-
Справа № 759/13037/22 Провадження № 11-кп/824/3249/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
31 липня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022101110000175 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді шести років позбавлення волі.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК України та призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту оголошення вироку, зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання, а саме з 10 серпня 2022 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року.
Вироком також вирішене питання щодо речових доказів.
За доводами апеляційної скарги захисник не погоджується із вироком суду в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, яке апелянт вважає є надто суворим та таким, що не відповідає особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення.
Апелянт вважає, що за наявності обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що обвинувачена правдиво, детально розповіла про обставини вчинення нею кримінального правопорушення, щиро розкаялась та за відсутність обставин, які обтяжують покарання суд повинен був призначити ОСОБА_6 менш суворе покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що у громадянки України ОСОБА_6 при невстановлених обставинах, виник та сформувався стійкий злочинний намір, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у несанкціонованому поширенні інформації про розміщення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, вчиненому з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України.
ОСОБА_6 у період часу з 11 червня 2022 року по 10 серпня 2022 року, точного часу не встановлено, перебуваючи у м. Києві, усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, перебуваючи у невстановленому місці, за допомогою мобільного телефону-смартфону, що перебував у її розпорядженні, та який під'єднаний до глобальної мережі Інтернет, здійснювала діяння, пов'язані з несанкціонованим поширенням інформації про розміщення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме: ОСОБА_9 , який є працівником Федеральної служби безпеки Російської Федерації, (далі - ФСБ РФ).
Так, 20 червня 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Києва, у невстановлений досудовим розслідуванням час, не полишаючи свого злочинного наміру на несанкціоноване поширення інформації про розміщення інших утворених відповідно до законів України військових формувань у м. Києві, пересилала повідомлення через мобільний додаток «Telegram» представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме: ОСОБА_9 інформацію щодо розміщення у АДРЕСА_3 Добровольчого формування територіальної громади м. Києва.
Крім того, ОСОБА_6 о 10 год. 51 хв. 21 червня 2022 року, продовжуючи свій злочинний намір спрямований на несанкціоноване поширення інформації про розміщення інших утворених відповідно до законів України військових формувань у м. Києві, переслала представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме - ОСОБА_9 , повідомлення через мобільний додаток «Telegram» у вигляді скрин-шоту зробленого з мобільного додатку «Google maps», на якому міститься інформація про розміщення інших утворених відповідно до законів України військових формувань у м. Києві. При цьому, ОСОБА_6 на зазначеному скрин-шоті відмітила червоною лінією місце з наступним надписом: «Тут сидит всу один и сетка армейская закрыта».
Після цього, об 11 год. 02 хв. та об 11 год. 58 хв. 21 червня 2022 року ОСОБА_6 , в підтвердження своїх слів, з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, направленого на вчинення несанкціонованого поширення інформації про розміщення інших утворених відповідно до законів України військових формувань у м. Києві, переслала представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме - ОСОБА_9 , відеозаписи через мобільний додаток «Telegram», на яких відображено місце у АДРЕСА_3, де вказане розміщення інших утворених відповідно до законів України військових формувань у м. Києві, на території якої знаходилась камуфльована маскувальна сітка.
Надалі, о 16 год. 12. хв. 01 липня 2022 року ОСОБА_6 , переслідуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення несанкціонованого поширення інформації про розміщення Збройних Сил України, в особистому листуванні через мобільний додаток «Telegram» з представником держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме - ОСОБА_9 , надіслала останньому повідомлення у вигляді скрин-шоту зробленого з мобільного додатку «Google maps», на якому зображено місце у АДРЕСА_3 , де вказане розміщені Збройних Сил України.
Після цього, о 17 год. 25 хв. 01 липня 2022 року ОСОБА_6 , в підтвердження своїх слів, з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, направленого на вчинення несанкціонованого поширення інформації про розміщення Збройних Сил України, переслала ОСОБА_9 скрин-шот з відеозапису із зображенням місця розміщення Збройних Сил України у АДРЕСА_3. При цьому, на вищевказаному скрин-шоті зображені військовослужбовці Збройних сил України. Також, о 17 год. 25 хв. 01 липня 2022 ОСОБА_6 пересилала ОСОБА_9 два відеозаписи, де вказано місцезнаходження військовослужбовці Збройних сил України у АДРЕСА_3 .
В подальшому, о 12 год. 28 хв. 02 липня 2022 року ОСОБА_6 , в особистому листуванні з ОСОБА_9 , надіслала останньому повідомлення через мобільний додаток «Telegram» з наступним текстом: «Прошлась возле школы вдоль забора они есть их достаточно. Но снимала только отель.». Після цього, того ж дня, о 12 год. 37 хв. ОСОБА_6 переслала ОСОБА_9 три відеозаписи на яких відображено місце розміщення Збройних Сил України у Святошинському районі м. Києва.
Крім того, 06 липня 2022 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір на несанкціоноване поширення інформації про розміщення Збройних Сил України, переслала ОСОБА_9 через мобільний додаток «Telegram» відеозаписи на яких відображено місце розміщення Збройних Сил України в Голосіївському районні м. Києва.
Надалі, о 13 год. 20 хв. 10 серпня 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи у Шевченківському районні м. Києва здійснила відеозапис, у якому містяться відомості щодо розміщення Збройних Сил України у Шевченківському районні м. Києва, для передачі ОСОБА_9 через мобільний додаток «Telegram», після чого була затримана працівниками правоохоронних органів неподалік станції метро «Святошин».
При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , переслідуючи явно злочинний намір, здійснювала вищевказані протиправні діяння в контексті триваючої збройної агресії російської федерації проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинила усі залежні від неї дії проти основ національної безпеки України, та довела свій злочин до кінця.
Таким чином, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, в тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи мобільний телефон-смартфон, що перебував у її розпорядженні, та який під'єднаний до глобальної мережі Інтернет, здійснювала діяння, пов'язані з несанкціонованим поширенням інформації про розміщення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, а саме: ОСОБА_9 , який є працівником ФСБ РФ.
При цьому, встановлено, що ОСОБА_6 , переслідуючи явно злочинний намір, здійснювала вищевказані протиправні діяння в контексті триваючої збройної агресії російської федерації проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинила усі залежні від неї дії на шкоду інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, та довела свій злочин до кінця.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1142 КК України.
Під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 та правильно кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 1142 КК України як поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України.
Висновки суду в цій частині ніким не оскаржуються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 401 КПК України вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_6 покарання, в повній мірі дотримався наведених вимог закону.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка впершепритягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, заміжня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Також судом враховано щире каяття ОСОБА_6 , як обставину, яка пом'якшує покарання та обґрунтовано не встановлено обставин, що його обтяжують.
З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої та з урахуванням ставлення винної до вчиненого, суд призначив ОСОБА_6 за вчинене нею кримінальне правопорушення у виді восьми років позбавлення волі.
Призначивши обвинуваченій мінімальне покарання, передбачене санкцію ч. 3 ст. 1142 КК України, суд одночасно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Оскаржуючи вирок суду захисник вважає, що існують підстави для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, однак колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 69 КК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
В той же час судом першої інстанції правильно встановлено лише одну обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченої - щире каяття.
При цьому доводи захисника про те, що суд першої інстанції не врахував як обставину, яка пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
В той же час, захисником не зазначено, які дії ОСОБА_6 можуть бути розцінені, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах кримінального провадження відомості про такі дії відсутні, як і не вказані вони в апеляційній скарзі.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що саме лише визнання вини під тиском зібраних доказів і підтвердження обставин, вже встановлених компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання у виді восьми років позбавлення волі, яке вона повинна відбувати реально є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та його не можна вважати явно несправедливим через суворість.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4