1[1]
Номер справи : 755/2658/22
Номер провадження : 33/824/1006/2023
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
28 липня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гутаріна Я.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року,
Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Як встановлено постановою судді, 12 січня 2022 року о 22 год. 14 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Lexus QX350» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по проспекту Броварському, 20, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager» та проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 130, 247, 266, 280 КУпАП, а також положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735), ОСОБА_1 вважає, що в порушення вказаних норм, судом не вирішено питання та не взяті до уваги порушення щодо неправильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що призвело до неналежного та не всебічного розгляду справи.
Крім цього, посилаючись на положення ст. 266 КУпАП та відповідної Інструкції, якими регулюється процедура огляду на стан сп'яніння, апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах справи не має доказів, які б підтверджували дотримання працівниками поліції цієї процедури, а тому складений ними протокол про адміністративне правопорушення, не може бути доказом у справі.
Суд першої інстанції, як стверджує апелянт, не звернув уваги на ці порушення, а також на те, що він, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці стоянки, а не зупинки транспортного засобу, правомірно, оскільки матеріали справи не містять доказів а ні того, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а ні того, що поліцейські зупинили автомобіль, яким він керував у такому стані.
Вважаючи помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянт також звертає увагу на те, що суд не дослідив та не взяв до уваги фактичні обставини справи, які детально наведені у скарзі, в тому числі ряд грубих порушень чинного законодавства, допущених поліцейськими, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням цих та інших доводів, апелянт вважає, що доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено, а докази, зазначені в протоколі не підтверджують його вини, що відповідно до вимог п. 1 ст. 247 цього Кодексу, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гутаріна Я.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та доводи його апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується не тільки протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 209469 від 12 січня 2022 року, який було складено щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а й іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду; розпискою про передачу транспортного засобу на зберігання іншій особі, а також відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського № 470649, який було приєднано до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, погоджуючись із висновками судді, яка розглядала дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Як передбачено пунктами 6, 7 Розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
У відповідності до вимог, передбачених п. 6 Розділу Х. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, як прямо передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, яка має вищу юридичну силу в порівнянні з Інструкцією від 07.11.2015 року № 1395, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналіз вимог зазначених вище нормативно-правових актів та встановлених судом фактичних обставин справи, дозволяє зробити висновок про те, що водій транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , у разі виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, зобов'язаний був пройти огляд на стан такого сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я з надуманих підстав, поліцейський у відповідності до вимог законодавства, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначив ознаки алкогольного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки вонине можуть бути визнані такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а відтак служити підставами для скасування постанови судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, зокрема про те, що а ні протокол про адміністративне правопорушення, а ні матеріали відеофіксації, не містять даних не тільки про керування ним, ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а й про зупинку поліцейським автомобіля, яким він керував у такому стані, а також про те, що відповідно до матеріалів протоколу та відеофіксації, він, ОСОБА_1 , як особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, відмовився від огляду поліцейським на стан сп'яніння на місці стоянки, а не зупинки транспортного засобу, що, на думку апелянта, є правомірним, то вони не спростовують правильності та обґрунтованості висновків судді, які наведені в оскаржуваній постанові, оскільки, всупереч твердженням ОСОБА_1 , вони ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а наявні у справі докази, на підставі яких суддя дійшла вказаних висновків, не викликають будь-яких сумнівів у їх достовірності.
У зв'язку з цим, доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи, а відтак служити підставами для скасування постанови судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним, за наслідками її розгляду, прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Метелешко О.В.