Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
07.08.2006
Справа №2-23/1593-2006А
За позовом Державного підприємства “Кримські генеруючі системи» 95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Монтажна,1
До відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі, 95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.М.Залкі,1/9
Про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Іщенко Г.М.
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Казарян В.С.- представник, дов. від 05.01.2006р. №6, Ісаченко І.В.- представник, дов. від 05.01.2006р. №7
Від відповідача Шугалка Д.І.- представник, дов. від 17.05.2005р. №6438/9/10-2
Сутність спору: Державне підприємство “Кримські генеруючі системи» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі : №0012422301/0 від 21.07.2003р., №12422301/1 від 08.09.2003р., №12422301/2 від 10.11.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. та акту за результатами документальної перевірки №1180/23-2/219/30909683 від 17.07.2003р. у частині вимоги про зменшення збитків частково на суму 1366,2 тис.грн. та в частині вимоги про донарахування податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. та рішення за результатами розгляду скарги Державного підприємства “Кримські генеруючі системи». При цьому позивач вважає, що необґрунтованою суму 1366,2тис.грн., з них по Севастопольській ТЕЦ - 1342,2тис.грн. та по узагальненій декларації 24,0 тис.грн. Також сума податку на додану вартість 58192,00грн., нарахована по Севастопольській ТЕЦ за перший квартал 2003р. не могла бути включена у акт перевірки, тому що виходить за період, що перевірявся, з 01.04.2002р. по 01.01.2003р.
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов та вказує, що у результаті перевірки були зняті з податкового кредиту суми податку на додану вартість по тим податковим накладним, які підтверджують тільки факт придбання товарів, а не факт оплати вартості придбаних товарів або факт надання інших видів компенсації їхньої вартості, відповідно до вимог п.п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість».
У судовому засіданні 16.01.2006р. позивач надав уточнення позовних вимог та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0012422301/0 від 21.07.2003р., №12422301/1 від 08.09.2003р., №12422301/2 від 10.11.2003р. та акт за результатами документальної перевірки №118/23-2/219/30909683 від 17.07.2003р. у частині вимоги про зменшення збитків частково на суму 1366,2 тис. грн. та в частині вимоги про донарахування податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. та рішення за результатами розгляду скарги Державного підприємства “Кримські генеруючі системи», судові витрати просить покласти на відповідача.
10.03.2006р. в господарський суд АР Крим від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог, а саме: про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0012422301/0 від 21.07.2003р., №12422301/1 від 08.09.2003р., акту документальної перевірки відповідності вимогам податкового законодавства за період з 01.04.2002р. по 01.01.2003р. №118(/23-2/219/30909683 від 17.07.2003р. в частині вимог про зменшення збитків частково на суму 1366,2 тис.грн. та рішення за результатами розгляду скарги Державного підприємства “Кримські генеруючі системи», і просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №12422301/2 від 10.11.2003р.
20.04.2006р. позивач надав клопотання, яким просить визнати не чинним податкове повідомлення-рішення №12422301/2 від 10.11.2003р. на суму 240161,00грн.
Ухвалою від 07.08.2006р. господарський суд АР Крим закрив провадження у справі, прийняв відмову Державного підприємства “Кримські генеруючі системи» від адміністративного позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0012422301/0 від 21.07.2003р., №12422301/1 від 08.09.2003р., акту документальної перевірки відповідності вимогам податкового законодавства за період з 01.04.2002р. по 01.01.2003р. №118(/23-2/219/30909683 від 17.07.2003р. в частині вимог про зменшення збитків частково на суму 1366,2 тис.грн. та рішення за результатами розгляду скарги Державного підприємства “Кримські генеруючі системи».
Згідно з п.6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
17.07.2003р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі була проведена документальна перевірка Державного підприємства «Кримські генеруючи системи» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002р. по 01.01.2003р.
У результаті перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2002-2003р.р. на суму 240061,00грн., у тому числі по періодах : 2002р.: Сакські ТС - 14528,00грн., Камиш-Бурунська ТЕЦ - 106024,00грн., Севастопольська ТЕЦ - 61417,00грн.; 2003р.: Севастопольська ТЕЦ - 58192,00грн.
За результатами перевірки складений акт за №1180/23-2/219/30909683 від 17.07.2003р.(а.с.18-44, т.1).
21.07.2003р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі відносно позивача на підставі неіснуючого акту перевірки (№1180/23-2) винесене податкове повідомлення-рішення №0012422301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн.(а.с.17, т.1).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем в порядку ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.00р. з подальшими змінами і доповненнями, була подана відповідна скарга від 12.08.2003р. №720 в Державну податкову інспекцію м.Сімферополя ( а.с.9-10, т.1).
Рішенням “Про результати розгляду скарги» від 29.08.2003р. №209/25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення -рішення №0012422301/0 від 21.07.2003р. без зміни. (а.с.13-15, т.1).
08.09.2003р. на підставі акту перевірки №1180/23-2 від 17.07.2003р. відносно позивача Державна податкова інспекція в м.Сімферополі винесла нове податкове повідомлення-рішення: №12422301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. (а.с.9, т.3).
За результатами апеляційного оскарження відповідачем відносно позивача 10.11.2003р. винесене нове податкове повідомлення-рішення №12422301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн., яке і оспорюється позивачем (а.с. 16, т.1).
Позовні вимоги Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» підлягають задоволенню через наступне.
Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. стали наступні обставини.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Відповідач прийшов до висновку, що структурними підрозділами позивача (Севастопольською ТЕЦ, Камиш-Бурунською ТЕЦ, Сакськими ТС) був порушений п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: структурні підрозділи податковий облік з податку на додану вартість при визначенні бази оподаткування операцій з продажу теплової енергії з касового способу ведуть тільки в частині виникнення податкових зобов'язань. За результатами комплексної документальної перевірки були зняті з податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які підтверджують лише факт придбання товарів (робіт, послуг), а не факт оплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг).
Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (ст.19 Цивільного кодексу України).
Згідно п.п.11.11 Закону України “Про податок на додану вартість» платники податків, які продають теплову енергію, визначають базу оподаткування по касовому способу.
Пункт 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» містить визначення касового способу, згідно якому касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду. Порядок визначення податкового кредиту та механізм реалізації права платника податків за цей кредит регулюється п.п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Підставою для включення витрат по сплаті податку до податкового кредиту є податкова накладна. Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної відповідно з п.п.7.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість» (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість»).
Відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг). Надана податкова накладна свідчить про виникнення зобов'язань у постачальників.
Відповідачем не прийнято до уваги, що сума податку на додану вартість 58192,00грн., яка нарахована по Севастопольської ТЕЦ за перший квартал 2003р. не мала бути включена до акту перевірки, оскільки виходить за перевіряємий період з 01.04.2002р. по 01.01.2003р.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт відсутності зазначених порушень з боку позивача, оскільки відповідно першому абзацу п.11.11 ст.11 закону України “Про податок на додану вартість» в редакції Закону України №2649-111 платники, які продають теплову енергію, визначають базу оподаткування з операцій по продажу товарів (робіт, послуг) по касовому способу. При визначенні бази оподаткування, вимог визначення бази оподаткування з питомої ваги відпущеної різним категоріям споживачів продукції в указаному пункті не міститься і п.п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість» не протиречить та не скасовує п.п.7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Крім того, згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429 податкові повідомлення-рішення приймаються протягом трьох робочих днів від дня підписання акту документальної перевірки.
Державною податковою адміністрацією України наказом від 21.06.2001р. №253 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків. Цей порядок зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758.
Відповідно до п.5.3 Порядку при розгляді скарги платника податків на податкове повідомлення-рішення у разі залишення суми податкового зобов'язання без змін раніше направлене податкове повідомлення-рішення не відкликається, а платнику податків з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання надсилається або вручається податкове повідомлення-рішення, що має номер первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, по якій воно складено (1- для першої, 2- для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення-рішення містить новий строк сплати податкового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, перевірка позивача була 17.07.2003р. (акт документальної перевірки №1180/23-2 від 17.07.2003р.).
21.07.2003р. відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0012422301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн.(а.с.17, т.1).
08.09.2003р. відповідачем винесене нове податкове повідомлення-рішення №12422301/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн.
10.11.2003р. на підставі того ж самого акту перевірки відносно позивача винесене податкове повідомлення-рішення №12422301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн., яке і оспорюється позивачем (а.с. 16, т.1).
Таким чином, відносно позивача за одне і теж порушення по одному і тому ж акту перевірки винесені три податкових повідомлення-рішення: №0012422301/0 від 21.07.2003р., №12422301/1 від 08.09.2003р., №12422301/2 від 10.11.2003р. з застосуванням відповідальності одного виду.
Це є порушенням як Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» так і норми ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду та за одне і теж правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Визначення Державному підприємству “Кримські генеруючи системи» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн. є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
Отже, при розгляді справи суд застосовує правила частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України замість правил п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на які посилається відповідач, згідно з якими обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення - piшення, що є підставою для визнання його не чинним.
Згідно ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
За таких обставин справи позовні вимоги Державного підприємства “Кримські генеруючи системи» про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №12422301/2 від 10.11.2003р. підлягають задоволенню.
Оскільки п.2 ч.3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 98,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 07.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 14.08.2006р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №12422301/2 від 10.11.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240161,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Державного підприємства “Кримські генеруючі системи»(95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Монтажна,1, рахунок 26000310575 в СФ АКБ “Морський транспортний банк», МФО 384748, ЗКПО 30909683) 3,40грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.