28.08.2023
Справа №642/4788/23
Провадження №1-кс/642/2481/23
22 серпня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши винесене в кримінальному провадженні № 12023221220000058 від 07.01.2023, клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне, Коношського району, Архангельської області, громадянина Російської Федерації, який на утриманні малолітніх дітей не має, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч. 4 ст. 185 КК України, -
22 серпня 2023 року до Ленінського районного суду м. Харкова звернувся слідчий СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що у провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221220000154 від 24.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221220000154 від 24.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи достеменно обізнаним про введення військового стану починаючи з 05 год. 30 хв., 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України , відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, та вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 22.01.2023 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 маючи єдиний продовжуваний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, проник до території ДП «Харківський завод електроапаратури» код ЄДРПОУ 14308262, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лозівська буд. 5, переліз через паркан, на територію вищезазначеного підприємства. Перебуваючи біля корпусу №53, який розташований на території вищезазначеного підприємства діючи умисно, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , помітив двостворчасті двері, які слугують входом до даного корпусу, та одну створку дверей, що слугують входом до тамбуру підвального приміщення, що також розташоване на території корпусу №53, та шляхом механічних дій, а саме зняття дверей з петель, зняв, останню одну створку дверей, яка має розмір 70х230 см. вартість яких згідно висновка судово-товарознавчої експертизи експерта №606 М від 07.06.2023 становить 1127 грн.00 коп. Після чого ОСОБА_4 покинув територію ДП «ХЗЕА».
Також продовжуючи свої злочинні дії, цього ж дня у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 маючи єдиний продовжуваний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знову проник до території ДП «Харківський завод електроапаратури» код ЄДРПОУ 14308262, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лозівська буд. 5, переліз через паркан, на територію вищезазначеного підприємства та перебуваючи біля корпусу №53, який розташований на території вищезазначеного підприємства діючи умисно, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , помітив двері які слугують входом до даного корпусу, та особисто шляхом механічних дій, а саме зняття дверей з петель зняв дві створки вищезазначених дверей, які мають розмір однієї створки та іншої відповідно 70х230 см. вартість яких згідно висновка судово- товарознавчої експертизи №606 М від 07.06.2023 становить 2254 грн. 00 коп. після чого ОСОБА_4 покинув територію ДП «ХЗЕА», разом з однією вищезазначеною створкою, якою у подальшому розпорядвся на власний розсуд.
Також продовжуючи свої злочинні дії, цього ж дня у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 маючи єдиний продовжуваний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знову проник до території ДП «Харківський завод електроапаратури» код ЄДРПОУ 14308262, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лозівська буд. 5, переліз через паркан, на територію вищезазначеного підприємства та перебуваючи біля корпусу №53, який розташований на території вищезазначеного підприємства діючи умисно, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , взяв раніше зняту ним, другу створку дверей та разом з нею покинув територію ДП «ХЗЕА», проте не довів свій злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна до кінця, з причин, які не залежали від його волі, оскільки виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_4 , було зупинено співробітником поліції.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , спричинив ДП «ХЗЕА» матеріальну шкоду на загальну суму 3381 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинений в умовах воєнного стану.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мирне, Коношського району, Архангельської області, (РФ), громадянина Російської Федерації, який на утриманні малолітніх дітей не має, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
22.08.2023 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Отже, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Наведене вказує на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до
п.4 ч.2 ст.183 КПК України, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність одного або декількох ризиків, перелічених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, у органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби:
- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, обставини злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 та данні про його особусвідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. Законних джерел отримання заробітку він не має, відсутні у останнього стійкі міцні соціальні зв'язки. Крім цього, підозрюваний усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваного та залишаючись на свободі, останньому відомо місце мешкання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілого та свідків з метою змусити останнього відмовитись від раніше наданих показів;
- вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується даними про особу підозрюваного, який законних джерел отримання заробітку не має, не працевлаштований, обставини кримінальних правопорушень в якому він підозрюється свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв'язку з чим, існують достатні підстави вважати, про його небажання вести законний спосіб життя.
Враховуючи викладені вище обставини, можна зробити висновок, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 апобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Крім того, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає недоцільним визначення розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинене з корисливих мотивів.
Європейський суд з прав людини у п.п. 127-128 рішення від 10 грудня 2019 року по справі «Кавала проти Туреччини» (CASE of Kavala v. Turkey (аpplication no. 28749/18)) наголосив, що "обґрунтована підозра" означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №3561/06 від 13.11.2007р. Європейський Суд з прав людини зазначив" Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст.5,1(с), поліція незобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні підчас перебування заявника під вартою. Також необов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Метою тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання" (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30серпня 1990року,п.32,SeriesA,№ 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, №300-A).
При вирішенні питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно звернути увагу, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, пославшись, що він не має бажання переховуватись від органу досудового слідства та суду, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, також зазначив, що раніше не судимий, має фактичне місце проживання в АДРЕСА_1 .
Захисник проти задоволення клопотання також заперечував, просив обрати до ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зазначивши, що стороною обвинувачення не враховані дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він має постійне місце проживання, є особою раніше не судимою, вважає, що зазначені у клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду всі докази, на які вони посилаються.
З матеріалів поданого клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Підставами для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 умисного тяжкого кримінального правопорушення проти власності, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та спростовують можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Разом з тим, твердження про те, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення ґрунтується на припущеннях.
Небезпека переховування підозрюваного не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу повинні враховуватись:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутація підозрюваного;
7) майновий стан підозрюваного;
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, обставини злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 та данні про його особусвідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. Законних джерел отримання заробітку він не має, відсутні у останнього стійкі міцні соціальні зв'язки. Крім цього, підозрюваний усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, проте ОСОБА_4 має постійне місце проживання, є особою раніше не судимою, працює не офіційно на будівництві, підробляє заробітками в денний час доби, чого вистачає йому для проживання.
Тому з наданих суду доказів не вбачається доведеності прокурором обставин, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним кодексом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження, немає.
Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його слідчим, оцінивши потреби досудового розслідування, слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби у відповідності до ст. 181 КПК України.
Домашній арешт, за нормами ст.181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, в клопотанні слідчого формально обґрунтовано про неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що наявність підозри не може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід є винятковим.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту внаслідок відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, оскільки прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
При цьому, згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, суд вважає необхідним, відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов'язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; 2) у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня не покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, суд вважає, що в результаті застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби буде забезпечена належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 , а також те, що зазначений запобіжний захід буде запобігати вчиненню підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з покладанням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-79, 181, 183, 193, 194, 196, 201, 309, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на - 2 (два) місяці.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22-00 до 07-00 години.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
1) Прибувати за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді і суду;
2) В період часу з 22-00 до 07-00 год не залишати місце свого постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Строк дії ухвали до 20.10.2023.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу для виконання згідно до вимог ст. 181 КПК України направити до відділу поліції № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для постановки на облік ОСОБА_4 , про що повідомити слідчому.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1