справа № 936/562/23
Провадження № 2/936/135/2023
31.08.2023 р. смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., з участю секретаря судового засідання Балаж С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей з батьком на його самостійному утриманні та вихованні,
Представник позивача Волошин Л.Я. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/5810/21 від 13 жовтня 2021 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Після розірвання шлюбу їхні спільні діти: ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження, за усною домовленістю проживали з відповідачкою, а ОСОБА_6 , 2004 року народження - із позивачем. Однак з початку січня 2023 року ситуація змінилась і всі троє дітей сторін наразі проживають з позивачем, а відповідачка має іншу сім'ю за кордоном. Зазначає, що позивач намагається забезпечити дітей всім необхідним, дбає про них, створює належні умови для проживання, лікування. Посилаючись на зазначені обставини просить суд, визначити місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , на самостійному утриманні та вихованні останнього.
28.07.2023 року Воловецьким районним судом Закарпатської області було розглянуто цивільну справу № 936/562/23 та ухвалено заочне рішення, яким позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, - задоволено частково.
23.08.2023 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшла заява від відповідачки ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 28.07.2023 року.
Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 24.08.2023 р. заочне рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 28.07.2023 року у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, скасовано та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без їх участі. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити, з підстав викладених у позові.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, проте надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Також зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, та підтверджує факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 їхніх спільних дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник третьої особи - Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Згідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними було зареєстровано 9 лютого 2003 року відділом РАГС Воловецького районного управління юстиції, актовий запис № 6.
За час шлюбу в сторін народилися спільні діти.
У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно Воловецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 14.05.2019 р., ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі «батько» вказано « ОСОБА_2 », в графі «мати» зазначено « ОСОБА_3 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане повторно 24.02.2023 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «батько» вказано « ОСОБА_2 », в графі «мати» зазначено « ОСОБА_3 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , що видане повторно 24.02.2023 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , в графі «батько» вказано « ОСОБА_2 », в графі «мати» зазначено « ОСОБА_3 ».
У відповідності до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2021р. (справа №303/5810/21, провадження №2/303/1652/21) шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, після розірвання шлюбу їхні спільні діти: ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження, за усною домовленістю проживали з відповідачкою, а ОСОБА_6 , 2004 року народження - із позивачем, однак з початку січня 2023 року ситуація змінилась і всі троє дітей сторін наразі проживають зі позивачем, а відповідачка проживає окремо від дітей.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 ,2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження за місцем проживання батька ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
З висновку органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району від 04.07.2023 р. № 312 про визначення місця проживання малолітніх дітей, вбачається, що батько дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт НОМЕР_4 , виданий 25.06.1998 р. Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській обл.), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
Службою у справах дітей Жденіївської селищної ради 21.06.2023 було проведено обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 та було встановлено, що малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживають разом із батьком ОСОБА_2 . В результаті проведення обстеження умов проживання встановлено, що житло, у якому проживають малолітні діти - це приватний житловий будинок, який складається з 3-х кімнат, ванни, коридору та господарських споруд. Для виховання та розвитку малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 батьком створено такі умови: дівчата мають окремі спальні місця, письмовий стіл, шафу для одягу, одяг в достатній кількості. Забезпечені продуктами харчування в повній мірі. Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Тому слід зауважити, що в ході обстеження умов проживання посадовою особою служби у справах дітей Жденіївської селищної ради Мукачівського району ОСОБА_7 проведено бесіду з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повідомили, що проживають і надалі бажають проживати разом із батьком ОСОБА_2 .
Питання про визначення місця проживання дітей 23.06.2023 року було розглянуто комісією з захисту прав дитини Жденіївської селищної ради. На засіданні комісії ОСОБА_2 повідомив, що дружина має іншу сім'ю та проживає за кордоном. У телефонній розмові ОСОБА_3 підтвердила, що вона дійсно перебуває за кордоном в Чеській Республіці та не має можливості бути присутньою на засіданні комісії з прав захисту дитини з даного питання. Вона підтвердила, що діти на даний час проживають разом з батьком. Батько дітей повідомив комісії, що має доброзичливі відносини з дітьми. Завжди виконує обов'язки по їх вихованню та утриманню, створює для них належні житлово-побутові умови проживання, піклується про їх здоров'я, забезпечує духовний та розумовий розвиток.
