Справа № 226/1232/23
ЄУН 226/1232/23
Провадження № 2/226/338/2023
28 серпня 2023 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої - судді Клепка Л.І.,
за участю секретаря Філіпповської Т.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням. В обґрунтування вимог вказав, що з 19.11.2002 року по 14.05.2021 року він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ШУ «Покровське». 18.05.2021 року його згідно наказу № 415кз було звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно з медичним висновком ЛЕК від 02.06.2022 ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» йому було вперше встановлено професійне захворювання: хронічну радикулопатію L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язево-тонічним та больовим синдромами; хронічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.
22.08.2022 міжрайонною травматологічною МСЕК м.Покровська за сукупністю захворювань, отриманих внаслідок тривалого періоду роботи на підприємствах вугільної промисловості в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, йому було встановлено 3 групу інвалідності безстроково з втратою 65% професійної працездатності.
Вказуючи на те, що внаслідок отримання професійного захворювання та втрати працездатності йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних і душевних стражданнях через неможливість продовження професійної діяльності та ведення активного способу життя, необхідності реабілітації та лікування у зв'язку з тим, що його постійно переслідує фізичний біль, загальна слабкість, запаморочення та важкість дихання, що призводить до психологічного дискомфорту і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що погіршує його взаємовідносини з близькими та знайомими та обмежує його у спілкуванні з ними, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, в розмірі 100 000 грн.
Згідно поданого відзиву на позов відповідач заявлені до нього вимоги не визнає, вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. На користь своєї позиції зазначає, що позивач дійсно перебував з відповідачем у трудових відносинах з 19.11.2002 по 14.06.2021 та був звільнений з роботи за власним бажанням. При працевлаштуванні на роботу позивача згідно ст.29 КЗпП України та ст.5 Закону України «Про охорону праці» під розписку було проінформовано про те, що робота пов'язана з небезпечними і шкідливими виробничим чинниками та можливість їх впливу на здоров'я. Позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці, усвідомлюючи можливі для себе ризики. До того ж, користувався встановленими законом пільгами за роботу в умовах шкідливого впливу - підвищеною оплатою праці, скороченою тривалістю робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою та отримував відповідні компенсації в порядку, визначеному трудовим законодавством. Роботодавець виконував всі покладені на нього обов'язки щодо забезпечення належних умов праці працівника, забезпечував засобами індивідуального та колективного захисту, механізованими засобами для полегшення праці, тому вини підприємства відповідач не вбачає. Погоджуючись з тривалим періодом роботи позивача в ПРАТ «ШУ «Покровське», звертає увагу на те, що позивач тривалий час працював ще і на шахті ім.Димитрова ВО «Красноармійськвугілля», де також піддавався дії шкідливих факторів виробничого середовища, у зв'язку з чим відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися пропорційно відпрацьованому стажу на всіх підприємствах. Також вважає, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди належними доказами, так як висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності таким не є, а інших доказів, таких як висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання або їх наслідків про депресію чи інші негативні стани постраждалого, позивачем не надано. Розрахункових чи інших документів на підтвердження витрат, пов'язаних з відновленням психологічного стану та стану здоров'я, який був у позивача до виникнення цієї ситуації, позивачем також не надано.
Крім цього, у своєму відзиві на позов представник відповідача акцентує увагу суду на тому, що, вільно обравши працю в умовах впливу шкідливих факторів та продовжуючи працювати під їх впливом після погіршення здоров'я, позивач сам навмисно сприяв розвиненню професійного захворювання, чим допустив порушення ст.14 Закону України «Про охорону праці», згідно якої був зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Разом з цим, з огляду на те, що робота в шахті дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку, позивач, приховуючи від роботодавця стан свого здоров'я, сам сприяв розвитку та збільшенню шкоди своєму здоров'ю, переслідуючи матеріальний інтерес, що є несумісним із наступним намаганням звинуватити підприємство у виникненні професійного захворювання та завданні шкоди його здоров'ю.
Також представник відповідача звертає увагу на те, що 3 група інвалідності, встановлена позивачу, є робочою і права на працю він не позбавлений. Крім того, як свідчить запис у трудовій книжці позивача про прийняття його на роботу з 01.06.2021 на посаду інструктора з фізкультури, активного способу життя він не позбавлений і його моральні страждання не є такими тяжкими, як він про них заявляє у позові, оцінюючи спричинену йому моральну шкоду. При вирішенні спору також просить врахувати отримання позивачем страхових виплат у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів втраченої заробітної плати, нарахованих Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві як компенсацію за ушкоджене здоров'я. У зв'язку з цим в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Встановивши характер спірних правовідносин та надавши оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Як вбачається з трудової книжки позивача, з 19.11.2002 по 14.05.2021 року він перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», де з 19.11.2002 по 14.10.2009 працював гірничим монтажником 3,4,5 розряду з повним робочим днем в шахті, з 19.10.2009 по 30.05.2011 - гірничим монтажником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, а з 12.09.2011 по 18.05.2021 - слюсарем поверхні. 18.05.2021 був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.7,8 зв.).
До працевлаштування на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивач працював на підземних роботах в ДП «Красноармійськвугілля» на шахті ім. Димитрова (а.с.6-7).
Згідно медичного висновку Лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 02.06.2022 № 18/434, у ОСОБА_1 діагностовано хронічне професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язево-тонічним та больовим синдромами; хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (а.с.9).
Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились дані клінічного обстеження, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці умов праці ОСОБА_1 від 22.12.2021, згідно якої ОСОБА_1 підлягав дії фізичного навантаження, незручної робочої пози, нахилів корпусу, параметри яких перевищували допустимі; підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі, та дії шуму, рівні яких перевищували гранично-допустимі величини, профмаршрут (а.с.9).
Згідно п.18 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.06.2022, причинами виникнення хронічного професійного захворювання є важкість праці, робоча поза. 1.Динамічна робота: потужність зовнішньої роботи за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба - 111,8-120,5 Вт при нормативному значенні 90 Вт: потужність зовнішньої роботи за участю м'язів плечового поясу, фактична величина 64.6-72,0 Вт при нормативному значенні 45 Вт; перебування в незручній робочій позі 29-35% часу зміни при допустимому значенні до 25% часу зміни: вимушені нахили тулубу 135 разів на зміну при нормативному значенні 50-100 разів на зміну. 2. Виробничий шум, еквівалентний рівень якого на робочому місці складає 79-83 дБА при ГДР-80 дБА. 3. Пил переважно фіброгенної дії (вуглецевопородний пил) з вмістом вільного діоксину кремнію від 5 до 10%: максимально разова концентрація в повітрі робочої зони на робочому місці слюсаря - ремонтника складала: 3,7-5,6 мг/м кубічний при ГДК = 4 мг/м кубічний. Тривалість дії у продовж зміни 74-85% (а.с.17-19).
Загальний стаж роботи позивача складає 39 років 04 місяці, за професією - 09 років 18 днів, в умовах впливу шкідливих факторів - 18 років 06 місяців 08 днів (а.с.17 зв.).
Згідно п.20 Акту П-4 у зв'язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих виробничих факторів на підприємствах (шахта ім.Г.М.Димитрова ДП «Красноармійськвугілля», ПрАТ «ШУ «Покровське», та тим, що на момент розслідування він не працює в умовах шкідливого впливу з 14.05.2021, осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що призвели до даного випадку професійного захворювання, не вбачається можливим.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №106995 від 22.08.2022, ОСОБА_1 22.08.2022 первинно за профзахворюванням було встановлено втрату професійної працездатності 65 % і визнано інвалідом 3 групи безстроково, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування (а.с.11-11 на звороті).
Правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вілдповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ч.4 ст.43 та ч.1 ст.46 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, забезпечення яких, згідно ч.1 і ч.2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 6 Закону України «Про охорону праці» визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Згідно ст.13 зазначеного Закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, оскільки державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до ст.153 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою, п'ятою ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, передбачене і ст.173 КЗпП України.
Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку.
Оскільки всі перелічені умови знайшли своє відображення в матеріалах справи та судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання безпосередньо під час виконання трудових обов'язків на підприємстві, яке належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з доводами позивача, що саме діями відповідача йому спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, які негативно впливають на його життєву активність, позбавляючи можливості вести повноцінний спосіб життя, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі до вжиття заходів, направлених на лікування і підтримку здоров'я, що тягне за собою моральні страждання.
Доводи представника відповідача про те, що позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, сам сприяв розвиненню професійного захворювання, продовжуючи працювати в таких умовах і сам порушував вимоги ст.14 Закону «Про охорону праці», не дбаючи про особисту безпеку і здоров'я, суд вважає не коректними і безпідставними, так як відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
З цих же причин суд не бере до уваги і доводи відповідача про недоведеність вини роботодавця та відсутність з його боку дій, які б заходилися у причинному зв'язку з виникненням профзахворювання у позивача.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 10рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання, і висновок МСЕК або іншої лікувальної установи, будь-які розрахунки розміру шкоди, на що у відзиві посилається представник відповідача, на підтвердження спричинення особі моральної шкоди не вимагається.
Отже, сам факт втрати професійної працездатності з достатністю свідчить про спричинення позивачу моральної шкоди і не вимагає необхідності документального підтвердження її глибини і тривалості, на чому наголошує відповідач.
З огляду на це доводи відповідача про недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди суд вважає безпідставними.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаних позивачем страждань, ступінь втрати ним професійної працездатності, тривалість та наслідки розладу його здоров'я, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках, необхідність докладання додаткових зусиль для організації позивачем свого життя, і виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000,00 грн. з утриманням податків та зборів з врахуванням положень п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач на теперішній час не втратив можливості працювати, так як встановлена йому група інвалідності є робочою, що посада інструктора фізкультури, яку він займає на теперішній час, продовжуючи працювати, дозволяє йому вести активний спосіб життя, не свідчать про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди та не звільняють роботодавця від її відшкодування.
Судові витрати у справі, які складаються з судового збору, відповідно до ст.141 ч.1, ч.6 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 858,88 грн.
Керуючись ст. ст.2, 5, 12, 13, 259, 263-265, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (місцезнаходження: 85300, Донецька область, м.Покровськ, площа Шибанкова, б.1А, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , в відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (місцезнаходження: 85300, Донецька область, м.Покровськ, площа Шибанкова, б.1А, код ЄДРПОУ 13498562) на користь держави судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Димитровський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.І.Клепка