Справа № 643/7063/23
Провадження № 3/643/3084/23
21.08.2023 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними
16.07.2023 о 17:30 год. біля буд. АДРЕСА_2 внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків по догляду за сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній залишився його без нагляду на вулиці, впав з самокату та отримав тілесні ушкодження.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 184 КУпАП як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей.
Позиція учасників справи
ОСОБА_1 у судовому засіданні 21.08.2023 вину у вчиненні вказаного вище правопорушення не визнав. Від надання пояснень відмовився.
Ураховуючи вказану позицію ОСОБА_1 , а також ту обставину, що 21.08.2023 судом було відмовлено в клопотанні ОСОБА_1 про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення, суд з метою забезпечення права ОСОБА_1 на захист роз'яснив останньому право заявити клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 після отримання вказаних роз'яснень суду зазначив, що просить розглянути справу в судовому засіданні 21.08.2023.
Таким чином, судом було вжито необхідних заходів для надання ОСОБА_1 можливості відкласти розгляд справи з метою формування його правової позиції та опрацювання стратегії і тактики захисту від пред'явленого обвинувачення (у автономному значенні цього терміну, оскільки ЄСПЛ неодноразово вказував на кримінально-правовий характер адміністративних правопорушень). Проте ОСОБА_1 вказаною можливістю не скористався та заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 21.08.2023.
Ураховуючи позицію ОСОБА_1 , суд розглянув справу по суті в судовому засіданні 21.08.2023.
Застосовне законодавство
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 730923 від 18.07.2023, згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- даними виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно якої ОСОБА_1 перебував у закладі охорони здоров'я 16.07.2023 із діагнозом: забійна рана лівої гомілки;
- даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.07.2023, згідно яких 16 липня приблизно о 17:30 год. біля буд. 34А по пр. Ювілейному в м. Харкові його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гуляв один без догляду, впав з самокату і травмувався. Після цього син йому зателефонував, і він викликав бригаду швидкої невідкладної медичної допомоги, яка відвезла дитину до лікарні. У вказаних поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що зобов'язується в подальшому приділяти більше уваги дитині та не залишати останнього без нагляду.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом.
Ураховуючи доводи ОСОБА_1 , викладені в клопотанні про повернення адміністративного матеріалу для належного оформлення від 21.08.2023, суд зауважує наступне.
В протоколі про адміністративне правопорушення число, у яке згідно протоколу було вчинене правопорушення, виправлене на «16». Вказані виправлення не завірені, дані щодо ознайомлення ОСОБА_1 із виправленнями, відсутні.
Вирішуючи питання відносно того. чи можуть бути вказані обставини підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом та закриття провадження у справі, суд керується таким.
Та обставина, що вказані вище події відбулись саме 16 липня 2023, крім протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю інших досліджених судом доказів, зокрема даними виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.07.2023.
За таких обставин суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що вказане вище правопорушення мало місце саме 16.07.2023.
Положеннями КУпАП не встановлено правил оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення, критеріїв їх належності, допустимості тощо.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Суд враховує, що стандарт доказування у кримінальних справах є найвищим, тобто таким, що передбачає максимальні вимоги до належності та допустимості доказів.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час вирішення даної справи враховувати загальні підходи до оцінки допустимості доказів, сформовані Верховним Судом під час розгляду кримінальних проваджень.
Як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
У постанові від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к Верховний Суд виснував, що права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо доказів не буде або буде не в повному обсязі відкрито на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації. Сторона захисту повинна обґрунтувати, що в неї не було достатнього часу і можливості під час судового розгляду детально ознайомитися із цими доказами і врахувати їх при опрацюванні стратегії і тактики захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на час розгляду справи було достовірно відомо про наявність виправлень в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним із вказаною обставиною, мав можливість опрацювати стратегію і тактику захисту в даній справі з урахуванням наявності зазначених виправлень.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що формальна відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних щодо ознайомлення ОСОБА_1 із вказаними вище виправленнями, не позначилась негативно на реалізації його права на захист в даній справі.
Накладення стягнення
Керуючись ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 536 грн. 80., які підлягають стягненню з правопорушника.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 184, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (Рахунок: UA928999980314020542000020649, отримувач: ГУК Харків. обл./ МТГ Харків/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення»).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов