Справа № 620/2314/23 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
29 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром, при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки № 9/1-1270 від 01.11.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року із розрахунку 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, під час її перерахунку на підставі довідки № 9/1-1270 від 01.11.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримував пенсію, яка обчислена, виходячи з 90% від суми грошового забезпечення.
Проте, після проведеного перерахунку пенсії відсоткове значення розміру грошового забезпечення Позивача, який використовувався Відповідачем для її розрахунку склав 80% грошового забезпечення, а тому такі дії Відповідача вважає протиправними.
Крім того, застосування Відповідачем обмеження граничного розміру пенсії на підставі статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є неправомірним.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 , з 01.04.2019, десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частково та змінити рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні адміністративного позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 90% до 80% за період з 01.04.2019.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) .
З 13.04.2018 Позивача переведено та обчислено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
01 листопада 2021 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань видано довідку № 9/1-1270 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за посадою начальник Прилуцької ВТК УМВС України в Чернігівській області, відповідно до якої розмір грошового забезпечення Позивача складається з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 6 340,00 грн; оклад за військовим званням (полковник внутрішньої служби) - 1 480,00 грн; надбавка за вислугу років (50%) - 3 910,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (49,6%) - 5 818,08 грн; премія (106,6%) - 6 758,44 грн. Всього - 24 306,52 грн.
27 серпня 2021 року Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Листом від 29.09.2021 року № 25802-25795/Г-02/8-2600/21 Відповідачем повідомлено Позивача, що відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення перерахунку пенсії, призначених за нормами Закону № 2262-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45. На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103, на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, наданих уповноваженими органами міністерств та відомств, відповідно до Порядку № 45, органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ, чинних на час перерахунку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, та зміни до пункту 5 Порядку № 45. Проте нормативно-правових актів щодо визнання умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262, після дати набрання судовим рішенням законної сили не приймалося. Пенсія Позивача перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства. Підстави для перерахунку пенсії Позивача згідно зазначеної довідки відсутні.
Вважаючи вказану відмову пенсійного органу протиправною, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи Позивачеві у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки Відповідач діяв протиправно.
Крім того, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення їм пенсії.
За вказаних обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Відповідача щодо зменшення Позивачу з 01.01.2018 року по 02.04.2018 року розміру пенсії з 82% до 70% від суми грошового забезпечення.
Проте, суд першої інстанції вказав, що на підставі поданої заяви та з урахуванням наявного у Позивача статусу інваліда 2 групи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві правомірно переведено Позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 03.04.2018 років та на підставі ст. 21 Закону № 2262-XII визначено її в розмірі 80% грошового забезпечення.
Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у справі № 640/3261/20 зобов'язано Відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за період з 05 березня 2019 року до 04 вересня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум).
З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції встановлено, що з приводу даних правовідносин наявне рішення суду, а тому Позивач зберігає право на виплату пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019 року, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, то суд першої інстанції вважав, що вказані вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають з тих підстав, що станом на день ухвалення даного рішення, Відповідачем ще не проведено відповідного перерахунку пенсії Позивача, а відповідно, не обмежено будь-яким розміром розмір його пенсії, а положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено захист прав та охоронюваних законом інтересів на майбутнє, тобто прав та інтересів порушення яких наразі не відбулося.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Щодо обмеження розміру пенсії Позивача, встановлене частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідач у відповіді на заяву Позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів, які визначають механізм перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром у цій адміністративній справі не існує, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні оскаржених Позивачем позовних вимогах слід відмовити, як передчасних.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача перерахувати Позивачу пенсію без обмеження максимального розміру, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови Позивачу у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру.
Щодо доводів Позивача, викладених в апеляційній скарзі, що Відповідачем протиправно нараховано та виплачено йому суму пенсії у 2018 році лише у розмірі 50%, у 2019 році у розмірі 75%, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 520/1001/19, Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог статті 7 КАС України суди у період чинності положень пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів у даній адміністративній справі дійшла висновку, що Позивач має право на перерахунок пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01.01.2018.
Дійсно, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у справі № 640/3261/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_2 з 05.03.2019 по 04 вересня 2019 року лише 75% суми підвищення пенсії протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за період з 05 березня 2019 року до 04 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині виплати Позивачу 100% перерахованої пенсії у період з 01.01.2018 до 04.03.2019, та у період з 05.09.2019 по 31.12.2019.
Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправними дій Відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії Позивачу з 82% до 80% з 03.04.2018 року від сум грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині виходив з того, що на підставі поданої заяви та з урахуванням наявного у Позивача статусу інваліда 2 групи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві правомірно переведено Позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 03.04.2018 років та на підставі ст. 21 Закону № 2262-XII визначено її в розмірі 80% грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пенсію Позивачу призначено виходячи з 82% грошового забезпечення.
З 03.04.2018 Позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та встановлено основний розмір пенсії - 80% грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення Позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно з п. а частини 1 ст. 21 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, ІII групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до ст. 23 Закону № 2262-XII в разі наявності у інваліда з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).
Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 295/3334/17 зазначено, що Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії Позивача за період з 03.04.2018 з 82 % на 80% при переведенні на пенсію по інвалідності.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення частково постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового судового рішення про задоволення адміністративного позову в зазначеній частині.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 80% з 01.04.2019 року від сум грошового забезпечення, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов в даній частині - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 80% з 01 квітня 2019 року від сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
О.М. Оксененко