Апеляційне провадження № 22-ц/824/8822/2023
Справа № 754/7844/22
Іменем України
29 серпня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Сенюти В.О. в м. Київ 28 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У вересні 2022 року позивач ПАТ «КБ «Глобус» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 травня 2017 року зі змінами від 09 січня 2018 року, що станом на 01 вересня 2022 року складає 73452,53 грн. та включає в себе прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 72452,53 грн., штраф за порушення термінів погашення процентів за користування овердрафтом в межах ліміту дозволеного овердрафту у розмірі 1000 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 26 травня 2017 року ОСОБА_1 подано до банку заяву-анкету № 01/156 на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб, якою акцептовано Публічну пропозицію банку на укладення договору, яка розміщена на сайті банку і беззастережно приєдналася до умов цього договору. Позичальник погодилася з тим, що ця заява-анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, розрахунком орієнтовної сукупності вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки складають договір, укладання якого позичальником підтверджено і який зобов'язувався виконувати його умови. Відповідно до умов договору та заяви-анкети № 01/156 на приєднання до вказаного договору, банком відкрито позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено овердрафт за тарифним планом «Запасочка» на наступних умовах: сума ліміту овердрафту 25000 грн., строк дії ліміту овердрафту 24 місяці з 26 травня 2017 року по 24 травня 2019 року, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36 % річних.
09 січня 2018 року позичальником додатково подано заяву-анкету № 01/261 про приєднання до договору, відповідно до якої збільшено ліміт овердрафту та зменшено строк дії ліміту овердрафту, а саме: сума ліміту овердрафту - 85000 грн., строк дії ліміту овердрафту - 12 місяців з 09 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36 % річних.
Положення п. 1.1.12 Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки встановлює, що овердрафт - кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операцій держателем платіжної картки залишку коштів на рахунку.
Оскільки відповідачем не здійснювалось своєчасне погашення (повернення) грошових коштів за овердрафтом після завершення пільгового періоду та не сплачено проценти за користування дозволеним овердрафтом, позивачем здійснено нарахування процентів у розмірі 36 % річних на суму існуючої заборгованості за овердрафтом. Позичальником не виконувались умови договору, а саме в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем їх нарахування, не сплачувались проценти, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 31 липня 2019 року складає 96515,87 грн., в тому числі строкова заборгованість по кредиту 84613,99 грн., строкова заборгованість по процентам 3688,71 грн., прострочена заборгованість по процентам 8213,17 грн.
05 червня 2019 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення щодо досудового врегулювання спору про погашення простроченої заборгованості, яке виконано не було.
05 серпня 2019 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в справі № 754/11718/19 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Глобус» заборгованість за кредитним договором в розмірі 96515,87 грн. та судові витрати.
11 січня 2020 року банком отримано копію рішення, яке набрало законної сили, на підставі якого видано виконавчий лист. 26 травня 2021 року в рамках виконавчого провадження, в порядку примусового виконання повністю виконано рішення Деснянського районного суду м. Києва в справі № 754/11718/19. Оскільки з моменту направлення позову, а саме з 05 серпня 2019 року до дати примусового виконання рішення сплив значний час, на суму простроченої заборгованості, а саме 84613,99 грн., яка встановлена рішенням суду і не потребує доказування, донараховано відсотки у розмірі 72452,53 грн. та штраф 1000 грн. Станом на 01 вересня 2022 року відповідачем у добровільному порядку заборгованість не сплачено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року в позові АТ «КБ «Глобус» відмовлено.
Позивач АТ «КБ «Глобус», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини, наведені в позові, наводив зміст ст. 634, 639, 207, 641, 644, 202, 3, 11 ЦК України.
Звертав увагу, що відповідно до змісту заяви-анкети банком встановлено строк дії ліміту овердрафту, а не строк дії договору. Положеннями п. 5.11 договору сторонами погоджено, що договір набуває чинності в день отримання банком від клієнта письмової заповненої та підписаної заяви на приєднання і діє до закриття рахунку та виконання сторонами всіх належних за договором зобов'язань. Змістом п. 5.1.7 договору сторонами погоджено, що договір може бути розірвано за бажанням однієї із сторін з письмовим повідомленням іншої сторони не менше, як за 5 робочих днів та за умови виконання сторонами зобов'язань за цим договором у повному обсязі. Відповідачем не надано банку жодних заяв/листів щодо розірвання або припинення дії договору та закриття рахунку, суду також жодних заперечень від відповідача щодо чинності та дії договору не надходило. В зв'язку з цим вважав, що судом не в повній мірі досліджено надані позивачем докази і неправомірно застосовано норми чинного законодавства, в зв'язку з чим безпідставно відмовлено в позові.
