29.08.2023
Справа № 642/4748/23
Провадження №1-кс/642/2459/23
29 серпня 2023 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України,
До слідчого судді надійшла вказана скарга, в якій заявник зазначає, що 15.08.2023 він направив на електронну пошту другого СВ (з дислокацією в м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, заяву про вчинення відносно нього суддею Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ст. 356 КК України. Станом на день подання цієї скарги відомості про внесення заяви до ЄРДР ОСОБА_3 не отримав, а тому звернувся до суду із даною скаргою.
Заявник в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд скарги в його відсутність.
Представник другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, повторно в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, жодних заяв чи пояснень з приводу скарги не надав.
Неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду скарги.
Згідно ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувального пристрою не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 15.08.2023 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, на розгляді судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 перебуває цивільний позов ОСОБА_3 до Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов та стягнення з держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди. В строк, передбачений ч.4 ст. 287 КАС України справа суддею не розглянута. Позивач подав заяву про відвід судді від розгляду вказаного позову, яка розглянута суддею з порушенням строку та невчасно внесена до ЄДРСР, що, на думку заявника, є самоправством судді. Крім того, суддя ухвалою від 09.08.2023 зупинив зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданням позивачем заяви про відвід, що не передбачено КАС України, чим також, на думку заявника, суддя вчинив самоправство.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Окрім цього, внесення відомостей до ЄРДР також врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» якого, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ №9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту». Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.
За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності в заяві достатніх об'єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, у разі незгоди заявником із процесуальними рішеннями судді, такі рішення можуть бути оскаржені у передбаченому законом порядку.
Тому, в контексті ч.4 ст.214 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.214,215, 304-307 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України - відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя