29 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3341/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року по справі №280/3341/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області вперше подало апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 04.08.2021.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 дану апеляційну скаргу повернуто з тих підстав, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 02.09.2021 про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн, а наведені у заяві про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги щодо сплати судового збору доводи відповідача є безпідставними.
У червні 2022 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, яка була зареєстрована в суді 23.06.2022. Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, обґрунтоване посиланням на право повторного звернення особи з апеляційною скаргою у разі її повернення судом та подання апеляційної скарги у межах року від дня складення повного тексту судового рішення, що передбачено частиною другою статті 299 КАС України.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвала суду вмотивована тим, що наведені у апеляційній скарзі доводи відповідача на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не є поважними для поновлення цього строку.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду апеляційної існтанції, ГУ ДПС оскаржило її в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС задоволено, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 скасовано, а справу направлено до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Після повернення матеріалів справи з Верховного Суду, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, Третій апеляційний адміністративний суд, оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, ухвалою від 04.07.2023 визнав їх неповажними, у
зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам п.1 ч.5 ст.296 КАС України, суд запропоновував скаржнику у встановлений строк надати документ про сплату судового збору.
Згідно довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали від 04 липня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Запорізькій області 05.07.2023 о 17:45 год.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із долученою платіжною інструкцією про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що контролюючий орган вже звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою у цій справі в межах встановленого строку, однак через несплату судового збору, що на той час, було зумовлено відсутністю коштів для проведення такої сплати, ухвалою суду від 23.09.2021 вперше подану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, яку, як зазначає відповідач, він отримав поштою 08.11.2021. Зауважує, що податковим органом направлялась доповідна записка щодо сплати судового збору у цій справі, проте, згідно листів ДКС України у зв'язку з проведенням безспірного списання коштів з рахунків Управління, операції по рахунках податкового органу були зупинені. Також, скаржник посилається на скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України у зв'язку з введенням воєнного стану. Посилається на встановлення простою в роботі Управління на підставі наказу від 24.02.2022 №243-0. Зазначає про часте оголошення повітряних тривог та перебування у звязку з цим працівників Управління в укриттях, що, у свою чергу, також вплинуло на пропуск процесуального строку. Наголошує на тому, що повернення первинної апеляційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до суду. Посилається на звернення з повторною апеляційною скаргою до спливу присічного річного строку.
Оцінюючи доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху встановлено, що повернення вперше поданої апеляційної скарги (23 вересня 2021 року) було зумовлено невиконанням скаржником вимог ухвали суду від 02 вересня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.
При цьому, як зазначає скаржник, неможливість сплати відповідачем судового збору була пов'язана із відсутністю у нього відповідного фінансування, зокрема, й в умовах воєнного стану.
Суд знов зауважує, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Головне управління ДПС у Запорізькій області, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від фінансових та інших складнощів, зокрема недостатності коштів та/або здійснення безспірного списання коштів з рахунків останнього, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснення ним перерозподілу коштів задля виконання вимог закону.
Слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до Кодексу адміністративного судочинства України не вносились.
Відтак, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Належних та достатніх письмових доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення до фактичної сплати судового збору (липень 2021 - липень 2023 року), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, матеріали справи не містять. До заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданої на виконання вимог ухвали про залишення вдруге поданої апеляційної скарги без руху, відповідачем жодних письмових доказів на підтвердження своїх аргументів щодо направлення доповідної записки щодо сплати судового збору у цій справі також не додано.
Щодо посилань скаржника у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження на проведення органами казначейської служби безспірного списання коштів з рахунків Управління, що, за поясненнями відповідача, унеможливило сплату судового збору, то суд зазначає, що Листи про безспірне списання коштів, що долучені до заяви ГУ ДПС, не можуть слугувати належним підтвердженням неможливості здійснення відповідачем оплати судового збору, оскільки відповідно до пункту 25 Порядку №845 під час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Окрім того, суд бере до уваги, що дані Листи про безспірне списання коштів датовані 15.09.2021, 03.08.2021, 19.07.2021; долучена відповідачем виписка по рахункам також надана станом на 08.09.2021. Водночас, скаржником не надано доказів на підтвердження існування обставин, що перешкоджали сплаті судового збору у період з 16.09.2021 по 17.07.2023 (дата фактичної сплати судового збору).
Стосовно аргументів скаржника, що апеляційна скарга вдруге подана ним в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що, на думку відповідача, свідчить про дотримання останнім строку апеляційного оскарження судового рішення, то суд зазначає, що частиною другою статті 299 КАС України імперативно встановлено для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість ця норма процесуального закону не змінює загальні строки реалізації цими суб'єктами права на апеляційне оскарження, які встановлені статтею 295 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
До того ж повернення апеляційної скарги не зупиняє та не перериває строк на апеляційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Для приведення апеляційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Строк у понад одинадцять місяців, з моменту отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції є досить тривалим, з урахуванням часу подання апеляційної скарги (червень 2022), та не може вважатися розумним й оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Щодо доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про введення 24.02.2022 воєнного стану на території України та встановлення простою у роботі Управління, суд зазначає, що безперечно, запровадження воєнного стану є обставиною, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв'язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу, тим більш, якщо пропуск строку відбувся до введення воєнного стану.
Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції сплинув до введення воєнного стану, а після введення воєнного стану ГУ ДПС подана повторно апеляційна скарга через недотримання вимог процесуальної норми щодо надання доказів сплати судового збору, пропуск ГУ ДПС строку на апеляційне оскарження судового рішення при зверненні з апеляційною скаргою у червні 2022 року не має прямого (безпосереднього) причинного зв'язку з введенням в країні воєнного стану та запровадженням простою у роботі ДПС України та її територіальних органів.
Слід зауважити також на тому, що посилаючись на те, що наказом від 24 лютого 2022 року №64/2022 встановлено простій у роботі ГУ ДПС, скаржник не обґрунтовує, яким чином вказана обставина виправдовує допущені ним значні зволікання з повторним зверненням до суду з апеляційною скаргою, зважаючи на те, що ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги відповідач отримав до встановлення простою - поштою 08.11.2021, а з повторною скаргою звернувся лише у червні 2022 року. До того ж звернення з апеляційною скаргою у червні 2022 року, у той час коли простій в роботі введений наказом, що прийнятий 24.02.2022, свідчить, що встановлення такого простою не стало перешкодою у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення.
Щодо інших доводів заяви (часте оголошення повітряних тривог та перебування у зв'язку з цим працівників Управління в укриттях), то зазначені обставини не мають постійного характеру та не доводять фактичну неможливість повторного подання відповідачем апеляційної скарги у більш стислий строк (з часу отримання ухвали про повернення первісної апеляційної скарги до повторного звернення до суду сплинуло більше 7 місяців).
При цьому, за правилами частини другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного часу органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, скаржник є суб'єктом владних повноважень, який в умовах воєнного часу зобов'язаний здійснювати свої повноваження на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції до моменту подання повторної апеляційної скарги пройшов майже 1 рік, доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року по справі №280/3341/21.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року по справі №280/3341/21.
Ухвала набирає законної сили з 29.08.2023 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк