29 серпня 2023 р. Справа № 440/10491/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2023, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 07.02.23 по справі № 440/10491/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс"
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Квант Плюс") звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДПС у Полтавській області (далі за текстом також - відповідач-2, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року, № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 37 від 16 грудня 2021 року, № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх надходження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Квант Плюс" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним дослідженням доказів, які мають значення для ухвалення рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Квант Плюс" зазначило, що ухвалюючи рішення, Полтавський окружний адміністративний суд неправильно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та не взяв до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019. Просить урахувати, що позивачем у встановленому порядку подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації спірних податкових накладних, що відповідачами не спростовано.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Квант Плюс" (код ЄДРПОУ 31618527) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 43/. Основний вид економічної діяльності за КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
01 жовтня 2021 року між позивачем (як Постачальником) та ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (як Покупцем) укладено Генеральний договір поставки № 9733.
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору підписанням цього Гендоговору за результатами проведеного конкурсу Сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку № 1 до цього Гендоговору. В порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними договорами про закупівлю, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договором про закупівлю, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний товар.
В межах Генерального договору між ТОВ «Квант Плюс» та ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" укладені договори про закупівлю № 9733/2 від 28 жовтня 2021 року та № 9733/3 від 25 листопада 2021 року, які є відповідно Додатками № 2 та № 3 до Генерального договору.
Відповідно до пункту 1.1 цих договорів Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його. Також визначене найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума за товар. Пунктом 7 зазначених договорів передбачено, що оплата товару здійснюється у розмірі 100% вартості поставленого товару не пізніше 30 календарних днів після проходження вхідного контролю і підтвердження, що товар відповідає якості та здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки та умови поставки товару визначені сторонами у пунктах 8-9 договорів про закупівлю.
ТОВ "Квант Плюс" на адресу ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" здійснило відвантаження товару загальною вартістю 167520,00 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 699 від 17 листопада 2021 року та товарно-транспортною накладною № 699 від 17 листопада 2021 року.
28 грудня 2021 року покупець здійснив розрахунок за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 10218.
За результатами здійснення зазначеної господарської операції ТОВ " Квант Плюс" складена та подана для реєстрації в ЄРПН податкова накладна № 41 від 17 листопада 2021 року.
Також ТОВ "Квант Плюс" на адресу ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" здійснено відвантаження товару загальною вартістю 216000,00 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 727 від 30 листопада 2021 року та товарно-транспортною накладною № 727 від 30 листопада 2021 року.
22 лютого 2022 року покупець здійснив розрахунок за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 454.
За результатами здійснення зазначеної господарської операції ТОВ "Квант Плюс" складена та подана для реєстрації в ЄРПН податкова накладна № 42 від 30 листопада 2021 року.
Також ТОВ "Квант Плюс" на адресу ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" здійснено відвантаження товару загальною вартістю 64800,00 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 800 від 16 грудня 2021 року та товарно-транспортною накладною № 800 від 16 грудня 2021 року.
22 лютого 2022 року ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" здійснило розрахунок за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 461.
За результатами здійснення зазначеної господарської операції ТОВ "Квант Плюс" складена та подана для реєстрації в ЄРПН податкова накладна № 37 від 16 грудня 2021 року.
Згідно з інформацією, зазначеною у квитанціях, направлених ДПС України через "Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України" на адресу ТОВ "Квант Плюс", податкові накладні № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року, № 37 від 16 грудня 2021 року були прийняті, але їх реєстрація зупинена відповідно до пункту 201,16 статті 201 Податкового кодексу України. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою виконання вимог контролюючого органу позивач подав письмові пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких відповідач прийняв спірні рішення № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року, № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року, № 37 від 16 грудня 2021 року в ЄРПН.
Позивач, не погодившись із рішеннями Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані у цій справі рішення суб'єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є правомірними, оскільки платником податків контролюючому органу не надано всіх належним чином оформлених документів для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в ЄРПН.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 за №1246 зі змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.
Відповідно до підпункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якими реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Пунктом 17 Порядку № 1246 визначено, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Так, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати:
1) порядковий номер та дату складення податкової накладної;
2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної;
3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію та податкової накладної.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно виконуються такі умови:
загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;
4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
Відповідно до п. 5 Порядку платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком 1 до Порядку №1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком (пункт 26 Порядку № 1165).
