справа №373/689/23 Головуючий у 1 інстанції: Свояк Д.В.
провадження №22-ц/824/11088/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
22 серпня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Лещенка Сергія Олександровича - представника ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лещенко С.О. звернувся до суду із зазначеною заявою, яку обгрунтовував тим, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
В апеляційній скарзі Лещенка С.О. - представника ОСОБА_2 з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовано тим, що окрема вимога про встановлення факту без вимоги про визнавання права на певне майно не може розглядатися в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.
На підтвердження зазначеного, також вказують і правові позиції, висловлені Верховним Судом в постановах від 30.06.2021 року у справі №752/26235/19 від 03.11.2021 року у справі №691/1237/20.
Вказує, що спадкові права є майновим об?єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Одночасно з тим, суд не врахував відсутність спору про право, оскільки відсутні інші спадкоємці, які б могли прийняти спадщину та/або претендувати на її прийняття.
Так, заінтересована особа: ОСОБА_3 , є рідною сестрою спадкодавця, але в установлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, також не була зареєстрована за останнім місцем реєстрації спадкодавця та будь-яких дій з часу відкриття спадщини (16.04.2020 року) спрямованих на прийняття (переоформлення) спадщини не здійснила, виявляючи у такий спосіб небажання оформлювати спадкове майно на своє ім?я, а тому відповідно до ст. 1269 ЦК України остання вважається такою, що не прийняла її.
На підтвердження не подання ОСОБА_3 (заінтересована особа) заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори є додана до справи інформаційна довідка зі Спадкового реєстру щодо відсутності реєстрації спадкової справи від 18.04.2023.
Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Суд не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд цього до уваги не взяв, а тому його висновок є помилковим.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів, вбачається спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лещенко С.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обгрунтовував тим, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що зі змісту вказаної заяви вбачається, що встановлення даного юридичного факту необхідне заявнику для оформлення спадщини після смерті дядька.
За ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Як роз'яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частині першій ст.315 ЦПК України, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Так, у поданій заяві представник заявника просив встановити факт проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_2 разом з дядьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою:
АДРЕСА_1 . В заяві зазначено, що іншим спадкоємцем другої черги є рідна сестра спадкодавця ОСОБА_3 - заінтересована особа, яка доводиться матір'ю заявнику та також проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Метою встановлення такого юридичного факту представником заявника в заяві визначено необхідність оформлення права на спадщину, тобто встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявнику для подальшого оформлення спадщини та, відповідно, подальшого оформлення права власності на спадкове майно.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Зі змісту заяви вбачається, що встановлення даного факту заявник пов'язує із захистом своїх майнових прав та наміром вступити у спадщину при наявності спадкоємця другої черги та відсутності відкриття спадкової справи нотаріусом.
За правилами ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
На підставі викладеного, суд першої інстнції дійшов вірного висновку, що в даному випадку вбачається спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні, а тому у відкритті провадження необхідно було відмовити, що і зроблено судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги Лещенка С.О. - представника ОСОБА_2 та залишення без змін ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2023 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Лещенка Сергія Олександровича - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 серпня 2023 року.
Головуючий:
Судді: