Справа № 754/1256/23 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2658/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
23 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, :
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2001 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2007 за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2010 за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2015 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, на підставі ст.ст.69, 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. 11.10.2019 звільнений по відбуттю строку покарання, -
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та покладено обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням, у межах кримінального провадження №12023105030000025 від 10.01.2023, обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, ОСОБА_8 , 10.01.2023, приблизно о 17:00 год., знаходячись неподалік будинку №2 по вул. Братиславській в м. Києві, побачив на ґрунтовому покритті - 1 (один) фольговий згорток із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 1,037 г., після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 , підняв раніше виявлений ним - 1 (один) фольговий згорток із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 1,037 г., тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, який ОСОБА_8 поклав до правої кишені штанів у які був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказаний наркотичний засіб при собі без мети збуту, який в подальшому переніс до буд. №2 по вул. Братиславській в м. Києві, де того ж дня, а саме 10.01.2023, приблизно о 17:30 год., був зупинений працівниками поліції.
У подальшому, ОСОБА_8 , добровільно видав працівникам поліції з правої кишені штанів, у які був одягнутий - 1 (один) фольговий згорток із кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 1,037 г., який ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Не погоджуючись з вироком, прокурором подано апеляційну скаргу, якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.75 КК України - 2 роки обмеження волі. В решті вирок залишити без змін.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що існує сумнів у щирості каяття ОСОБА_8 до скоєного і до свого способу життя в цілому. Фактично у даному кримінальному провадженні обвинувачений під тягарем викриття правоохоронними органами на місці вчинення кримінального правопорушення з речовими доказами та неминучого покарання, вільно використовуючи право на захист, скористався можливістю визнати себе винним, прагнучи уникнути справедливого покарання за вчинене та зменшити його розмір.
Іншою обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Проте, суд не мотивував у своєму рішенні застосування вказаної обставини та не вказав, якими діями обвинуваченого виразилося активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Таким чином, на думку прокурора, судом було порушено вимоги ст.370 КК України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення необґрунтованими, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням. Суд має належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши та оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що приписи ст.75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови та підстави.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» з 11.04.1997 з діагнозом: розлади психіки і поведінки, внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності.
Обставинами, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання суд першої інстанції визнав рецидив злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 буде призначення йому покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.309 КК України, у виді обмеження волі строком на 2 роки, та застосуванням звільнення від призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України.
Посилання прокурора на те, що судом першої інстанції необґрунтовано враховано щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання, колегія суддів вважає безпідставним. Адже під час судового розгляду вказаного кримінального провадження обвинувачений повністю визнав свою вину, повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення та висловив жаль з приводу скоєного. Обставини, які б вказували на його нещирість, на думку колегії суддів, відсутні. Крім того, сторона обвинувачення сама вказувала на наявність такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття, в обвинувальному акті.
Крім того, обвинувачений самостійно видав працівникам поліції згорток з наркотичним засобом та повідомив обставини його придбання, а тому доводи прокурора щодо відсутності такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 судимостей, саме по собі не перешкоджає застосуванню щодо нього положень ст.75 КК України та не свідчить про неможливість його виправлення без реального відбування покарання у виді обмеження волі. При цьому бездоганна процесуальна поведінка обвинуваченого протягом досудового розслідування даного кримінального провадження, а також повне визнання ним вини, в сукупності з іншими даними щодо його особи, а також наявність у нього ряду хвороб - ВІЛ та хронічний вірусний гепатит С, спростовують доводи прокурора щодо підвищеної суспільної небезпеки особи обвинуваченого та його небажання ставати на шлях виправлення.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання не суперечить вимогам закону, воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових кримінальних правопорушень, а твердження прокурора про необґрунтоване звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а вирок суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді: