Справа № 756/12033/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1689/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
15 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Слободчиков Амурської області Російської Федерації, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
- 28.01.2002 Оболонським районним судом м.Києва за ч. 2 ст, 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік та 6 місяців;
- 02.06.2006 Оболонським районним судом м.Києва Києва за ч. 2 ст.190 КК України до позбавлення волі на 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 09.08.2006 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 1 рік та 6 місяців, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 05.07.2007 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст..71 КК України до позбавлення волі на 4 роки 1 місяць; Звільнений 01.06.2011 по відбуттю строку покарання;
- 02.03.2012 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 15, ч.2 ,ст.. 70 КК України до позбавлення волі на 1 рік 1 місяць; Звільнений 02.04.2013 по відбуттю покарання;
- 30.05.2014 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75, 76 України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, на підставі ЗУ «Про амністію» у 2014 році звільнений від відбуття покарання;
- 10.05.2016 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 15, ч.2, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений умовно - достроково 13.09.2018 на не відбутий строк покарання 5 місяців 4 дні;
- 19.12.2018 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 1 рік 4 місяці;
- 19.06.2019 Макарівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 4 місяці. Звільнений 21.05.2020 по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, 10.08.2020 року приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_7 перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де побачив ОСОБА_9 . В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці ,діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення ОСОБА_10 , підійшов до ОСОБА_9 та вирвав в неї з рук мобільний телефон марки «ОРРО», блакитного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , вартістю 4499 гривень 90 копійок, після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 , майнову шкоду на загальну суму 4499 грн. 90 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок суду в частині покарання, вважаючи його невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у неправильній правовій кваліфікації його дій.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при призначенні покарання судом не в повній мірі було враховано його особу , часткове визнання вини, обставини кримінального правопорушення, а також відсутність заподіяної майнової та моральної шкоди і претензій з боку потерпілої.
Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги його пояснень, де він вказував, що потерпіла ОСОБА_9 добровільно дала обвинуваченому свій телефон, щоб він здав його в ломбард, оскільки їй необхідні були гроші, жодного умислу на викрадення пристрою у нього не було, хоча дійсно він хотів заволодіти частиною її грошей , отриманих від ломбарду, тому вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст. 190 КК України.
Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просить скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст. 190КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.72 КК України, з урахуванням строку попереднього ув'язнення з 11 серпня 2020 року, звільнити його з-під варти в залі суду у зв'язку з фактичним відбуттям покарання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що стороною обвинувачення не надано достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. У той же час з пояснень останнього, які не спростовані прокурором, випливає, що у його діях є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України .
Вказує, що обвинувачений не мав на меті викрадати мобільний телефон потерпілої, а хотів шляхом шахрайства заволодіти частиною її грошей, здавши телефон, на її прохання, в ломбард. Вважає, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів, які б спростовували зазначені доводи обвинуваченого. При цьому не надано належної уваги показанням свідка ОСОБА_11 та обвинуваченого, які вказували, що потерпіла ОСОБА_9 добровільно передала свій мобільний телефон обвинуваченому ОСОБА_7 , що є обов'язковою ознакою шахрайства.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, стверджується доказами , що містяться у показаннях обвинуваченого, потерпілої , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколі огляду місця події, протоколом затримання обвинуваченого , протоколах пред'явлення особи для впізнання, протоколах проведення слідчих експериментів, протоколі огляду відеозапису події.
Доказам по справі у своїй сукупності суд надав належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про необхідність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України.
Доводи апеляційних скарг про те, що потерпіла добровільно надала ОСОБА_7 телефон для здавання у ломбард для отримання коштів спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, обвинуваченим не оспорюється та обставина, що у нього у руках перебував телефон, належний потерпілій , який він викинув у траву.
Твердження апеляційних скарг про добровільність передачі потерпілою належного їй телефону обвинуваченому спростовуються показаннями потерпілої, яка пояснила, що раніше незнайомий ОСОБА_7 несподівано вдарив її у живіт, вирвав з рук мобільний телефон та почав тікати, та свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_7 забрав у потерпілої телефон, після чого вона почала кричати і просила повернути телефон, протоколом слідчого експерименту за участі потерпілої з відеозаписом слідчої дії, під час якої потерпіла вказала механізм відкритого заволодіння обвинуваченим її майном, відеозаписом з камери спостереження, на якому зафіксовано як особа, схожа на обвинуваченого , відштовхує дівчину і швидко видаляється від неї, а остання намагається його наздогнати.
У той же час, доказів, які б об'єктивно підтверджували доводи апеляційних скарг про намір ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволодіти частиною коштів потерпілої від здачі її телефону до ломбарду, та про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ч. 2 ст.190 КК України , матеріали провадження не містять.
З огляду на наведене, твердження апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність на матеріалах справи не ґрунтуються.
Покарання ОСОБА_7 визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України.
Зокрема, судом враховано, що вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином, відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, вчинення кримінального правопорушення особою, яка неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, посередньо характеризується за місцем проживання, перебуває на медичному обліку з розладами психіки внаслідок вживання наркотичних речовин.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості є безпідставними.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання її копії .
Суддя: Суддя: Суддя: