22.08.2023 Справа №607/13955/23
провадження № 3/607/5694/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , оператора АЗС «Строн ГАЗ» (ФОП « ОСОБА_2 »),
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №066073 від 19 липня 2023 року, 19 липня 2023 року о 16.42 год с. Шляхтинці а/д Р41 12 км ФОП « ОСОБА_2 » в особі оператора АЗС ОСОБА_1 здійснював свою господарську діяльність, а саме відпуск скрапленого газу без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який передбачений ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат Повстюк О.А. підтримала подане клопотання про закриття провадження у справі з якого убачається наступне. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії та дозвільних документів, може бути лише суб'єкт господарювання. Однак, ОСОБА_1 , не зареєстрований як підприємець, а є найманим працівником (громадянин, що уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства або окремою особою) та працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , який і здійснює господарську діяльність за зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення від 19.07.2023 адресою: м. Тернопіль, а/д 12 км, с. Шляхтинці. Таким чином, ОСОБА_1 , не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 164 КУпАП, та за якою відносно нього ДОП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Качановською Вікторією Євгенівною складено протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2023.
Ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», на яку міститься посилання у складеному ДОП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Качановською Вікторією Євгенівною протоколі про адміністративне правопорушення від 19.07.2023, передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання (суб'єктом господарювання, як зазначалось вище у жодній із організаційно-правових форм, передбачених законодавством ОСОБА_1 не являється). Жодної заборони на здійснення господарської діяльності «без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами», як зазначено у протоколі, у статті 11 зазначеного Закону, не встановлено. Крім того, не встановлено обов'язкову наявність ознаки правопорушення - здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та документально не доведено, що об'єкт, який був предметом перевірки експлуатує технологічне обладнання, пов'язане з утворенням забруднюючих речовин, та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для яких потрібен дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Зважаючи на викладене, просить суд винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, та про що ДОП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Качановською Вікторією Євгенівною складено протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2023.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що до адміністративної відповідальності можливо притягти особу лише у разі наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч. 2 ст. 55 ГК України).
З викладених положень закону слідує, що спеціальним суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суб'єкти господарювання, тобто юридичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку, та фізичні особи, зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відтак встановлення спеціального суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, необхідно для встановлення складу цього адміністративного правопорушення в цілому.
Проте, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 066073 від 19.07.2023, не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності у с. Шляхтинці, а/д Р41 12 км, будучи зареєстрованим відповідно до закону як підприємець, а відтак, що він є суб'єктом господарювання. Натомість, у вищевказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 працює оператором АЗС.
Також, як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення у провину ОСОБА_1 ставиться порушення ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», шляхом відпуску скрапленого газу без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Як вже зазначено, за змістом ч. 1 ст. 164 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Тобто, ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до інших актів законодавства, тому, для настання відповідальності за цією статтею, в протоколі про адміністративне правопорушення слід чітко встановити, які ж саме норми законодавства, що регулюють провадження господарської діяльності, було порушено, та розкрити суть правопорушення відповідно до нормативного акта, яким передбачено одержання документа дозвільного характеру на здійснення певного виду господарської діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
Пунктом 30 Переліку визначено, що відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» видається дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Стаціонарним джерелом забруднення, відповідно до пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а відтак експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.
На виконання ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», постановою Кабінету Міністрів України» від 29.11.2001 № 1598 затверджено «Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню».
З долучених матеріалів вбачається, що відповідною посадовою особою не було встановлено до якої групи відноситься об'єкт викидів забруднюючих речовин в атмосферу, однак в протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», яка встановлює чіткий перелік груп об'єктів викидів забруднюючих речовин та перелік необхідних документів для отримання дозволів, а також організації та установи, яким доручено надання вказаних дозволів.
Стверджуючи в протоколі про наявність порушення положень ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», необхідно було встановити обов'язкову наявність ознаки правопорушення - здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Фіксування відповідних викидів здійснюється у встановленому Законом порядку, в тому числі шляхом проведення відповідних вимірювань із застосуванням спеціальних технічних засобів.
У протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не вказано, яке саме обладнання ймовірно спричинило викиди та які саме, та чи взагалі це обладнання здійснює викиди, які входять в перелік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598, якою затверджено «Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню».
За відсутності даних про проведення будь-яких інструментальних, лабораторних досліджень, які б підтверджували те, що від роботи обладнання ОСОБА_1 здійснюються викиди забруднюючих речовин, які підлягають державному регулюванню, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ОСОБА_1 не доведено.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пов'язується з безпосередньою наявністю у суб'єкта господарювання діючих (працюючих, таких, що безпосередньо здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу, а не таких, що потенційно в майбутньому можуть здійснювати викиди) стаціонарних джерел забруднення, які є нерухомими об'єктами (зберігають свої просторові координати протягом певного часу), належать йому на праві власності або іншому речовому праві та використовуються ним у виробництві.
Відтак, документально не доведено, що ОСОБА_1 експлуатує технологічне обладнання, пов'язане з утворенням забруднюючих речовин, та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для яких потрібен дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
У частині першій статті 78 КУпАП встановлена відповідальність за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.
Отже, відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, встановлена ст. 78 КУпАП, що утворює окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений спеціальною нормою, яка і регулює даний вид діяльності.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
За таких обставинах, дослідивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які встановлюють наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
При цьому судом враховуються положення ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно нього слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями ч. 2 ст. 33, ст. 40-1, ч. 1 ст. 164, ст. ст. 245, 247, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
СуддяН. Р. Кунець