Також, у вищевказаному висновку зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець, має стабільний заробіток. У соціумі зарекомендував себе з позитивної сторони: ввічливою, добропорядною врівноваженою людиною.
У зв'язку із вищенаведеним, орган опіки та піклування вважає, що визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з їх батьком є доцільним та відповідає інтересам дітей.
Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.
Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно із ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).
Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.
Місце проживання неповнолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечувалось відповідачкою ОСОБА_3 , малолітні діти ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження проживають разом із позивачем, який створив всі необхідні умови для проживання дітей, що підтверджується висновком органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району від 04.07.2023 р. № 312.
З огляду на наведені обставини, зокрема, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, проживання малолітніх дітей на даний час із батьком, який піклується про навчання та виховання дітей, виявляє до них увагу та турботу, відсутність обставин, які б свідчили, що таке бажання дітей суперечить їх інтересам, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення умов, необхідних для повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку малолітніх дітей, слід визначити їх місце проживання із батьком.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження за місцем проживання батька ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Окрім, позовної вимоги про встановлення місця проживання дітей, в позовних вимогах ставиться питання щодо встановлення юридичних фактів - перебування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на самостійному вихованні та утриманні батька.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом констатовано та не заперечувалось відповідачкою ОСОБА_3 , що малолітні діти ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2011 року народження проживають разом зі своїм батьком, який здійснює опіку над ними, доглядає та піклується про їх стан здоров'я. Діти проживають окремо від матері.
З акту обстеження складеного 21.08.2023 р. комісією у складі: першого заступника Жденіївського селищного голови Богут В.І., начальника відділу соціального та цивільного захисту населення Комарницького Я.С., депутата селищної ради Ціфринець С.М., завідувачки Жденіївським відділенням ЗПСМ Дужар Н.М., встановлено, що на час обстеження дворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_8 , 1955 р.н., пенсіонерка за віком; ОСОБА_2 , 1977 р.н., ФОП; ОСОБА_6 , 2004 р.н., являється студенткою університету імені І.Франка; ОСОБА_5 , 2011 р.н., учениця 6 класу; ОСОБА_4 , 2013 р.н. учениця 4 класу. Також у акті зазначено, що діти ОСОБА_2 , перебувають на утриманні свого батька.
З урахуванням зазначеного, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що встановлення факту перебування малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на самостійному вихованні та утриманні батька, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання повнолітньої ОСОБА_6 , 2004 року народження за місцем проживання батька ОСОБА_2 , на його самостійному вихованні та утриманні, суд зазначає, що при вирішенні вказаного питання, слід керуватися ч.3 ст.160 СК України та положеннями ст. 29 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2018 р. у справі № 537/5119/15-ц.
Відповідно до ч.3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 29 ЦК України, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. Після досягнення дитиною чотирнадцяти років, відповідно до ч.3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини визначається нею самою, а тому суд при вирішення даного спору враховує дану норму, й вважає, що при досягненні дитиною 14 років, вона вправі визначати самостійно місце свого проживання.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , досягнула повноліття, оскільки їй виповнилось 19 років, вона є студенткою ІІ курсу денного відділення факультету міжнародних відносин у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Оскільки, донька сторін ОСОБА_6 досягла повних 19 років, має право сама обирати місце свого проживання, на даний час вона проживає за місцем проживання позивача, через що з матеріалів справи не вбачається будь-якого порушення житлових чи інших прав дитини, як і не вбачається порушень права позивача як батька дитини.
Відтак, позовні вимоги в частині визначення місця проживання ОСОБА_6 , 2004 року народження з батьком, на його самостійному вихованні та утриманні, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України та статтями 141, 155, 160, 161 СК України, суд,-
Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей з батьком на його самостійному утриманні та вихованні, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Встановити факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.06.1998р. Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
третя особа: Виконавчий комітет Жденіївської селищної ради (орган опіки та піклування) Мукачівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349366, місцезнаходження: смт. Жденієво, вул. Шевченка, 141, Мукачівського району Закарпатської області.
Суддя: Пелих О.О.