Щодо нарахування процентів за кредитом після пред'явлення до позичальника вимоги, посилався на правові висновки Верховного Суду щодо можливості встановлення в договорі іншого розміру процентів річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, та вказував, що змістом положень п. 1.2.5 кредитного договору сторонами встановлено, що щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем їх нарахування, клієнт сплачує нараховані проценти за користування дозволеним овердрафтом. В разі несплати процентів у визначений термін, наступного робочого дня несплачені проценти вважаються простроченими та переносяться на рахунок простроченої заборгованості. Проценти за користування недозволеним овердрафтом відносяться на рахунки простроченої заборгованості у день їх нарахування. Як вбачається з заяви-анкети № 01/156, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування складає 36 % річних. У зв'язку із зміною економічної ситуації, погіршення фінансового стану банківської системи та з метою недопущення збитковості послуги 21 лютого 2018 року рішенням Тарифного комітету Банку затверджено зміни до Тарифного плану «Запасочка», в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 42 % річних. 31 травня 2019 року рішенням Тарифного комітету Банку затверджено зміни до Тарифного плану «Запасочка», в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 46,8 річних. На виконання п. 5.1.2 договору банк розміщував відповідну інформацію в мережі інтернет на своєму сайті, на дошках об'яв головного офісу банку та його відділень. Тобто банк дотримався процедури повідомлення клієнта про зміну тарифів, передбаченої умовами договору, та не отримав письмової незгоди клієнта, таким чином, зміни набрали чинності з вказаних у них дат та є обов'язковими для виконання сторонами договору.
Судом першої інстанції вказано, що положеннями ст. 625 ЦК України регламентовано наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та не враховано, що нарахування, процентна ставка та стягнення саме простроченої заборгованості за договором, визначена договором. Таким чином, позичальником не здійснено погашення заборгованості за договором у строки та спосіб, визначені договором. Банком здійснено нарахування процентів за користування кредитом та відповідно до п. 1.2.5 договору проценти перенесені на прострочену заборгованість.
Вказував, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва в справі № 754/11718/19 від 10 грудня 2019 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, таким чином, відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц банк отримав гарантії належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки з моменту направлення позовної заяви, а саме з 05 серпня 2019 року до дати примусового виконання рішення суду 26 травня 2021 року сплинув досить значний час, на суму простроченої заборгованості, а саме 84613,99 грн., що встановлена рішенням суду від 10 грудня 2019 року та не потребує доказування, нараховано відсотки у розмірі 72452,53 грн. та застосовано штраф у розмірі 1000 грн.
Таким чином, станом на момент подачі позову та по теперішній час, у позичальника наявна прострочена заборгованість в розмірі 73452,53 грн., що порушує гарантії належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц, зазначав, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.
Від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач систематично намагається стягнути з неї борг повторно за тим самим кредитним договором, незважаючи на його стягнення в повному обсязі, а право нараховувати проценти у позивача відсутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи АТ «КБ «Глобус» в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, проте вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором виконане відповідачем у зв'язку з фактичним повним виконанням судових рішень про стягнення всієї суми заборгованості за цим договором, а отже таке зобов'язання припинилось на підставі ст. 593 ЦК України. З моменту пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості шляхом подачі позову в 2019 році позивач змінив строк виконання основного зобов'язання та втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
На а. с. 11 знаходиться копія заяви-анкети № 01/156 від 26 травня 2017 року на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус», підписаної відповідачем ОСОБА_1 , згідно якої відповідачем обрано програму кредитування «Кредитна карта «Запасочка» для фізичних осіб-клієнтів ПАТ «КБ «Глобус», строк дії овердрафту - 24 місяці з 26 травня 2017 року по 24 травня 2019 року, сума ліміту овердрафту 25000 грн., фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36 % річних.
На а. с. 14 знаходиться копія заяви-анкети № 01/261 від 09 січня 2018 року на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус», підписаної відповідачем ОСОБА_1 , якої збільшено суму ліміту овердрафту до 85000 грн. та зменшено строк дії ліміту овердрафту до 31 грудня 2018 року, згідно якої відповідачем обрано програму кредитування «Кредитна карта «Запасочка», строк дії овердрафту - 12 місяців з 09 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, сума ліміту овердрафту 85000 грн., фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36 % річних.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в справі № 754/11718/19 за позовом АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про встановлення ліміту овердрафту до договору на відкриття поточного рахунку за обслуговування платіжної картки від 23 липня 2017 року зі змінами в розмірі 96515,87 грн., судові витрати 1921 грн.
Даним рішенням встановлено, що 26 травня 2017 року ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 було укладено Договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети №01/156 про приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту.
Відповідно до умов договору банком відкрито позичальнику програму кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів ПАТ «КБ «Глобус» згідно якої: сума ліміту овердрафту 25000,00 грн.; строк дії ліміту овердрафту 24 місяці з 26 травня 2017 року по 24 травня 2019 року; фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) 36,00 %; процентна ставка в пільговий період кредитування (річних) 0,000001%.
09 січня 2018 року позичальником додатково подано заяву-анкету №01/261 про приєднання до Договору, відповідно до якої збільшено ліміт овердрафту та продовжено строк дії ліміту овердрафту, а саме: сума ліміту овердрафту 85,00 грн.; строк дії ліміту овердрафту 12 місяців з 09 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року; фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) 36,00%; процентна ставка в пільговий період кредитування (річних) 0,000001%.
Положення пункту 1.1.12. Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки, надалі - ПК, ПАТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб) встановлює, що овердрафт - кредит, який надається Банком Клієнту в разі перевищення суми операції Держателем ПК залишку коштів на Рахунку та в інших випадках, визначених цим Договором (Дозволений овердрафт та Недозволений овердрафт).
Враховуючи положення п 3.4.14. Договору, Клієнт зобов'язується сплатити проценти за користування Дозволеним овердрафтом в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем їх нарахування або в день розірвання договору у разі досягнення сторона домовленості про розірвання цього Договору на підставі заяви про розірвання Договору або у разі дострокового розірвання Договору відповідно до п. 3.1.6.
Пункт 3.1.6. встановлює, що у випадку невиконання або неповного виконання Клієнтом умов Договору (в т. ч. одноразового прострочення сплати процентів за користування Овердрафтом, суми комісії за надані Банком послуги), Банк має право заблокувати платіжну картку, а також у разі виникнення обставин вказаних в п. 3.1.14 даного Договору, заблокувати ліміт Дозволеного овердрафту та достроково розірвати даний Договір та стягнути повну суму заборгованості за Договором на момент його розірвання.
Положення пункту 3.1.14. цього Договору регламентує, що Банк має право вимагати дострокового повного повернення заборгованості за Дозволеним овердрафтом, у випадку невиконання або неповного виконання Клієнтом зобов'язань за Договором.
У разі припинення дії даного Договору (його розірвання) за ініціативою Клієнта або за ініціативою Банку, платіжна картка анулюються, а заборгованість Клієнта має бути погашено в день припинення дії цього Договору (його розірвання) (пункт 5.4. Договору).
Відповідач умов договору належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 31 липня 2019 року складає 96515,87 грн., в тому числі: строкова заборгованість по кредиту - 84613,99 грн.; строкова заборгованість по процентам - 3688,71 грн.; прострочена заборгованість по процентам - 8213,17 грн. (а. с. 21 - 22).
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в справі № 754/11718/19 повністю виконано в порядку примусового виконання 26 травня 2021 року, про що зазначається АТ «КБ «Глобус» у позові та не заперечується відповідачем.
01 червня 2021 року АТ «КБ «Глобус» направлено на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про сплату заборгованості по карті за період з 26 травня 2017 року по 31 травня 2021 року в розмірі 73452,53 грн., в тому числі заборгованість по кредиту 0,00 грн., нараховані проценти 5858,53 грн., прострочений борг 0,00 грн., прострочені проценти 66594,00 грн., штраф 1000 грн. (а. с. 26 - 27).
На а. с. 28 знаходиться детальний розрахунок заборгованості за період з 26 травня 2017 року по 01 вересня 2022 року, з якого вбачається, що заборгованість за процентами в сумі 72452,53 грн. нараховані ОСОБА_1 за період з 13 червня 2017 року по 31 травня 2021 року, за процентною ставкою з 13 червня 2017 року по 12 лютого 2018 року 36 % річних, з 28 лютого 2018 року по 20 травня 2019 року 42 % річних, з 31 травня 2019 року по 31 травня 2021 року - 46,8 % річних, а штраф за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 1000 грн. - з 11 грудня 2017 року по 12 березня 2018 року 50 грн., з 11 квітня 2018 року по 11 травня 2019 року - 100 грн., з 11 червня 2019 року по 11 грудня 2019 року - 200 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копія оголошення АТ КБ «Глобус» про зміну тарифів з 28 березня 2018 року, копія тарифного плану «Запасочка», затвердженого 21 лютого 2018 року, копія оголошення АТ КБ «Глобус» про зміну тарифів з 27 травня 2019 року, копія тарифного плану «Запасочка», затвердженого 31 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки клопотання про прийняття нових доказів позивачем не заявлено, не надано докази неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи як належні та допустимі докази та надати їм відповідну оцінку.
Крім того, в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Схожі висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі № 337/1000/19 (провадження № 61-21094св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 340/121/19 (провадження № 61-5078св20) та від 22 квітня 2021 року у справі № 175/1053/15 (провадження № 61-18160св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в справі № 754/11718/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Глобус» заборгованість за кредитним договором про встановлення ліміту овердрафту до договору на відкриття поточного рахунку за обслуговування платіжної картки від 23 липня 2017 року зі змінами в розмірі 96515,87 грн., в тому числі строкова заборгованість по кредиту - 84613,99 грн., строкова заборгованість по процентам - 3688,71 грн., прострочена заборгованість по процентам - 8213,17 грн.
Апеляційний суд враховує, що Деснянський районний суд м. Києва при ухваленні рішення від 10 грудня 2019 року в справі № 754/11718/19 керувався ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою врегульовано право кредитора в разі прострочення повернення чергової частини позики вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, а також положеннями п. 3.4.14, 3.1.6, 3.1.14, 5.4 Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжною картки, якими врегульовано порядок і підстави дострокового розірвання договору у випадку невиконання або неповного виконання умов договору, та стягнення повної суми заборгованості на момент його розірвання.
Враховуючи наведене, а також те, що умови кредитування були погоджені сторонами в окремих заявах-анкетах від 26 травня 2017 року та 09 січня 2018 року, якими зокрема встановлено строк кредитування, апеляційний суд не приймає доводів апеляційної скарги, що банком встановлено саме строк дії ліміту, а не строк дії договору, який діє до закриття рахунку та виконання сторонами всіх належних за договором зобов'язань, і відповідачем не надано банку жодних заяв/листів щодо розірвання або припинення дії договору та закриття рахунку, або заперечень щодо чинності та дії договору.
З огляду на вказане апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про донарахування відсотків і штрафу на суму простроченої заборгованості 84613,99 грн., встановленої рішенням суду, за період з пред'явлення позову 05 серпня 2019 року до моменту примусового виконання рішення суду 26 травня 2021 року, оскільки це суперечать умовам кредитного договору про встановлення ліміту овердрафту до договору на відкриття поточного рахунку за обслуговування платіжної картки від 26 травня 2017 року зі змінами до нього від 09 січня 2018 року.
Апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані доводи позивача в апеляційній скарзі, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16, Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року в справі № 922/3578/18 щодо нарахування відсотків за прострочене грошове зобов'язання саме в порядку статті 625 ЦК України, оскільки з розрахунків заборгованості за кредитним договором не вбачається, що банк нараховував ОСОБА_1 такі відсотки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто в межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Натомість, з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами в сумі 72452,53 грн. нараховані ОСОБА_1 за період з 13 червня 2017 року по 31 травня 2021 року, за договірною ставкою, передбаченою умовами кредитної програми «Запасочка», яка в подальшому збільшувалась банком до 42 % річних і після цього до 46,8 % річних, штраф за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 1000 грн. також нараховувався з 31 жовтня 2017 року по 30 листопада 2019 року, тобто договірна ставка застосована банком при розрахунку заборгованості як на час дії кредитного договору, так і після пред'явлення позову в серпні 2019 року, чим змінено строк виконання основного зобов'язання.
Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції, не спростовані доводами апеляційної скарги, що продовження нарахування банком процентів за кредитним договором в зазначеному в ньому розмірі та нарахування штрафу після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону і є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги, що банком нараховані проценти саме в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, є неспроможними та спростовуються змістом анкет-умов від 26 травня 2017 року, 09 січня 2018 року, паспорту споживчого кредиту та довідкою про розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з яких вбачається, що ставка 36 % річних (яка в подальшому була збільшена банком до 42 % річних і після цього до 46,8 % річних) є фіксованою процентною ставкою у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування, дана ставка застосовується в межах строку кредитування, відтак нарахування процентів за цією ставкою не може вважатися штрафною санкцією та застосовуватися після закінчення строку кредитування, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в справі від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Крім того, вказані обставини спростовуються змістом позовної заяви, в якій банк, обґрунтовуючи нарахування відсотків, посилався саме на регулятивні положення ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, а не охоронну норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, і свої доводи щодо природи нарахованих відсотків саме як штрафної санкції вперше виклав лише в апеляційній скарзі.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц, згідно якої направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, а ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки банком не зазначено, яким чином і в якій частині, на його думку, рішення суду першої інстанції суперечить даним правовим висновкам.
Висновок суду по суті вирішеного спору є правильним, законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та не спростований доводами апеляційної скарги.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.