Справа № 643/8414/23
Провадження № 2/643/3547/23
31.08.2023 Суддя Московського районного суду м. Харкова Довготько Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
До Московського районного суду м. Харкова надійшла вищевказана позовна заява, сформована в системі «Електронний суд» 22.08.2023.
Ухвалою суду від 24.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
30.08.2023 на виконання вищевказаної ухвали, до суду надійшло клопотання представника позивача Бакшеєвої А.В. з проханням прийняти до розгляду позовну заяву.
Так, потворно дослідивши матеріали позовної заяви вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору надано до суду квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3115085851.1 на суму 1073,61 грн. про сплату судового збору за позовом ОСОБА_1 .
За ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп'ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.
Однак, в автоматизованій системі документообігу суду при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України міститься інформація, що «врахована раніше» в іншій справі, тому заявнику слід надати докази на підтвердження того, що кошти сплачені ним зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.
Квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3115085851.1 на суму 1073,61 грн. вже було зараховано до справи № 643/8410/23, яка була подана до цього суду. В зв'язку з цим, зазначена квитанція не може бути повторно зарахована до цивільної справи №643/8414/23 та врахована як документ, що підтверджує сплату судового збору саме за цією справою.
Таким чином у даній справі в порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, відсутні докази, що підтверджують сплату судового збору в повному розмірі.
Крім того, пунктом 2 частини 1 статті 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
При цьому, позовна заява, а також долучені до неї документи подані представником позивача до суду за допомогою системи «Електронний суд», у якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками на адресу іншим учасникам справи позивачем надано фіскальні чеки від 24.07.2023, які у розумінні вищезазначених норм законодавства не можуть вважатись достатнім та об'єктивним доказом виконання позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, оскільки з вказаних документів не вбачається, що саме та на яку адресу було направлено іншим учасникам справи.
Отже, виходячи зі змісту п.2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернулася до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, їй необхідно надати до своєї позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема,в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст. 177 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст. 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне зазначені недоліки позовної заяви, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М.Довготько