1[1]
Номер справи : 759/1157/23
Номер провадження : 33/824/2424/2023
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
31 липня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю захисника особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мосіна О.В., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Запоріжжя, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна О.В. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року,
Відповідно до постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року,
ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Як встановлено постановою судді, 27.12.2022 року о 17 год. 20 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Аudi A3», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Перемоги, 83/1, у м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, у лікаря-нарколога, відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мосін О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм КУпАП, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», тобто така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як стверджує апелянт, причина зупинки автомобіля ОСОБА_1 , працівниками поліції не повідомлялась, про проведення відео зйомки, запису на боді-камеру не повідомили, права передбачене ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не роз'яснили.
Також, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не тільки не надав уваги жодному з наведених у скарзі фактів, а й взагалі не досліджував дотримання процедури проведення огляду на стан сп'яніння, відхилив доводи про порушення поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП під час проведення огляду.
Крім того, апелянт зазначає про те, що її, ОСОБА_1 , не відсторонили від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейських з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, безпідставно послався як на доказ по справі, на відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, який є додатком до протоколу, складеним з численними порушеннями КУпАП.
Звертає увагу апелянт і на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а не в стані такого сп'яніння, як визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим, на думку захисника, склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені порушення з боку працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та безпідставно визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна О.В.,який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги її захисника, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги адвоката Мосіна О.В., матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 374498 від 27 грудня 2022 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , вина останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.12.2022; розпискою від 27.12.2022 про залишення транспортного засобу, від підпису якої ОСОБА_1 відмовилася та у якій працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено про неможливість подальшого руху за кермом, після чого остання повідомила, що викликала драйвера; відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських № 472092, 472839, на яких зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, суддя, обґрунтовуючи свої висновки, на підставі наведених вище доказів, не тільки надала їм належну правову оцінку, а й навела відповідні мотиви того, чому вона не взяла до уваги доводи захисника ОСОБА_1., наведені у письмовому клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо неї, обґрунтовано визнавши їх неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи в їх сукупності.
Погоджуючись із висновками судді, яка розглядала дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як прямо передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до вимог, передбачених п. 6 розділу Х. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім цього, згідно з вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 266 КУпАП,огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналіз вимог зазначених вище нормативно-правових актів та встановлених судом фактичних обставин справи, дозволяє зробити висновок про те, що водій транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , у разі виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, на вимогу поліцейського, повинна була пройти огляд на стан такого сп'яніння у закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а оскільки ОСОБА_1 відмовилася від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, що зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису, поліцейський, у відповідності до вимог законодавства, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначив ознаки алкогольного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від проходження відповідного огляду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами апеляційної скарги адвоката Мосіна О.В. про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки вона, як вважає апелянт, ухвалена з недотриманням вимог діючого КУпАП, за результатами неповного дослідження доказів та без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та правових позицій Верховного Суду, оскільки, всупереч вказаним доводам, висновки судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та оцінені судом у відповідності до вимог, передбачених ст. 252 цього Кодексу.
Що ж стосується доводів адвоката Мосіна О.В. про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення вимог закону, які допустили співробітники поліції та при ухваленні рішення виходив із позиції презумпції правоти поліцейських, що, на думку захисника, свідчить про порушення права ОСОБА_1 на неупереджений судовий розгляд, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на те, що остання, як водій та власник джерела підвищеної небезпеки має не тільки права, а й обов'язки, передбачені Правилами дорожнього руху України, зокрема п. 2.5, відповідно до яких, як зазначалось вище водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлені суддею, на підставі сукупності досліджених в судовому засіданні доказів, які, навіть за умови, якщо припустити, що співробітниками поліції були допущені певні порушення під час оформлення матеріалів цього правопорушення, не викликають сумнів у свої достовірності та не дозволяють стверджувати про те, що наведені у скарзі захисника факти призвели до неправильного вирішення справи, а тим більше до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного вище правопорушення, оскільки вони не спростовують наявності в діях останньої події і складу цього адміністративного правопорушення.
Більш того, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що склад правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки у вказаному протоколі зазначено, що водій керував ТЗ з «ознаками наркотичного сп'яніння», а не в стані «наркотичного сп'яніння», з огляду на таке.
По-перше, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складався не у зв'язку з тим, що вона керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а у зв'язку з тим, що вона відмовилась за від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому в протоколі про адміністративне правопорушення не могло бути зазначено, що водій керував ТЗ у стані наркотичного сп'яніння, оскільки такий стан не було підтверджено у встановленому порядку.
По-друге, зазначення у проколі про адміністративне правопорушення тієї обставини, що водій керував ТЗ з ознаками наркотичного сп'яніння свідчить про те, що у поліцейського були лише підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, а тому він був праві вимагати проходження медичного огляду в установленому порядку, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, вважаю, що ці та інші доводи, наведені в апеляційній скарзі адвоката Мосіна О.В. не спростовують правильності та законності постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та служити законними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна О.В. залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жмудь В.О.