29 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 215/3058/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 (суддя Ніколайчук С.В.)в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльність,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни, в якому просила:
- визнати протиправною діяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни за результатом розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243, яка виявилася у хибних висновках при законних підставах і умовах задовольнити потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю та зобов'язати надати таку соціальну послугу;
- встановити наявності компетенції (повноважень) першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради ОСОБА_2 у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243 вважати виплату на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 умовою відмови в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі і визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати утриматися від такої процедуру.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судове рішення скасувати і справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при розгляді позову має місце порушення процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Скаржник наголошує, що обов'язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача, але суд хибно використовує одночасно дві протилежні частини 1 і 2 ст. 77 КАС України. Суд вважає протиправною відмову відповідача організувати роботу з установами, що діють у сфері соціального захисту населення, відмову дати направлення ОСОБА_3 до організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі під час війни, включивши його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю. Суд не надав визначеності управлінській функції відповідача згідно принципів ст. 3,19 Конституції України.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулась до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради із заявою про потребу в наданні соціальних послуг, у якій просила надання соціальних послуг з догляду на професійній основі.
Заяву було прийнято 27.07.2022 управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та присвоєно вхідний номер № 899.
Рішенням про відмову у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 28.07.2022 року позивача повідомлено про те, що станом на 28.07.2022 року гр. ОСОБА_3 не перебуває в переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, тому обрати його не має можливості.
У рішенні також зазначено, що станом на надаються соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг сином ОСОБА_3 , який щомісячно у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» від 23.09.2020 № 859.
Рішення відповідача направлено на адресу позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що громадянином ОСОБА_3 не надано документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання, що унеможливлює видання відповідачем направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі для подальшого залучення до надання послуг з догляду. Інші докази включення його , до цього реєстру суду також не надано. Отже, наведене доводить, що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв у відповідності до виконання вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтовано відмовив у включенні до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі для подальшого залучення до надання послуг з догляду.
Також, суд зазначив, що друга позовна вимога стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень і заявлена позивачем, як фізичною особою, до суб'єкта владних повноважень. Заявлені у цій справі позивачем, як фізичною особою, позовні вимоги про наявність/відсутність компетенції відповідача не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону, і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Щодо позовних вимоги в частині встановлення наявності компетенції (повноважень) першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради ОСОБА_2 у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.07.22р вх 243 вважати виплату на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 умовою відмови в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі і визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати утриматися від такої процедуру, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Ужитий у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, суд зазначає таке.
У своєму позові він просить суд, зокрема, встановити відсутність компетенції (повноважень) у посадової особи у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви, визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати отриматися від такої процедуру.
Відповідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб'єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
У справі, яка переглядається, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17, також постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року в справі №802/833/17-а, від 29 квітня 2020 року в справі №160/1106/19, від 23 лютого 2021 року в справі № 808/1259/18, від 26 травня 2022 року у справі №200/12247/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 1140/2176/18.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, які не можуть бути поновлені судом адміністративної юрисдикції в межах даної справи.
Необхідно зазначити, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у світлі частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
Оскільки справу щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд зобов'язаний закрити провадження в цій частині відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Судом першої інстанції наведеного не враховано, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) першого заступника начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Номеровська Тетяна Миколаївна у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.07.22р вх 243 вважати виплату на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 умовою відмови в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі і визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати утриматися від такої процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Оскільки розгляд цього спору про встановлення відсутності компетенції (повноважень) з урахуванням його предмету і суб'єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною діяльність першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни за результатом розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243, яка виявилася у хибних висновках при законних підставах і умовах задовольнити потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністью та зобов'язання надати таку соціальну послугу, суд зазначає наступне.
Конституцією України передбачено право громадян на соціальний захист.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі - Закон №2671) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
У відповідності до пункту 17 статті 1 Закону № 2671 соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8 Закону визначає суб'єкти системи надання соціальних послуг.
Так, суб'єктами системи надання соціальних послуг є: 1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг; 2) отримувачі соціальних послуг; 3) надавачі соціальних послуг; 4) об'єднання працівників системи надання соціальних послуг; 5) об'єднання надавачів соціальних послуг; 6) об'єднання отримувачів соціальних послуг.
Суб'єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах реалізації цього Закону, зокрема щодо: 1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах; 2) розроблення та виконання програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах; 3) організації, фінансування та надання соціальних послуг; 4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та контролю за дотриманням вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги.
Порядок взаємодії суб'єктів системи надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 11 Закону визначає уповноважені органи системи надання соціальних послуг, за ч. 1 якої: До уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
За положенням ст. 19 Закону, підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.
У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов'язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади не пізніше наступного робочого дня.
Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.
У разі виявлення особи, яка за станом здоров'я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов'язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади.
Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.
За ст. 21 Закону, рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення.
Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587 затверджено Порядок організації надання соціальних послуг, який визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб. Організація перебування та надання соціальних послуг особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, у спеціалізованих службах підтримки постраждалих осіб здійснюється відповідно до стандартів надання соціальних послуг таким особам. (п.1).
Згідно п. 5, 25, 36-37, 50 Порядку, суб'єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважений орган), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, зокрема спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі; служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники або інші уповноважені посадові особи уповноваженого органу, заклади освіти, охорони здоров'я, установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності, волонтери (далі - суб'єкт).
Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.
Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім'ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі. У повідомленні про надання/відмову в наданні соціальних послуг обов'язково зазначаються підстави відмови.
Рішення про відмову в наданні соціальних послуг або припинення їх надання може бути оскаржено в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі» затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі (далі - Порядок №1040).
Пункт 1 Порядку встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, пройшла підготовку та перепідготовку з основ догляду, особам, які через порушення функцій організму не можуть пересуватися та самообслуговуватися.
За п.3 Порядку, компенсація не призначається: 1) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, особам, зазначеним у абзацах другому - шостому пункту 1 цього Порядку, якщо такі особи: отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду, стаціонарного догляду від надавача комунального чи недержавного сектору; отримують виплати на догляд відповідно до Законів України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи); 2) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”; 3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі і отримують компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”; 4) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі і отримують соціальні послуги догляду вдома, денного догляду, паліативного догляду від надавача комунального чи недержавного сектору.
Відповідно до п 5 Порядку № 1040, особи або законні представники осіб, які потребують надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, можуть обрати фізичну особу, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, із переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - перелік), який ведуть структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, районних у містах (у разі утворення), міських рад (далі - уповноважений орган).
Особа або законний представник особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, подають уповноваженому органу заяву про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі за формою згідно з додатком 1 (далі - заява про потребу в наданні соціальних послуг).
Під час подання заяви про потребу в наданні соціальних послуг особою або законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, пред'являються: паспорт громадянина України, для іноземців та осіб без громадянства - довідка про звернення за захистом в Україні/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту/посвідчення біженця/паспортний документ іноземця та посвідка на тимчасове проживання або посвідка на постійне проживання; документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України, крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті.
За п.6 Порядку, Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяви про потребу в наданні соціальних послуг особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, за показниками згідно з додатком 2.
Якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноважений орган приймає рішення про надання таких послуг фізичною особою, такий орган протягом двох робочих днів після комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає письмове повідомлення фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, про вибір такої особи.
За п. 7 Порядку, Компенсація фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, призначається уповноваженим органом згідно з поданою нею заявою про згоду надавати соціальні послуги.
Під час подання заяви про згоду надавати соціальні послуги пред'являються паспорт громадянина України, для іноземців та осіб без громадянства - довідка про звернення за захистом в Україні/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту/посвідчення біженця/паспортний документ іноземця та посвідка на тимчасове проживання або посвідка на постійне проживання та документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України, крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті.
Згідно п. 14 Порядку, уповноважений орган відповідно до поданого фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, акта проводить розрахунок компенсації та приймає рішення про її виплату.
За п.21 Порядку, Рішення уповноваженого органу про припинення виплати або відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку.
З аналізу викладених законодавчих норм вбачається, що за результатами розгляду заяви особи про надання соціальних послуг, зокрема, надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноважений орган приймає рішення про задоволення або відмову у задоволенні такої заяви, яке у разі незгоди з ним, може бути оскаржено особою.
Суд зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача від 27.07.22 про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, від 28.07.2022, відмовлено позивачу у наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі. Зазначене рішення прийнято на підставі Порядку № 1040 та Закону № 2671.
Управління як підставу для відмови посилається на п. 5 Порядку зазначено те, що станом на 28.07.2022 ОСОБА_3 не перебуває в переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, тому обрати його позивач не може. Станом на 28.07.2022 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, включено 1 особу.
Також Управління посилалось на неможливість призначити компенсацію з підстав визначених пп. 1, 3 п. 3 Порядку. Зазначено, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника та надбавку по догляду, як особи з інвалідністю І групи, позивачу надається соціальна послуга з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання державних соціальних послуг сином, який щомісячно отримує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
Суд вважає помилковим посилання Управління на припис пп. 1, 3 п. 3 Порядку, оскільки зазначена норми визначає підстави за якими не призначається компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі. У даному випадку позивач не зверталася до Управління з заявою щодо отримання компенсації.
Суд зазначає, що положення абз.1 п 5 Порядку № 1040 визначає, що у разі звернення особи або законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, із заявою про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі, така особа або її законний представника під час подання такої заяви обрають фізичну особу, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, із переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, який ведуть структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, районних у містах (у разі утворення), міських рад.
При цьому, вказаною нормою визначено саме можливість цією особою або її законим представником обрання фізичної особи із переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі. У заяві позивач не визначала фізичну особу із такого переліку.
Суд зазначає, що подання позивачем заяви про потребу в надані соціальних послуг від 27.07.2022 вх. №899, в якій вона просила, зокрема, включити ОСОБА_3 , до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі з інвалідністю та зобов'язати виконати таку процедуру, у розумінні приписів законодавства не може вважтись таким обранням з огляду на те, що в заяві позивач просила саме включити його до переліку.
Також, за час звернення позивача з заявою від 27.07.2022 вх 243, ОСОБА_3 не перебував в переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі з інвалідністю, отже позивач не могла його обрати, як фізичну особу, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі з інвалідністю.
При цьому, Управління праці та соціального захисту населення листом від 02.08.2022 № 2690 за результатами розгляду зави від 27.07.2022 вх. №899 відмовило позивачу у включенні ОСОБА_3 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі з інвалідністю та зобов'язати виконати таку процедуру. Отже, Управління за результатами розгляду такої заяви прийняло окреме рішення.
Суд наголошує, що у даному випадку позивач звернулася саме з заявою про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, та самостійно не обирала відповідну фізичну особу з переліку. Зазначене підтверджується поясненнями позивача у тому числі наведеними у позові та апеляційній скарзі.
За положенням п. 6 Порядку, уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяви про потребу в наданні соціальних послуг особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, за показниками згідно з додатком 2.
Уповноважений орган протягом одного робочого дня після підготовки висновку за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає такій особі або її законному представнику пропозицію щодо можливості надання соціальних послуг з догляду надавачем соціальних послуг (догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання) комунального чи недержавного сектору.
Якщо особа, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законний представник бажають отримати соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання від надавача соціальних послуг комунального чи недержавного сектору, така особа або її законний представник протягом одного робочого дня після отримання відповідної пропозиції повідомляють про це уповноваженому органу для організації надання соціальних послуг.
У разі відмови особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, або її законного представника від надання соціальних послуг догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання надавачем соціальних послуг комунального чи недержавного сектору уповноважений орган може відмовити такій особі або її законному представнику в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі, про що протягом одного робочого дня повідомляє особі або її законному представнику.
Якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, уповноважений орган приймає рішення про надання таких послуг фізичною особою, такий орган протягом двох робочих днів після комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає письмове повідомлення фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, про вибір такої особи.
Фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, не пізніше трьох робочих днів після отримання повідомлення подає до уповноваженого органу заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - заява про згоду надавати соціальні послуги) за формою згідно з додатком 3.
З огляду на припис вказаної норми, Управління зобов'язано було розглянути заяву та за результатами розгляду у разі підготовки висновку за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надіслати позивачу пропозицію щодо можливості надання соціальних послуг з догляду надавачем соціальних послуг (догляду вдома, паліативного догляду, підтриманого проживання) комунального чи недержавного сектору. При цьому, сам орган результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, надсилає письмове повідомлення фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі, про вибір такої особи.
Суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, прийняв необґрунтоване рішення, без додержання вищезазначених вимог Порядку № 1040.
Таким чином, Управлінням та відповідачем жодного рішення у відповідності до Порядку № 1040 не приймалось, мотивів передбачених Порядком № 1040 для відмови у задоволені поданої позивачем заяви не зазначалось.
При цьому, суд помилково надавав оцінку відмові відповідача у включенні ОСОБА_3 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі для подальшого залучення до надання послуг з догляду, оскільки результати розгляду заяви від 27.07.2022 вх. 899 у тому числі щодо зазначеного питання включення ОСОБА_3 до переліку, було предметом розгляду у справі № 215/2817/22, у межах цієї справи позивач оскаржував результати розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є:
- визнання протиправними дії першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради ОСОБА_2 щодо неналежного розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243;
- зобов'язання першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2022 вх 243 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі та прийняти рішення у відповідності до Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.
З урахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 246, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни щодо неналежного розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243.
Зобов'язати першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2022 вх 243 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі та прийняти рішення у відповідності до Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровської Тетяни Миколаївни про встановлення наявності компетенції (повноважень) першого заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Номеровська Тетяна Миколаївна у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.07.2022 вх 243 вважати виплату на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 умовою відмови в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі і визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати утриматися від такої процедуру.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко