Справа № 560/2023/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
28 серпня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно довідок про складові для призначення пенсії № 424/02-21 від 15.04.2021 року та № 425/05-21 від 15.04.2021 року, яке викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 8749-8228/С-19/8-2200/22 від 08.11.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно довідок про складові для призначення пенсії №424/02-21 від 15.04.2021 року та № 425/05-21 від 15.04.2021 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Так, на переконання апелянта станом на 01.05.2016 року позивач не мав 20 років стажу державної служби та не перебував на посадах передбачених статтею 25 Закону №3723, тому не дотримано вимоги пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме наявність стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, або не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Позивач правом подання апеляційної скарги не скористався.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
13.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.05.2021 №3563-2913/С-03/8-2200/21 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-УІ, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-УІІІ, згідно з заявою від 13.04.2021, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Вказане рішення пенсійного органу було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №560/6002/21 позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладений у листі №3563-2913/С-03/8-2200/21 від 05.05.2021, щодо відсутності підстав для призначення (переведення) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
визнано протиправним вирішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяви ОСОБА_1 від 13.04.2021 листом №3563-2913/С-03/8-2200/21 від 05.05.2021;
визнано протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області періодів роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 по 17.11.2020 в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 по 17.11.2020 в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови до стажу державної служби;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2021 (вх. №2913/С-2200-21 від 19.04.2021) про призначення (переведення) пенсії державного службовця, та прийняти відповідне рішення з врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, в межах вказаної справи судом було встановлено, що за документами пенсійної справи стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 12 років 3 місяці 18 днів. В розрахунок його тривалості включено періоди: з 15.03.1989 по 16.01.1991 на посаді голови виконкому Підпилип'янської сільської Ради народних депутатів; з 17.01.1991 по 13.04.1998 на посаді голови Підпилип'янської сільської Ради народних депутатів; з 14.04.1998 по 03.07.2001 на посаді голови Підпилип'янської сільської ради. Період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 17.11.2020 на посадах сільського голови Підпилип'янської сільської ради, сільського голови Підпилип'янської територіальної громади не зараховано до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-УІІІ.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №560/6002/21 відповідачем зараховано до стажу державної служби позивача періоди роботи з 04.07.2001 року по 17.11.2020 року в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови та розглянуто заяву від 13.04.2021 року про переведення на пенсію державного службовця за результатами чого прийнято рішенням від 18.10.2022 №968080874228 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.11.2022 №8749-8228/С-19/8-2200/22.
Непогоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, досягнувши пенсійного віку та маючи стаж на посаді державної служби більше 20 років, що підтверджено записами трудової книжки та судовим рішенням у справі №560/6002/21, має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" (далі Закон №3723).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 року Закон України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст.37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.
Як було встановлено судовим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі №560/6002/21, яке набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 року, за документами пенсійної справи стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 12 років 3 місяці 18 днів. В розрахунок його тривалості включено періоди: з 15.03.1989 по 16.01.1991 на посаді голови виконкому Підпилип'янської сільської Ради народних депутатів; з 17.01.1991 по 13.04.1998 на посаді голови Підпилип'янської сільської Ради народних депутатів; з 14.04.1998 по 03.07.2001 на посаді голови Підпилип'янської сільської ради.
В свою чергу, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 17.11.2020 на посадах сільського голови Підпилип'янської сільської ради, сільського голови Підпилип'янської територіальної громади були зараховані до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на виконання вищевказаного судового рішення у справі №560/6002/21.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судова колегія резюмує про помилковість висновків відповідача про відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, оскільки в розрізі встановлених обставин справи, позивач станом на 01.05.2016 року перебував на державній службі в органах місцевого самоврядування і вказаний стаж зарахований до спеціального стажу позивача, який надає останньому право на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Доводи відповідача стосовно того, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року у справі №560/6002/21 не містило зобов'язань стосовно призначення позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ судовою колегією відхиляються, як такі, що є необгрунтованими та безпідставними.
В даному випадку, дії пенсійного органу щодо переведення позивача на пенсію державного службовця є результатом зарахування до його спеціального стажу періодів роботи з 04.07.2001 по 17.11.2020 на посадах сільського голови та, як наслідок, задоволення його заяви від 13.04.2021 року.
Наразі доводи апеляційної скарги є результатом помилкового трактування відповідачем всіх вищевикладених норм чинного законодавства.
Окрім того, судова колегія зауважує, що на момент звернення позивача з заявою про переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Як слідує зі змісту довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 15.04.2021 року №425/02-21 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.04.2021 №424/02-21, що видані Підпилип'янської сільської ради за посадою сільського голови станом на жовтень 2020 року, на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В даному випадку, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що позивач у даній справі працював на посаді державного службовця до 17.11.2020 року, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких останній сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідатиме нормам ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII.
Враховуючи проаналізовані норми законодавства, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність у позивача права на перехід із пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 15.04.2021 №424/02-21 та №425/02-21.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.