Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
07.09.2006
Справа №2-19/5362-2006А
За позовом - ВАТ «Райагрохім», с.Азовське Джанкойського району АР Крим
До відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Джанкой АР Крим
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про скасування повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.10.2005 року № 00703/23-1-0. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Розглянув матеріали справи, суд -
ВАТ «Райагрохім» зареєстровано у якості юридичної особи 14.06.1996 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.48).
27.09.2005 року Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Райагрохім», про що складений акт № 619/23-1/05492031 (а.с.14-45).
Відповідно до висновків акту перевірки відповідач встановив порушення позивачем п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями).
07.10.2005 року Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі вказаного акту прийнято рішення № 00703/23-1-0 застосування штрафу на суму 36997,91 грн. (а.с.11).
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно із п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно із п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У процесі розгляду справи позивач не оспорював існування узгодженої заборгованості перед бюджетом та податкової застави майна.
Сторони також не оспорювали факту погашення заборгованості в рахунок заробітної плати працівникам пшеницєю, макаронними виробами та мукою. Розрахунки з робітниками проводилися підприємством по рахункам «Розрахунки по заробітній платі», «Розрахунки з покупцями та замовниками», «Доход від реалізації товарів» (а.с.72).
Згідно із п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
З урахуванням особливостей розгляду адміністративних справ відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суб'єкт владних повноважень повинен доказати правомірність свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідач не надав суду доказів того, що реалізація товарних запасів позивачем здійснювалася за цінами менші, ніж звичайні.
Оскільки даний факт відповідачем не ос порений, суд погоджується з позицією позивача, що він мав право провести реалізацію товарних запасів без узгодження такої операції з податковим органом.
З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· Адміністративний позов задовольнити.
· Скасувати повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.10.2005 року № 00703/23-1-0
· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 07.09.2006 року у 12 год. 20 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.