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення (абз. 8 пункту 40 Порядку № 1165).
Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років (пункт 43 Порядку № 1165).
У додатку 4 до Порядку № 1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку
Згідно з п. п. 10, 11 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті ПК України зупинено у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520 (далі за текстом - Порядок № 520).
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7).
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
З наведеного слідує, що виключного переліку документів, які надаються на підтвердження господарської операції, не встановлено.
Проте рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
При цьому виключний перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної визначено пунктом 11 Порядку № 520, а саме: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку з настанням першої із умов виникнення податкових зобов'язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Реєстрація податкової накладної може бути зупинена лише у порядку та на підставах, визначених Порядком №1165.
При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Судом установлено, що надіслані позивачу квитанції від 14.12.2021, від 14.12.2021, від 11.01.2022 /а.с. 45, 51, 67/ щодо зупинення реєстрації податкових накладних № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року, № 37 від 16 грудня 2021 року містять посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
Проте рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника відповідачами до суду не надано.
Як зазначено ГУ ДПС у Полтавській області у відзиві на позовну заяву, висновку про відповідність ТОВ «Квант Плюс» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість члени Комісії ГУ ДПС у Полтавській області дійшли на відповідних засіданнях щодо прийняття спірних рішень, за підсумками обговорення.
Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 викладено висновок щодо застосування норм статей 8, 9, 77, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Тобто позивач має довести, що ним було подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, натомість відповідач має це спростовувати на підтвердження правильності свого рішення із наведенням обґрунтованих доводів, чому надані позивачем документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної.
Як убачається з матеріалів справи, отримавши квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, якими запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Квант Плюс» направило контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Так, до повідомлень додано пояснення /а.с. 47-88, 53-54, 59-60/ та копії документів, на підставі яких складені податкові накладні, зокрема документи, на підставі яких складена податкова накладна №37 від 16.12.2021:
- генеральний договір поставки товару № 9733 від 01.10.2021;
- договір про закупівлю № 9733/2 від 28.10.2021, укладений у межах генерального договору поставки товару № 9733 від 01.10.2021;
- рахунок на оплату № 621 від 08.12.2021;
- видаткову накладну № 800 від 16.12.2021;
- товарно-транспортну накладну № 800 від 16.12.2021;
- довіреність на отримання товару 12ААК № 082715 від 09.12.2021;
- сертифікат якості;
- платіжне доручення № 461 від 22.02.2022;
- Наказ № 12 від 28.04.2020;
- Наказ № 13-В від 15.12.2021;
- звіт по відрядженню;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
документи, на підставі яких складена податкова накладна № 41 від 17.11.2021:
- генеральний договір поставки товару № 9733 від 01.10.2021;
- договір про закупівлю № 9733/2 від 28.10.2021, укладений у межах генерального договору поставки товару № 9733 від 01.10.2021;
- рахунок на оплату № 559 від 17.11.2021;
- платіжне доручення № 10218 від 28.12.2021;
- видаткову накладну № 699 від 17.11.2021;
- товарно-транспортну накладну № 699 від 17.11.2021;
- довіреність на отримання товару 12ААК № 082601/2041 від 17.11.2021:
- сертифікат якості;
- акт звірки взаємних розрахунків;
документи, на підставі яких складена податкова накладна № 42 від 30.11.2021:
- генеральний договір поставки товару № 9733 від 01.10.2021:
- договір про закупівлю № 9733/3 від 25.10.2021, укладений у межах генерального договору поставки товару № 9733 від 01.10.2021;
- рахунок на оплату № 582 від 29.11.2021;
- видаткову накладну № 727 від 30.11.2021;
- товарно-транспортну накладну № 727 від 30.11.2021;
- довіреність на отримання товару 12ААК № 082675/2115 від 30.11.2021;
- сертифікат якості.
Також позивачем надавалися до контролюючого органу документи щодо походження та зберігання товару.
Зазначені документи не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договорів задля здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Подією, за якою позивачем складено податкові накладні № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року, № 37 від 16 грудня 2021 року, є дата відвантаження товару, і на підтвердження цієї події позивачем подано контролюючому органу разом із поясненнями видаткові накладні.
Так, факт поставки товару зумовлював обов'язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувати та направити для реєстрації податкові накладні, тобто за правилом “першої події”, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкових накладних для реєстрації в ЄРПН.
Стосовно зазначеної у рішенні № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року підстави для відмови у реєстрації податкової накладної № 37 від 16.12.2021, а саме, що платником надано платіжне доручення № 461 від 22.02.2022 без належних банківських реквізитів, чим порушено п.п. 2.14 п.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004, колегія суддів зазначає таке.
За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22 (далі - Інструкція № 22), платіжне доручення є розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Позивачем надано до контролюючого органу копію роздрукованого з Інтернет-банкінгу платіжного доручення № 461 від 22.02.2022, що має уніфіковану форму та відповідно до положень законодавства не потребує обов'язкового проставлення таких реквізитів як підпис уповноваженої особи банку та печатка. Справжність платіжних доручень при надсиланні їх контролюючому органу через систему обміну електронними документами M.E.Doc засвідчена ЕЦП керівника підприємства.
Враховуючи викладені обставини, рішення Комісії № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної є необґрунтованим.
При цьому стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на яку відповідач посилається у оскаржуваних рішеннях, містить вимоги до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а не до розрахункових документів, тоді як платіжне доручення за визначенням пункту 1.1 Інструкції - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Отже платіжне доручення не є первинним документом чи регістром бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому колегія суддів погоджується з критичною оцінкою доводів відповідача про складення платіжного доручення з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ця норма не містить вимог для складення розрахункових документів.
Щодо підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, наведеної у рішеннях № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року /а.с. 55, 61/, а саме про ненадання копії субрахунку 361 «розрахунок з покупцями, замовниками» щодо руху коштів, то колегія суддів зазначає, що такі документи безпосередньо не стосуються підстав складення податкових накладних, а відтак і підтвердження інформації, зазначеної в ПН/Рк.
Крім того, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не вказувалися ці документи, як необхідні для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, відтак платник не був обізнаний із необхідністю надання таких документів.
Отже рішення щодо відмови у реєстрації податкових накладних № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року є також необґрунтованими.
В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.
Дослідження первинних та інших документів, які підтверджують придбання товару, може бути предметом перевірки платника податків (за умови наявності підстав для її проведення, визначених Податковим кодексом України); натомість сумніви контролюючого органу щодо походження товару чи здійсненої операції не можуть вирішуватися шляхом блокування податкових накладних.
Отже, зважаючи на відсутність рішення про відповідність ТОВ "Квант Плюс" критеріям ризиковості платника на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на дату зупинення реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН та на те, що первинні документи за господарськими операціями платника податків були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.
Водночас відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ "Квант Плюс" в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року, № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року, а тому позовні вимоги в частині визнання таких рішень протиправними та їх скасування підлягають задоволенню.
За встановлених обставин справи висновок суду першої інстанції про те, що оспорювані у цій справі рішення суб'єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, є правомірними, оскільки платником податків контролюючому органу не надано всіх належним чином оформлених документів для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в ЄРПН, є необґрунтованим.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 37 від 16 грудня 2021 року, № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх надходження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.
Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення всіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.
Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 37 від 16 грудня 2021 року, № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року в ЄРПН, складені ТОВ "Квант Плюс", датою їх надходження.
Зазначені висновки щодо правозастосування у спірних відносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, від 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 25.11.2022 у справі №320/3484/21.
Отже судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 18 607,50 грн (7443,00 грн за подання позовної заяви та 11164,50 грн за подання апеляційної скарги).
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши солідарно з Головного управління ДПС у Полтавській області та Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень 18 607,50 грн на користь позивача.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 по справі № 440/10491/22 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 6913756/31618527 від 09 червня 2022 року, № 6915597/31618527 від 10 червня 2022 року, № 6921086/31618527 від 14 червня 2022 року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 37 від 16 грудня 2021 року, № 41 від 17 листопада 2021 року, № 42 від 30 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх надходження.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (ЄДРПОУ 31618527) сплачений судовий збір у сумі 9303 (дев'ять тисяч триста три) грн 75 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (ЄДРПОУ 31618527) сплачений судовий збір у сумі 9303 (дев'ять тисяч триста три) грн 75 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін