про залишення заяви без розгляду
30 серпня 2023 року м. Рівне №460/4717/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа № 460/4717/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року адміністративний позов Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.02.2023 № 8221902/31358915 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 25.11.2022.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 5 від 25.11.2022 Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" у Єдиному реєстрі податкових накладних днем її первинного подання.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 1342,00грн.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір в сумі 1342,00 грн.
16.08.2023 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення (надіслана до суду засобами поштового зв'язку 14.08.2023), в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 460/4717/23 яким стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 15062,00 (п'ятнадцять тисяч шістдесят дві) грн, пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що справу вирішено судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши заяву представника позивача та визначаючись щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд керується наступним.
Згідно частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин третьої та четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога абзацу другого частини сьомої статті 139 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 817/1889/17. Така практика також запроваджена Великою Палатою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
З огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Суд наголошує, що вирішення питання про судові витрати після прийняття рішення, передбачене лише за умови подання особою заяви про неможливість долучення доказів на підтвердження судових витрат до закінчення судових дебатів, тобто, до прийняття судового рішення. При цьому, причини на підтвердження судових витрат, з яких сторона не може надати докази про понесені витрати до ухвалення рішення суду, мають бути поважними.
З матеріалів справи вбачається, що до ухалення рішення у даній справі представником позивача не було подано до суду доказів понесення витрат, пов'язаних із розглядом справи, при цьому заява про ухвалення додаткового судового рішеня не містить обґрунтувань про те, що у позивача була відсутня можливість вчасно подати суду документи на підтвердження понесених судових витрат.
Зазначення в прохальній частині позовної заяви про стягнення на користь позивача за рахунок відповідачів судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, не може розглядатись як заява про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки на момент постановлення рішення суду судові витрати позивача складались лише зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Однак, як вже зазначав суд, рішенням суду від 07 серпня 2023 року вже було вирішено питання щодо стягнення судових витрат, а саме стягнуто на користь Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА"за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України судовий збір в сумі 2684,00 грн в рівних частинах з обох відповідачів, до яких задоволені позовні вимоги позивача.
При цьому, суд зазначає, що інші докази на підтвердження понесених позивачем витрат до ухвалення судового рішення, пов'язаних із розглядом даної справи, до суду також не надавались. У матеріалах справи відсутні докази понесених судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді на загальну суму 15062,00 (п'ятнадцять тисяч шістдесят дві) грн, (договори, рахунки тощо).
Отже, позивачем не було подано до суду відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, з посиланням на наявність поважних причин, які зумовили неможливість подачі відповідних доказів, що могло надати останньому право на відшкодування правничої допомоги протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 липня 2023 року по справі № 160/16902/20 дійшов наступного правового висновку.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги частини сьомої статті 139 КАС та частини третьої статті 143 КАС України позивачем не дотримані, тому заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід залишити без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Водночас, постановлення даної ухвали поза межами десятиденного строку з дня надходження заяви обумовлена перебуванням головуючої судді у відпустці з 14 серпня 2023 року до 25 серпня 2023 року.
Керуючись статтями 132-139, 143, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 30 серпня 2023 року
Суддя Ольга ПОЛІЩУК