Справа № 355/620/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4804/2023 Доповідач: ОСОБА_2
22 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Баришевського районного суду Київської області від 11 серпня 2023 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Баришевського районного суду Київської області від 11 серпня 2023 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_6 ,обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.10.2023 року включно.
Обвинувачений, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на домашній арешт, просить врахувати ст. 88 КПК України щодо недопустимості доказів, які стосуються особи обвинуваченого. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що застосування ст. 177 КПК України є необґрунтованим, не враховані соціальні зв'язки, рідний брат з дружиною та племінником проживають в Харківській області, був одружений з ОСОБА_7 , про що надавав відповідні документи. На даний час проживає з ОСОБА_8 , яка проживає в м. Києві.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Розгляд питань, пов'язаних із застосуванням запобіжних заходів та їх продовження, регламентований главою 18 КПК України. Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України. Сторона обвинувачення згідно оскаржуваної ухвали посилалася на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з чим погоджується і апеляційний суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою вмотивовано тим, що обвинувачений не працює, не навчається, дітей на утриманні не має, є громадянином іншої держави, зареєстрованого місця проживання не має, неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів проти власності, 22.01.2021 року був звільнений з установи виконання покарань по відбуттю строку покарання. Колегія суддів зважаючи на зміст клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою та враховуючи кількість інкримінованих ОСОБА_6 епізодів злочинної діяльності, обставини вчинення кримінальних правопорушення, вважає, що продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є необхідним. З наданих суду матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 є громадянином іншої держави, не працює, був засуджений до позбавлення волі вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. В даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні ряду корисливих кримінальних правопорушень. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Доводи апеляційної скарги про наявність соціальних зв'язків не є достатньою гарантією дотримання обвинуваченим процесуальних обв'язків у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу. Підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, як про це просить обвинувачений, відсутні. Безпідставними та передчасними є доводи апелянта про застосування ст. 88 КПК України щодо недопустимості доказів, оскільки вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу суд не вправі наперед вирішувати питання про допустимість чи недопустимість доказів. Відповідно до вимог ст. 88 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Враховуючи, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд не надає оцінки допустимості доказів. Дані щодо попередньої судимості обвинуваченого не є доказом у розумінні ч. 1 ст. 88 КПК України, а є характеризуючою обставиною, що свідчить про реальну можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 5 ст. 177 КПК України. Зокрема відповідно до п.8 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого. Продовження тримання під вартою зумовлене тим, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. В даному випадку існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій, тому потреба у продовженні такого виняткового заходу не відпала. На переконання колегії суддів суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов вмотивованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Баришевського районного суду Київської області від 11 серпня 2023 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3