.2023 у розмірі 6 500 грн.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного суду від 09.03.2021 (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, враховуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також те, що справа, яка розглядається, відноситься до справ незначної складності, враховуючи фактично виконану адвокатом роботу (надані послуги), час витрачений на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих робіт (послуг), суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6 500 грн. є необґрунтовано завищеною.
Виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката, а також те, що позов задоволено частково, суд приходить до переконання, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмір 3000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 141-146, 194, 211, 217, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023, як такий, що пропущений з поважних причин.
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, задовольнити частково.
Постанову в справі про порушення митних правил № 0409/40800/23 від 14.06.2023 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України закрити.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Судові витрати у виді судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Чернівецька митниця Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43971359, адреса місцезнаходження: вул. Руська, 248М, м. Чернівці, 58023.
Головуючий суддяН. Р. Кунець