Апеляційне провадження № 22-ц/824/8661/2023
Справа № 758/16136/18
Іменем України
29 серпня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Захарчук С.С. в м. Київ 30 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У листопаді 2018 року позивач ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість та штраф за кредитним договором в розмірі 14240 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 08 серпня 2018 року ТОВ «Споживчий Центр» укладено з ОСОБА_1 кредитний договір 08.08.2018-100003061, за умовами якого кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відповідно до п. 1.4 договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 серпня 2018 року та платою за користування кредитом у розмірі 2240 грн.
08 серпня 2018 року позивач видав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., видатковий касовий ордер № 2 367 від 08 серпня 2018 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі. Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: повернення кредиту до 21 серпня 2018 року, проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований, штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Вказував, що сторонами строки повернення кредиту та процентів не переносились, однак до теперішнього часу відповідач не сплатив заборгованість, чим порушив свої зобов'язання.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання. Отже, сума штрафу, на яку має право позивач та яку відповідач повинен сплатити, становить 19865,60 грн. Однак, в даній позовній заяві позивач просить стягнути лише частину штрафу в розмірі 4000 грн., що не є відмовою позивача від права на стягнення іншої частини штрафу у майбутньому.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року позов ТОВ «Споживчий Центр» частково задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2018 року за кредитом, а саме 8000 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено, покладено на відповідача судові витрати в розмірі 1762 грн.
Позивач ТОВ «Споживчий Центр», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 4000 грн., яку суд взагалі не розглянув. В резолютивній частині позовної заяви ТОВ «Споживчий Центр» просило стягнути з відповідача штраф. У мотивувальній частині позову ТОВ «Споживчий Центр», вказало визначену договором норму, яка встановлює розмір штрафу та порядок його розрахунку, а також вказано загальний розмір штрафу 19865,60 грн. Також у документі «Розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом» позивач вказав формулу розрахунку штрафу та його розмір як в процентному, так і в грошовому виразі. При цьому в мотивувальній частині позову позивач однозначно вказав, що з вказаної суми розрахункового штрафу просить стягнути лише його частину 4000 грн. Суд вказану вимогу взагалі не розглянув, оскільки не прийняв рішення ні про її задоволення, ні про відмову у її задоволенні. Суд розглянув та відмовив у задоволенні вимоги про стягнення пені, яка взагалі не заявлялась позивачем. Слово «пеня» вживається лише один раз, в графі «К» розрахунку заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, однак це не має значення для справи, оскільки позивач не просить про стягнення пені. В графі «К» допущена технічна помилка, оскільки, якщо проаналізувати розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, то можна побачити, що графа «К» є штрафом, про стягнення якого заявляється в позові.
Наголошував, що розмір штрафу в сумі 4000 грн., про стягнення якого заявлені вимоги, є обґрунтованим та відповідає п. 5.4 кредитного договору і чинному законодавству. Розмір заборгованості відповідача, який складається з 8000 грн. по тілу кредиту та 2240 грн. процентів за користування кредитом, становить 10240 грн. Кількість днів невиконання зобов'язання на дату позову - 97 днів, розмір штрафу у процентному виразі на 92 день невиконання - 194 %, розмір штрафу у грошовому виразі на 92 день невиконання - 10240 грн. є 194 % = 19865,60 грн., отже та сума штрафу, про стягнення якої просить позивача (4000 грн.), відповідає принципам розумності, справедливості, добросовісності та пропорційності, оскільки вдвічі менше суми виданого кредиту та складає всього 39,07 % від суми невиконаного відповідачем зобов'язання.
Вказував, що розмір процентів за користування кредитом в сумі 2240 грн., про стягнення яких заявлено вимоги, є обґрунтованим та відповідає договору та чинному законодавству, оскільки п. 1.4 кредитного договору передбачено, що протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору кредитор надає позичальнику кредит, в тому числі проценти за користування кредитом 2240 грн., що становить 28 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), за 14 календарних днів користування кредитом, графік платежів - сума кредиту у розмірі 8000 грн. та проценти у розмірі 2240 грн. до 21 серпня 2018 року включно. У позові зазначено, що до теперішнього часу відповідач не сплатив заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку № 1 до позовної заяви, тобто проценти за користування кредитом складають 2240 грн., що становить 28 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), за 14 днів користування кредитом.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Споживчий Центр» про стягнення заборгованості та штрафу за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що 08 серпня 2018 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, і оскільки факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн.
В частині задоволення позову рішення суду першої інстанції відповідачем щодо обставин укладення договору не оскаржується, а доводи апеляційної скарги, попри те, що позивач просить скасувати судове рішення в цілому, не містять аргументів та заперечень в частині задоволення позовних вимог.
Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 08 серпня 2018 року ТОВ «Споживчий Центр» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 08.08.2018-100003061 (далі кредитний договір) (а. с. 4-5).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 1.3 кредитного договору, сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту - 8000 грн.; вид кредиту - фінансовий кредит; термін повернення кредиту - до 21 серпня 2018 року включно; строк користування кредитом: 14 календарних днів з дати надання кредиту; проценти за користування кредитом (проценти) - 2240 грн., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), за 14 календарних днів користування кредитом; графік платежів - сума кредиту у розмірі 8000 грн. та проценти у розмірі 2240 грн. до 21 серпня 2018 включно.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.
Згідно з п. 2.2 кредитного договору надання кредиту здійснюється у готівковій формі через касу товариства або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день отримання коштів позичальником у касі кредитора готівкою або списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день надходження коштів у касу кредитора готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку користування кредитом.
Згідно п. 2.4 кредитного договору, сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання коштів позичальнику включно до дати їх фактичного повернення.
Відповідно до п. 2.7 кредитного договору у разі невиконання та/або неповного виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту у встановлений строк та/або дострокового часткового повернення кредиту, такий кредит (його неповернута частина) вважається автоматично пролонгованим на строк, що дорівнює строку, на який надавався кредит відповідно до п. 1.4 договору у випадку сплати позичальником процентів, штрафу, якщо такі були нараховані. При цьому, позичальник не звільняється від зобов'язання додатково оплатити проценти щодо пролонгованого кредиту, які будуть нараховані з наступного дня від дати пролонгації кредиту.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування, шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: повернення кредиту до 21 серпня 2018 року; проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором - негайно, з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно п. 5.4 кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання, максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Відповідачем ТОВ «Споживчий Центр» вчасно виконано зобов'язання про надання кредиту в погодженому сторонами розмірі, що підтверджується видатковим касовим ордером від 08 серпня 2018 року № 38826318 з підписом одержувача про отримання 8000 грн. (а. с. 6).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий Центр» вказувало на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, на підтвердження чого ним надано розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, на підтвердження чого надало розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, згідно якої розмір кредиту, отриманого відповідачем, позначено літ. «А», сума 8000 грн., розмір процентів за користування кредитом, нарахованих за договором, позначено літ. «Б», сума 2240 грн., розмір заборгованості відповідача (кредит + проценти за користування кредитом), позначено літ. «Е», сума 10240 грн., період прострочення сплати заборгованості, позначено літ. «Ж», кількість днів прострочення, позначено літ. «З», 97 днів, розмір штрафу відповідно до договору на день подачі позовної заяви, позначено літ. «З» х 2, 194 %, розмір штрафу за весь період прострочення, позначено літ. «Ї» (Е х 1), сума 19865,60 грн., розмір пені, про стягнення якої заявляються позовні вимоги, позначено літ. «К», сума 4000 грн., розмір заявлених позовних вимог (розмір заборгованості + розмір штрафу), позначено літ. «Л» (Е + К), сума 14240 грн. (а. с. 3).
Відмовляючи в позові в частині стягнення процентів та неустойки за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем до суду не надано обґрунтованого розрахунку процентів, не вказано періоду нарахування процентів, а тому правових підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 2240 грн. немає. Також у кредитному договорі відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 4000 грн. нарахованої пені.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками, оскільки вони не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, є передчасними та помилковими.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення неустойки, судом першої інстанції не звернуто уваги на зміст позовної заяви в сукупності з відомостями, зазначеними у розрахунку заборгованості. В резолютивній частині позовної заяви ТОВ «Споживчий Центр» просило стягнути з відповідача штраф. У мотивувальній частині позову ТОВ «Споживчий Центр», вказало визначену договором норму, яка встановлює розмір штрафу та порядок його розрахунку, а також вказано загальний розмір штрафу 19865,60 грн. Також у документі «Розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом» позивач вказав формулу розрахунку штрафу та його розмір як в процентному, так і в грошовому виразі. При цьому в мотивувальній частині позову позивач однозначно вказав, що з вказаної суми розрахункового штрафу просить стягнути лише його частину 4000 грн. Слово «пеня» вживається лише один раз, в графі «К» розрахунку заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, однак вимог про стягнення пені позивачем не заявлялось.
Наведене дає підстави для висновку, що в графі «К» розрахунку заборгованості допущена технічна помилка, оскільки, якщо проаналізувати розрахунок заборгованості та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом, то можна побачити, що графа «К» є штрафом, про стягнення якого заявляється в позові, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Таким чином, є обґрунтованими доводи ТОВ «Споживчий Центр» в апеляційній скарзі, що вимога про стягнення штрафу, яка ним заявлялась, судом першої інстанції взагалі не розглянута, а натомість розглянута та залишена без задоволення вимога про стягнення пені, яка не заявлялась позивачем, відтак суд першої інстанції при вирішенні даної справи вийшов за межі позовних вимог.
Крім того, відмовляючи в позові в частині стягнення заборгованості за відсотками з підстав обґрунтованого розрахунку процентів, не вказано періоду нарахування процентів, суд першої інстанції залишив поза увагою, що за умовами самого кредитного договору сторонами детально обумовлено як період нарахування процентів, так і наведено їх розрахунок.
Такі висновки свідчать про поверховий підхід суду при дослідженні змісту позову і матеріалів справи в цілому.
Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору кредитор надає позичальнику кредит, в тому числі проценти за користування кредитом 2240 грн., що становить 28 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), за 14 календарних днів користування кредитом, графік платежів - сума кредиту у розмірі 8000 грн. та проценти у розмірі 2240 грн. до 21 серпня 2018 року включно.
Додатково у позові зазначено, що до теперішнього часу відповідач не сплатив заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку № 1 до позовної заяви, тобто проценти за користування кредитом складають 2240 грн., що становить 28 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка), за 14 днів користування кредитом.
Апеляційний суд також враховує, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами і їх розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови про стягнення заборгованості за відсотками та штрафом ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.
Виходячи із наведеного, оскільки заборгованість за відсотками позичальником повернута не була, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення відсотків за користування кредитом, розмір яких погоджено у п. 1 кредитного договору, та які згідно п. 1 кредитного договору та розрахунку заборгованості станом на 21 серпня 2018 року складають 2240 грн., даний розмір заборгованості відповідачем не спростований.
Разом із тим, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» штрафу в розмірі 4000 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом, кінцевий термін повернення кредиту та процентів - 21 серпня 2018 року.
Згідно розрахунку заборгованості, період прострочення для нарахування штрафу ТОВ «Споживчий Центр» визначено з 22 серпня 2018 року по 26 листопада 2018 року, тобто після закінчення цього терміну.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)».
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги про стягнення штрафу за договором після 21 серпня 2018 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно п. 5.4 кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання.
Разом із тим, база нарахування штрафу (заборгованість, на яку нараховується штраф, або фіксована сума тощо) в кредитному договорі сторонами не обумовлена, а відтак механізм розрахунку штрафу не можна вважати погодженим.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками та штрафом ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками в розмірі 2240 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 951,48 грн. пропорційно до її задоволення (36 %).
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (м. Київ вул. Саксаганського 133-а код ЄДРПОУ 37356833) проценти за користування кредитом в розмірі 2240 грн. та судові витрати в розмірі 951,48 грн.
В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» відмовити.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.