П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8235/23
Категорія справи: 111010000 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О. Я. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №1598881-2406-1423 від 19.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач незаконно прийняв податкове повідомлення - рішення №1598881-2406-1423 від 19.10.2022, оскільки податковий орган не дотримався вимоги щодо отримання інформації про земельну ділянку, яка необхідна для обчислення суми земельного податку. В розрахунку суми земельного податку не вказано кадастровий номер об'єкта та відсутній персоналізований характер щодо конкретної земельної ділянки. Єдиним документом, що підтверджує відомості про грошову оцінку земельної ділянки, яка належить позивачу, є звіт про експертну грошову оцінку та згідно з якою вартість даної земельної ділянки становить 559 020,00 грн. Однак, відповідач протиправно використав дані про нормативно грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 12348380,00 грн. Позивач також зазначив, що контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення в жовтні 2022 року за податковий період 2022 звітний рік, який ще тривав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1598881-2406-1423 від 19.10.2022.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2469,68 (дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень), 68 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що відповідач при нарахуванні податкового зобов'язання використав нормативну грошову оцінку в розмірі 546,32 грн., яка установлена рішенням ради, а отже використано актуальні дані.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 2 га. розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве перебуває у приватній власності позивача. Підставою для виникнення права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 1514, виданий 26.12.2016, видавник: Шевиріна А.О. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, НВТ 894097, 894098.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, площею 2,0000 га., кадастровий номер 4820982200:12:0550193, ідентифікатор за базою ФДМУ 1535854_26122016_1280-16, який складено експертом Приватного підприємства “УКРЛЕНД” Л.С. Поповою у 2016 році - оцінююча вартість вказаної земельної ділянки становить 559 020,00 грн.
Рішенням Коблівської сільської ради Миколаївської області №23 від 12.05.2021 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі с. Коблево”, зазначено, що з 01.01.2022 середня базова вартість 1 кв.м. землі в с. Коблево становить 546,32 грн.
19.10.2022 відповідач склав податкове повідомлення - рішення №1598881-2406-1423, відповідно до якого визначено позивачу суму податкового зобов'язання за 2022 рік зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 246 967,60 грн.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не використав актуальні дані та не конкретизував їх щодо земельної ділянки позивача під час нарахування податкового зобов'язання у розмірі 246 967,60 грн., а отже податкове повідомлення-рішення №1598881-2406-1423 належить до визнання його протиправним та скасування.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 статті 14 ПК України плата за землю - є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 270 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 статті 274 ПК України).
При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 статті 286 ПК України).
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм права, базою оподаткування (земельним податком) є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться у визначеному законом порядку, а підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.
З матеріалів справи встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 2 га. розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве перебуває у приватній власності позивача, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2016.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Миколаївській області №1598881-2406-1423 від 19.10.2022 із посиланням на пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за земельним податком з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 246 967,60 грн.
У якості розрахункової величини відповідачем взято 546,32 грн. за 1 кв. м. землі відповідно до рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №23 від 12.05.2021 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі с. Коблево”
Так, відповідачем зазначено, що на виконання положень ПК України, позивачу нараховано суму земельного податку за 2022 рік за вказану земельну ділянку наступним чином: 2 га( площа земельної ділянки) х 11225800 грн. (вартість 1 га на земельні ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування згідно рішення ради № 23) х1,1 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа ДАЗР України від 14.01.2015 року х1,433 ( коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2021рік, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.22 року) х1,06 (коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2021рік, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року) х1% ( ставка податку згідно рішення ради № 13)
Водночас, із наданого розрахунку не вбачається надання вказаній величині персоналізованого характеру у відношенні конкретної земельної ділянки.
При цьому, згідно з звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, площею 2,0000 га., кадастровий номер 4820982200:12:0550193, ідентифікатор за базою ФДМУ 1535854_26122016_1280_16, який було розроблено експертом ПП «УКРЛЕНД» ОСОБА_2 у 2016 році при відчуженні права власності на земельну ділянку, оціночна вартість складає 559 020,00 грн.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).
Таким чином, з огляду на наведене, враховуючи те, що базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка землі, а підставою для нарахування податку є офіційні дані державного земельного кадастру, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки в його основу покладені неактуальні дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.11.2022 по справі № 280/4558/18.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 серпня 2023 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова