29 серпня 2023 р. Справа № 480/12402/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2022, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 01.09.22 по справі № 480/12402/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Сумській обл.), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській обл. від 02.11.2021 №721918280901 щодо застосування штрафних санкцій у сумі 17000,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській обл. від 02.11.2021 №721918280901 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 17000 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській обл. на користь позивачки судовий збір у сумі 908 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в своєму рішенні зробив лише граматичний аналіз вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 14.05.2021» та не врахував норм матеріального права щодо терміну на який може видаватися ліцензія. Зазначив, що законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначені терміну у разі такого формулювання.
Крім цього вважає, що між нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), існує колізія, у зв'язку з чим, при дослідженні питання ліцензування тютюнових виробів, що виникли в даних спірних відносинах, потрібно застосовувати норми законодавства, які їх регулюють, а саме норми Закону №481/95-ВР.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, якому просила відмовити ГУ ДПС у Сумській обл. в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування зазначила, що Верховним Судом в постанові від 18.04.2019 у справі №815/1871/16 була викладена правова позиція по аналогічним правовідносинам.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основними видами моєї діяльності є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) та 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
ФОП ОСОБА_1 має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №18220311202100653.
11.10.2021 головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Сумській обл. була проведена фактична перевірка кіоску, який належить позивачці та розташований за адресою АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки був складений акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів №5143/А/18-28-09- 01/2350911504 від 11.10.2021.
Даним актом встановлено, що позивачкою здійснювався продаж тютюнових виробів без діючої ліцензії, а саме: «...14.05.2021 була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами у кіоску за адресою АДРЕСА_1 . Дія попередньої ліцензії за реєстраційним номером №18220311202000653 завершилася 13.05.2021, а наступна ліцензія за реєстраційним номером №18220311202100653 розпочала діяти 15.05.2021. Вході вибіркової перевірки електронних копій фіскальних чеків встановлено, що у період відсутності ліцензії виявлено факти продажу роздрібної торгівлі, а саме 14.05.2021».
За результатами фактичної перевірки відповідачем зроблено висновок щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензій, чим порушено вимоги ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР та прийнято податкове повідомлення-рішення від №721918280901 від 02.11.2021 на суму 17 000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо оптової і роздрібної алкогольними напоями, тютюновими виробами визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 15 Закону №481/95-ВР, визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Частиною 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Згідно із ч. 4 ст. 17 Закону 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Відповідно до п.п. 23, 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №493), роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію; на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.
Нормами Цивільного кодексу України визначено як поняття «строку», так і «терміну», які не є тотожними.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Аналіз вимог Закону № 481-95-ВР вказує, що поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за реєстраційним номером: 18220311202000653 з датою реєстрації 14.05.2020. Термін дії даної ліцензії визначений: з 14.05.2020 до 14.05.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою отримана нова ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами з реєстраційним номером: 18220311202100653 з датою реєстрації 14.05.2021, терміном дії з 15.05.2021 до 15.05.2022.
Тобто, термін дії зазначеної ліцензії встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки контролюючим органом в наданій позивачкою ліцензії самостійно зазначено кінцеву календарну дату дії «до 14.05.2021», то в її діях відсутні порушення вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) в останній день чинності ліцензії 14.05.2021.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі № 814/4170/15 від 28.08.2018, по справі № 815/4128/16 від 30.01.2019.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що оскаржуване податкове рішення-повідомлення №721918280901 від 02.11.2021 ГУ ДПС в Сумській обл. протиправне та підлягає скасуванню, оскільки позивачка здійснювала торгівлю тютюновими виробами до закінчення дії відповідної ліцензії.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року по справі № 480/12402/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк