Справа № 366/1021/23 Головуючий у І інстанції Слободян Н.П.
Провадження № 33/824/4002/2023 Доповідач Дрига А.М.
28 серпня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Озюменка Є.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Озюменка Є.Ю. на постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 08.04.2023 року о 12 год. 40 хв. був виявлений в с. Бобер, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового відселення) ЧАЕС, куди він проник без дозволу відповідних органів, чим порушив вимоги радіоактивної безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням судді, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що відповідно до змісту описової та мотивувальної частин постанови суду встановлена відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, проте в резолютивній частині постанови зазначено, що провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Зазначає, що в описовій та мотивувальній частинах постанови зазначено, що суддею достовірно встановлено факт перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження без дозволу відповідних органів, а саме поблизу с. Бобер Чорнобильської зони відчуження, проте такі висновки суду не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та не відповідають фактичним обставинам події, яка відбулась 08.04.2023 за участю ОСОБА_1 . Також захисник вказує, що суд в порушення вимог ст. 251 КУпАП визнав належними та допустимими доказами по справі пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є свідками вчинення адміністративного правопорушення в розумінні вимог ст. 272 КУпАП, оскільки суд їх не допитував і не викликав для допиту, більш того, вони не зазначені в якості свідків в протоколі. Крім того, зазначає, що протиправним та незаконним є надання статусу доказів та преюдиціального значення змісту ухвал слідчого судді від 20.04.2023 по справі №366/1020/23 про надання дозволу на проведення обшуку. Також захисник вказує, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу в частині місця його складання, викладення події та обставин вчинення адміністративного правопорушення не відповідає наявним у матеріалах справи доказам, а крім того, він не відповідає вимогам ст. 256 КУпААП, оскільки у ньому не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, а саме не зазначено, яке саме адміністративне правопорушення повинен був припинити виконувати ОСОБА_1 , які саме дії вчинив ОСОБА_1 і в чому вони виразились. Вказує також, що наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції не може бути прийнятий судом як допустимий доказ, оскільки він містить опис обставин від імені зацікавленої особи - працівника поліції.
Заслухавши думки ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам з наступних підстав.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови, суддя прийшов до висновку, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 46-1 КУпАП та встановив відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.46-1 КУпАП.
Втім, відповідно до резолютивної частини постанови судді, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
З таким рішенням суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне.
Так, у відповідності до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
За приписом ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.02.2018 року по справі №910/18319/16, в рішенні Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 дійшов висновку про те, що з правового аналізу положень КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення.
В п.33 Постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №927/120/18 від 16.08.2019 року Касаційний господарський суд вважає, що прийняття ним судового рішення в даній справі № 927/120/18 не свідчить про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 07.02.2018 у справи № 910/18319/16 та рішенні Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, оскільки останні приймалися, як випливає з їх змісту, за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка має місце в даній справі, що зумовлювало лише певну зовнішню схожість відповідних справ, але не свідчило про подібність правовідносин у них.
Проте, в порушення вказаних вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд першої інстанції без врахування позиції Верховного Суду викладених у постанові від 07.02.2018 року по справі №910/18319/16, в рішенні від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, встановивши відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.46-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, закрив провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані обставини у своїй сукупності, свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, нехтування висновками щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного та незаконного по суті судового рішення і у відповідності до вимог ст.294 КУпАП є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Озюменка Є.Ю. - задовольнити.
Постанову суддіІванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 46-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига