Справа № 120/1244/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
29 серпня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.01.2023 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), із включенням в розрахунок пенсії всіх складових до суми заробітної плати, які відображені в довідках, виданих ГУ ПФУ у Вінницькій області. Проте, за наслідками розгляду заяви, в порядку екстериторіальності, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.02.2023 №905090170892 їй відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки, правові підстави для переведення її пенсії відсутні.
Позивач переконана, що така відмова є безпідставною, оскільки її право на отримання пенсії державного службовця по інвалідності підтверджено в судовому порядку рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3967/22 від 18.07.2022. Тому вважає, що у відповідачів відсутні будь-які факти, щоб піддавати сумніву наявність законних підстав для призначення їй пенсії за віком відповідно до вимог ст. 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, позивач зазначає, що її страховий стаж становить понад 45 років, а стаж державної служби 15 років 09 місяців 10 днів та на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла необхідного пенсійного віку. Отже, як зазначає позивач, вона має право на пенсію з урахуванням положень п. 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-XII.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII.
27.01.2023 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначену відповідно до норм Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (надалі - Закон № 3723-XII) на пенсію за віком відповідно до норм Закону № 3723-XII. До заяви позивач додала довідки про заробітну плату від 26.01.2023 № 0200-0602-8/8032 та № 0200-0602-8/8033, видані ГУ ПФУ у Вінницькій області.
За наслідками розгляду заяви, в порядку екстериторіальності, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.02.2023 № 905090170892 про відмову у перерахунку пенсії відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII. Таке рішення мотивоване тим, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням необхідного стажу державної служби, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому пенсія державним службовцям призначається за умови, що пенсія відповідно до Закону 3723-XII не призначалась.
У рішенні вказано, що відповідно до даних електронної пенсії справи та наданих документів стаж державного службовця ОСОБА_1 складає 15 років 9 місяців 10 днів. Станом на 01.05.2016 заявниця займала посаду архіваріуса загального відділу Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, дана посада не відноситься до посади державного службовця.
Листом від 07.02.2023 № 0200-0205-8/11643 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте рішення.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ) позивач не займала посади державної служби, оскільки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 станом на 01.05.2016 позивач працювала на посаді архіваріуса загального відділу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, яка не відноситься до категорій посад державної служби, встановлених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ.
Відтак, позивач не належить до кола осіб, що відповідають вимогам пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, тому не має права на призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону №3724-ХІІ.
Крім того, щодо доводів позивачки, що вона має право на пенсію державного службовця за віком, оскільки право на отримання пенсії державного службовця по інвалідності підтверджено у судовому порядку, судом першої інстанції зазначено, що наявність у позивача права на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII за умови визнання позивачем особою з інвалідністю ІІ групи та наявність у неї стажу на посаді державної служби понад 10 років (але менше 20 років) не призводить до автоматичного набуття права на призначення їй пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, оскільки пенсія за віком та по інвалідності є різними видами пенсій та відповідно різними є умови призначення таких пенсії.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник вказує, що відповідно до норм ст. 37 Закону № 3723-XII вона має відповідний вік та страховий стаж для призначення пенсії державного службовця. До того ж, вкотре позивачка наголосила, що її право на отримання пенсії державного службовця по інвалідності, підтверджено в судовому порядку, про що є відповідне рішення суду. Тому, на думку позивачки, відсутні будь-які факти, щоб піддавати сумніву наявність законних підстав для призначення їй пенсії державного службовця за віком.
Крім того, апелянт вказала, що її пенсія повинна обчислюватись згідно з довідками, які видані ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.01.2023 року №0200-0602-8/8032 та 0200-0602-8/8033.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, у яких зазначила, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову позивачці в позові, оскільки для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 26.01.2023 року.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу", чинного до 01.06.2016 (далі Закон №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Отже, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
З матеріалів справи встановлено, що також не заперечується позивачкою, що стаж державного службовця ОСОБА_1 складає 15 років 09 місяців 10 днів, отже станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) у позивачки не було 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
До того ж станом на 01.05.2016 позивачка займала посаду архіваріуса загального відділу Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, дана посада не відноситься до посади державного службовця, тому позивачка не може претендувати на призначення пенсії у зв'язку з наявністю стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
З аналізу вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка станом дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII не працювала на посаді державного службовця, а також станом на вказану дату у неї не було 20 років трудового стажу на посадах віднесених до посад державної служби, тому у неї відсутні підстави для призначення пенсії державного службовця за віком.
Суд першої інстанції правильно вказав, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №120/3967/22 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 05.05.2022 № 905090170892. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 04.05.2022 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.05.2022 № 0200-0602-8/25732, № 0200-0602-8/25743.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача права на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII за умови визнання позивачем особою з інвалідністю ІІ групи та наявність у неї стажу на посаді державної служби понад 10 років (але менше 20 років) не призводить до автоматичного набуття права на призначення їй пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, оскільки пенсія за віком та по інвалідності є різними видами пенсій та відповідно різними є умови призначення таких пенсії.
Отже, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача були наявні підстави для призначення пенсії державного службовця по інвалідності, проте відсутні підстави для призначення пенсії державного службовця за віком.
Щодо доводів позивачки, що її пенсія повинна обчислюватись згідно з довідками, які видані ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.01.2023 року №0200-0602-8/8032 та 0200-0602-8/8033, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII та на виконання пункту 6 "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Постанова №622), Міністерством соціальної політики України розроблено та наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (далі - Порядок №750).
Пунктами 2 і 5 Порядку №750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.
Так, згідно із пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3, нею затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, що додаються.
З аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів слід дійти висновку, що після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також не реалізували своє право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016. Таким особам пенсія призначається з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених Порядком №750, в яких заробітна плата вказується в розмірах на момент звернення за пенсією на прирівняних посадах.
Оскільки за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на переведення на пенсію державного службовця за віком, а тому в відсутність підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та здійснити виплату пенсії державного службовця з 27.01.2023 відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках від 26.01.2023 №0200-0602-8/8032 та №0200-0602-8/8033, як похідної.
Додатково колегія суддів зазначає, що у довідках від 26.01.2023 року №0200-0602-8/8032 та 0200-0602-8/8033 відображено відомості про заробітну плату головного спеціаліста Відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниця, станом на січень 2023 року, тобто коли позивачка вже не займала вказану посаду. Вказану посаду позивачка займала з 01.10.2005 року по 08.10.2009 року, а востаннє позивачка обіймала посаду архіваріуса загального відділу Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці.
У вказаній довідці зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте, колегія суддів зауважує, що позивач у даній справі звільнена з вказаної у довідках посади державного службовця ще 08.10.2009, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що довідка №0200-0602-8/8032 від 26.01.2023 видана на підставі Порядку №750, а лист від 26.01.2023 №0200-0602-8/8033 не може вважатись довідкою, оскільки фактично є довільною відповіддю на звернення позивача, та її складання не регламентовано ніякими нормативно-правовими актами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.