Апеляційне провадження № 22-ц/824/8177/2023
Справа 753/8357/22
Іменем України
29 серпня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Саламон О.Б. в м. Київ 01 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У липні 2022 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16170 грн. та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв'язку із чим підписав заяву б/н від 20 лютого 2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_2 був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом, де є відповідні запевнення позичальника щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, що узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримав кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 30000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер.
На виконання вимог ст. 1281 ЦК України позивачем 26 січня 2021 року була направлена претензія кредитора до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори та 17 лютого 2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Погребняк Г.В. за місцем заведення спадкової справи. 28 вересня 2021 року отримана відповідь, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідач - ОСОБА_1 02 жовтня 2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, однак ніяких дій не було виконано.
Позичальник станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мав заборгованість перед банком в розмірі 16170 грн., з яких 16170 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16170 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. нарахована комісія.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року в позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на ст. 1281 ЦК України, п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 10/5, правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13 червня 2018 року в справі № 758/8549/15-ц, від 11 липня 2018 року в справі № 495/1933/15-ц, від 16 листопада 2020 року в справі № 128/839/19, вказував, що позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , претензія кредитора направлена банком до нотаріальної контори 26 січня 2021 року, а згідно відповіді від 19 вересня 2021 року щодо претензії банку повідомлено про те, що свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_1 і закрито спадкову справу 27 листопада 2020 року. Таким чином, шестимісячний строк для пред'явлення кредиторських вимог спливає через 6 місяців з дати отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину. Претензія кредитора направлена банком до нотаріальної контори 26 січня 2021 року, отже, позивачем своєчасно пред'явлено кредиторські вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 направила відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що позивачем 02 жовтня 2021 року було надіслано їй лист-претензію щодо сплати як спадкоємцем суми заборгованості 16170 грн., претензію від нотаріуса вона не отримувала. Таким чином, позивач пред'явив свої вимоги з порушенням строків, визначених ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що на а. с. 107 міститься заява ОСОБА_2 від 20 лютого 2012 року про приєднання до Умов надання банківських послуг в ПриватБанку. Своїм підписом в заяві ОСОБА_2 засвідчив, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті www.privatbank.ua.
В нижній частині заяви-анкети клієнту запропоновано оформити на своє ім?я декілька видів карток, з яких ОСОБА_2 обрано картку «Пенсійна картка».
На а. с. 107 - 108 наявна копія витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
На а. с. 135 міститься копія паспорту ОСОБА_2 .
На а. с. 134 (зворот), 106 містяться довідки ПриватБанку про видачу кредитних карток та про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , згідно яких 27 лютого 2014 року встановлено кредитний ліміт, який змінювався в подальшому.
На а. с. 98 - 105 міститься виписка з рахунку за договором б/н за період з 27 лютого 2014 року по 12 березня 2022 року, клієнт ОСОБА_2 .
На а. с. 88 - 97 знаходяться розрахунки заборгованості за договором б/н від 20 лютого 2012 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2 , станом на 11 березня 2022 року. Згідно підсумку до розрахунку на а. с. 97 (зворот), наявна заборгованість 16170 грн., з яких 16170 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16170 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.
На а. с. 108 - 131 знаходиться копія Умов та Правил надання банківських послуг.
На а. с. 132 - 133 знаходиться копія наказу-шаблону № 906 від 06 березня 2010 року «Про затвердження Умов і правил надання банківських послуг для ПриватБанку і всіх дочірніх банків».
На а. с. 136 знаходиться копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На а. с. 136 - 137 знаходиться копія реєстру поштових відправлень - рекомендованих листів від 26 січня 2021 року з назвою «Претензії кредитора до ГНК», в тому числі, направлено до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 29 грудня 2020 року за кредитним договором SAMDNWFC00002006893, за яким позичальником є ОСОБА_2 . Згідно претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк», датованої 29 грудня 2020 року, банк просив включити кредиторські вимоги в спадкову масу та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 16170 грн., повідомити АТ КБ «ПриватБанк», чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, повідомити АТ КБ «ПриватБанк» про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, повідомити АТ КБ «ПриватБанк» про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали (за наявності) (а. с. 137 - 138).
Листом від 02 лютого 2021 року П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори повідомлено АТ КБ «ПриватБанк», що претензію передано за належністю до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погребняка Г.В., у якого 12 вересня 2020 року була відкрита спадкова справа № 24/2020 (а. с. 138 зворот).
На а. с. 140 (зворот) знаходиться копія листа-претензії від 30 вересня 2021 року, направленого 02 жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 (а. с. 142) з вимогою сплати заборгованості в розмірі 16170 грн. на підставі ст. 1281, 1282 ЦК України та попереджено, що у випадку відмови указана сума буде стягнута з неї в судовому порядку.
На а. с. 163 - 188 знаходиться копія спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі копія свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 листопада 2020 року на ім'я ОСОБА_1 , за яким спадщина складається з частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 31 липня 1998 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 31 липня 1998 року № 5053, зареєстрованого в Київському міському БТІ 17 серпня 1998 року за реєстровим № 4607, загальна площа квартири 72,83 кв.м. житлова 41,8 кв.м.
Інші спадкоємці подали заяву про відмову від спадщини (а. с. 175).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, які допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» в позові про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, суд першої інстанції виходив із того, що станом на вересень 2021 року банку було відомо про спадкоємців, однак до суду банк звернувся з позовом лише через 10 місяців, а саме 04 серпня 2022 року, і не надав доказів дотримання строків, передбачених ч. 2 ст. 1281 ЦК України, отже, пропустивши шестимісячний строк пред'явлення вимог до спадкоємців, позбавлений права вимоги до них.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 751/8658/15-ц (провадження № 61-10940св18), від 16 листопада 2020 року в справі № 128/839/19 (провадження № 61-5821св22) викладено правовий висновок, згідно якого ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.
При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів спадкодавця.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц (провадження № 61-14038св18), стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного Кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Доведення нотаріусом інформації про борги спадкодавця до його спадкоємців знаходиться поза межами предмета доказування, оскільки з цією обставиною закон не пов'язує право кредитора на задоволення його вимоги до спадкоємців боржника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 751/8658/15-ц (провадження № 61-10940св18)).
Таким чином, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення вимог кредиторів, не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
У даній справі банк у заяві від 29 грудня 2020 року, поданій нотаріусу в шестимісячний строк з дня видачі 27 листопада 2020 року відповідачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , просив нотаріуса відповідно до вимог статей 1281, 1282 ЦК України повідомити спадкоємців про наявність боргу, а отже, вказана заява відповідає правовій природі претензії. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов'язку перевіряти обґрунтованість вимог.
Зі змісту заяви (претензії) банку, адресованої нотаріусу, чітко вбачається кореспондуючий обов'язок спадкоємців погасити борг спадкодавця.
Разом із тим, судом першої інстанції вказані обставини та правові висновки Верховного Суду залишені поза увагою і зроблено передчасний та помилковий висновок щодо пропущення позивачем преклюзивного шестимісячного строку пред'явлення вимог до спадкоємців, звернувшись з позовом в серпні 2022 року.
Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не встановлював правильність визначення позивачем кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, дійсний розмір вимог кредитора (заборгованість станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини), обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши межі відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, та передчасно відмовив у позові.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, а висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказувало на те, що позичальник не виконував свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилася заборгованість в розмірі 16170 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2012 року ОСОБА_2 підписано анкету-заяву, при підписанні якої останній погодився, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Апеляційний суд враховує довідку АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 134 зворот), за якою 27 лютого 2014 року, 28 травня 2017 року було видано кредитні картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , що відповідає даним виписки з рахунку клієнта ОСОБА_2 .
Крім того, із виписки з особового рахунку ОСОБА_2 чітко вбачаються дати і розмір встановлення кредитного ліміту, які узгоджуються з відомостями довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , і згідно якої залишок після останньої операції становить від'ємне значення -16170 грн. (а. с. 98 - 105).
До позовної заяви також надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 20 лютого 2012 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2 , станом на 11 березня 2022 року. Згідно підсумку до розрахунку на а. с. 97 (зворот), наявна заборгованість 16170 грн., з яких 16170 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16170 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Верховним Судом в постанові від 16 вересня 2020 року в справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19) сформульовано правовий висновок, згідно якого доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.
Згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), апеляційному суду необхідно дослідити виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами та перевірити, чи було встановлено відповідачу кредитний ліміт, якщо було встановлено, то в якому розмірі, чи отримував він кредитну картку та строк її дії, чи користувався останній кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі.
Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, підтверджує фактичне отримання кредитних коштів і заборгованість позичальника ОСОБА_2 за виданим кредитом, яка станом на дату його смерті 19 травня 2020 року становила 16170 грн.
Позичальник після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, частково погашав заборгованість за кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунку.
Апеляційний суд також враховує, що у даній справі договір у встановленому законом порядку позичальником не оспорювався та не визнавався недійсним, власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту і розміру заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Апеляційний суд враховує, що вимог про стягнення відсотків за користування договором, а також неустойки (штрафів, пені), комісії позивачем не заявлялось, а відтак не аналізує наявний в матеріалах справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів з точки зору належності їх до кредитного договору, укладеного АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 , та чи погоджувалися сторонами кредитного договору умови нарахування відсотків і штрафних санкцій.
Виходячи із наведеного, оскільки заборгованість за фактично отриманим тілом кредиту позичальником повернута не була, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка станом на 19 травня 2020 року складає 16170 грн.
Зважаючи, що позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його обов'язок зі сплати заборгованості в зазначеному розмірі перейшов до спадкоємців.
Оскільки з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийнято лише ОСОБА_1 , інші спадкоємці за законом першої черги відмовилися від прийняття спадщини, позивачем правильно визначено коло спадкоємців, залучених до участі в справі як відповідачів.
Відтак, з урахуванням наведених вимог закону та встановлених судом обставин, після смерті ОСОБА_2 спадкоємець ОСОБА_1 зобов'язана задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20.
Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що вартість зазначеного нерухомого майна, успадкованого нею, у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,83 кв.м., станом на день розгляду справи була меншою, ніж відповідний розмір кредитної заборгованості на день відкриття спадщини 16170 грн., апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16170 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту 16170 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 6202,50 грн.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року скасувати і прийняти нову постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ вул. Грушевського 1-д код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16170 грн. та судові витрати в розмірі 6202,50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.